Становлення та розвиток соціального виховання в культурі європейського Середньовіччя

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Становлення та розвиток соціального виховання в культурі європейського Середньовіччя

Сторінка 17

Еразм використав для регулювання процесу виховання широких верств населення по-справжньому соціальне знаряддя – книгу, що об’єднує людей не тільки в просторі, але й в часі. Показовим, з точки зору методики соціального виховання, є й форма викладення матеріалу в його книгах – діалог (близький до сократичних бесід). Він не нав’язує відповідей, не проголошує остаточних рішень, не тисне на свідомість людини, а створює умови для її розвитку, зіштовхуючи різні точки зору, намагаючись уникнути однобокого перекручення істини, до якого призводить будь-яке категоричне судження.

Зупиняючись на соціальному, духовному розвитку окремої людини, Еразм акцентував увагу на періоді дитинства. Він, за В.М.Меншиковим, відкрив внутрішній світ дитинства, щоб захистити його і побудувати гуманне виховання. Його педагогічні праці є початком вивчення вже не тільки групових і вікових, але й особистих рис дитини. Обґрунтувавши права дитини, першим з яких є право на правдиве виховання, Роттердамський стверджував у соціальній свідомості, що відповідальність перед дітьми за їхнє виховання несуть не тільки батьки, але й держава, суспільство. Він виокремлював право дитини на захист від сімейної і шкільної жорстокості, яка калічить дітей духовно, робить їх несприятливими до виховання. Е.Роттердамський був впевнений, що дитинство поза вихованням є суспільним злочином. Він пропонував розширити межі первинного періоду впливу на дитину до перінатального, стверджував, що для правдивого виховання вирішальним є оточення, підкреслював значення братів, сестер, товаришів, тобто дитячого середовища, у соціальному вихованні дитини. Саме спираючись на внутрішній світ дитини, на розуміння його розвитку, він побудував теорію гуманного виховання і захисту світу дитинства.

Так, Роттердамський усвідомлено наслідував давніх греків: “Сократ спустив філософію з небес на землю; я йду далі, вводячи її в ігри та невимушені застольні розмови” проте свій соціальний підхід до виховання (за змістом, об’єктом та методом) він запропонував у значно більш індивідуалізованому соціальному світі і в цьому його геніальна педагогічна сміливість та прозріння в майбутнє. Роттердамський услід за давніми греками розглядає виховання як універсальну діяльність людини, як форму її становлення і розвитку: “Людиною, здається, стають не народжуючись, а виховуючись”. Тому виховання – перманентний процес: “образно кажучи, людина є істота, яка постійно стверджує себе у вихованні і падає у безодню тваринності, як тільки припиняє виховання”. Виховання, за Еразмом, визначає долю людини, воно є формою розвитку індивіда. Цією концепцією виховання (витоки у Платона, Арістотеля) був закладений фундамент подальшого розвитку класичної гуманістичної європейської педагогіки.

Таким чином, європейські народи за середньовічну добу досягли у своєму культурному розвитку рівня Античності, ревізували її досягнення і на цих засадах почали формувати власні. Це повністю стосується соціального виховання, розвиток якого (після знищення античної системи виховання) в Європі знову починається з первісного – племінного. Проте європейці пройшли шляхом від вдосконалення окремих елементів соціального виховання до створення його розгалуженої системи, спроби її теоретичного осмислення лише за одне тисячоліття, а не за три-чотири як давньосхідні народи. Удалося це завдяки творчому опануванню античної спадщини: християнських цінностей та досвіду соціального виховання. Внаслідок централізації процесів соціального виховання утворилася наддержавна – європейська система християнського виховання на чолі з Папством. Позитивним внеском Середньовіччя в генезис соціального виховання стали розвиток самоаналізу і самодисципліни, саморефлексії і самокерування індивіда, що було підставою виникнення соціального самовиховання людини (самостійний розвиток індивідом власних соціальних рис). Проте авторитарність, консервативність релігійного соціуму унеможливлювали реалізацію в його культурі соціально-педагогічної ідеї Античності.

Страницы: 12 13 14 15 16 17 18 19

Актуально про педагогіку:

Шляхи і форми естетичного виховання школярів
Виділимо найбільш суттєві напрями естетичного виховання: Оволодіння естетичними знаннями в процесі вивчення навчальних предметів. Особливе навантаження лежить на предметах художнього циклу: музиці, живопису, літературі. Звісно, що предмети художнього циклу в цьому плані не рівноцінні. Особливе знач ...

Повторне дослідження впливу успішності у навчанні на самооцінку учнів
Після проведення корекційної програми ми здійснили повторну діагностику за проведеними методиками. Діагностичного досліджння самооцінки молодших школярів за методикою Дембо – Рубінштейн. Табл.3.1. Результаті діагностичного досліджння самооцінки молодших школярів за допомогою методики Дембо – Рубінш ...

Пошук шляхів вдосконалення виховання патріотів в умовах полікультурного суспільства: актуальні проблеми і знахідки початкової школи
Виховання як невід’ємний чинник полікультурної освіти визначає спрямованість змісту освіти і педагогічного процесу на формування усвідомленого вибору учнями етичних цінностей та готовності до життєдіяльності в умовах культурного розмаїття людської спільноти, передбачає конкретне втілення ідеї полік ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com