Становлення та розвиток соціального виховання в культурі європейського Середньовіччя

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Становлення та розвиток соціального виховання в культурі європейського Середньовіччя

Сторінка 17

Еразм використав для регулювання процесу виховання широких верств населення по-справжньому соціальне знаряддя – книгу, що об’єднує людей не тільки в просторі, але й в часі. Показовим, з точки зору методики соціального виховання, є й форма викладення матеріалу в його книгах – діалог (близький до сократичних бесід). Він не нав’язує відповідей, не проголошує остаточних рішень, не тисне на свідомість людини, а створює умови для її розвитку, зіштовхуючи різні точки зору, намагаючись уникнути однобокого перекручення істини, до якого призводить будь-яке категоричне судження.

Зупиняючись на соціальному, духовному розвитку окремої людини, Еразм акцентував увагу на періоді дитинства. Він, за В.М.Меншиковим, відкрив внутрішній світ дитинства, щоб захистити його і побудувати гуманне виховання. Його педагогічні праці є початком вивчення вже не тільки групових і вікових, але й особистих рис дитини. Обґрунтувавши права дитини, першим з яких є право на правдиве виховання, Роттердамський стверджував у соціальній свідомості, що відповідальність перед дітьми за їхнє виховання несуть не тільки батьки, але й держава, суспільство. Він виокремлював право дитини на захист від сімейної і шкільної жорстокості, яка калічить дітей духовно, робить їх несприятливими до виховання. Е.Роттердамський був впевнений, що дитинство поза вихованням є суспільним злочином. Він пропонував розширити межі первинного періоду впливу на дитину до перінатального, стверджував, що для правдивого виховання вирішальним є оточення, підкреслював значення братів, сестер, товаришів, тобто дитячого середовища, у соціальному вихованні дитини. Саме спираючись на внутрішній світ дитини, на розуміння його розвитку, він побудував теорію гуманного виховання і захисту світу дитинства.

Так, Роттердамський усвідомлено наслідував давніх греків: “Сократ спустив філософію з небес на землю; я йду далі, вводячи її в ігри та невимушені застольні розмови” проте свій соціальний підхід до виховання (за змістом, об’єктом та методом) він запропонував у значно більш індивідуалізованому соціальному світі і в цьому його геніальна педагогічна сміливість та прозріння в майбутнє. Роттердамський услід за давніми греками розглядає виховання як універсальну діяльність людини, як форму її становлення і розвитку: “Людиною, здається, стають не народжуючись, а виховуючись”. Тому виховання – перманентний процес: “образно кажучи, людина є істота, яка постійно стверджує себе у вихованні і падає у безодню тваринності, як тільки припиняє виховання”. Виховання, за Еразмом, визначає долю людини, воно є формою розвитку індивіда. Цією концепцією виховання (витоки у Платона, Арістотеля) був закладений фундамент подальшого розвитку класичної гуманістичної європейської педагогіки.

Таким чином, європейські народи за середньовічну добу досягли у своєму культурному розвитку рівня Античності, ревізували її досягнення і на цих засадах почали формувати власні. Це повністю стосується соціального виховання, розвиток якого (після знищення античної системи виховання) в Європі знову починається з первісного – племінного. Проте європейці пройшли шляхом від вдосконалення окремих елементів соціального виховання до створення його розгалуженої системи, спроби її теоретичного осмислення лише за одне тисячоліття, а не за три-чотири як давньосхідні народи. Удалося це завдяки творчому опануванню античної спадщини: християнських цінностей та досвіду соціального виховання. Внаслідок централізації процесів соціального виховання утворилася наддержавна – європейська система християнського виховання на чолі з Папством. Позитивним внеском Середньовіччя в генезис соціального виховання стали розвиток самоаналізу і самодисципліни, саморефлексії і самокерування індивіда, що було підставою виникнення соціального самовиховання людини (самостійний розвиток індивідом власних соціальних рис). Проте авторитарність, консервативність релігійного соціуму унеможливлювали реалізацію в його культурі соціально-педагогічної ідеї Античності.

Страницы: 12 13 14 15 16 17 18 19

Актуально про педагогіку:

Писемне мовлення і передумови його формування
Писемне мовлення – одна з форм існування мови, протилежна усному мовленню. Це вторинна, більш пізня за часом виникнення форма існування мови. Для різних форм мовленнєвої діяльності первинним може бути як усне, так і писемне мовлення. Якщо усне мовлення відокремило людину від тваринного світу, то пи ...

Малювання натюрморту з натури "Овочі і фрукти"
Провести бесіду про один із жанрів образотворчого мистецтва — натюрморт; вчити дітей малювати натюрморт з натури, правильно розміщуючи предмети і передаючи розміри, форми, пропорції і колір предметів; розвивати уміння самостійно працювати з фарбами, вільно їх змішувати, правильно користуватися пенз ...

Основні напрямки формування стресостійкості у майбутніх соціальних педагогів
Розв’язання різноманітних соціально-педагогічних завдань, спрямованих на забезпечення умов формування всебічно розвиненої, інтелігентної, духовно багатої, внутрішньо вільної та відповідальної особистості ускладнюється сьогодні загостренням суперечностей, які супроводжують перехідні періоди розвитку ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com