Становлення та розвиток соціального виховання в культурі європейського Середньовіччя

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Становлення та розвиток соціального виховання в культурі європейського Середньовіччя

Сторінка 16

Для Відродження характерним було поступове пересування провідного закладу соціального виховання від церкви до школи, хоча остання тривалий час залишалася релігійною. Найяскравішим прикладом практики гуманістичного виховання вельможного панства була школа “Радісний дім” Вітторіно Рамбальдоні да Фельтре (1373/78-1446). Вітторіно да Фельтре продемонстрував у своїй школі соціально-виховний підхід до організації шкільного виховання. Він поєднав у єдину систему виховні можливості приклада вчителя і навчання, організованого шкільного простору і самоврядування дітей, залучення до релігійної громади і насолоди красотами природи; гармонізував розумовий і фізичний, моральний і естетичний розвиток своїх вихованців. Зрозуміло, що в цьому внутрішньошкільному соціально-виховному середовищі важливе місце належало релігійному вихованню не лише тому, що християнином був керівник школи, а передусім тому, що на дворі було Середньовіччя з його домінуванням релігійних цінностей.

Одним із перших Фельтре наважився до розвитку критичного мислення: “він сам іноді пояснював навмисно неправильно, щоб перевірити розуміння учнів… Він дуже радів, коли бачив, що хтось насмілився спростувати помилкове пояснення, стверджував, що це ознака чудових здібностей і розуміння”, але водночас попереджував і занадту самовпевненість.

Вітторіно звертав особливу увагу на виконання дітьми громадських обов’язків. Вихованці користувалися в школі самоврядуванням, засвоювали практику керування собою та іншими.

Гуманістичний тип виховання в школі Вітторіно да Фельтре був спрямований на виховання людини діяльної, соціально і суспільно орієнтованої та високоморальної; особи, що має почуття власної гідності, відзначається мужністю, фізичною і душевною непохитністю, здатна бути захисником вітчизни; їй притаманна спрямованість до слави, похвали і великих справ; її відзначає всебічна освіта і культура. Це – ідеал виховання майбутнього, тому лише обрані мали змогу здобути таке виховання. Суспільство ще не готове було надати такого виховання не лише всім своїм членам, а широким верствам навіть заможного населення.

Отже, практика соціального виховання Середньовіччя загалом наздогнала систему соціального виховання Античності й пішла далі, створивши гуманістичну педагогіку.

Найвизначнішим теоретиком гуманістичної педагогіки був Еразм Роттердамський . Історики педагогіки надають йому такі титули: “найвпливовіший педагог Середньовіччя”, “педагог-вождь”, “теоретик та ідеолог нової європейської культури і навіть …вихователь нової Європи”. Його доцільно назвати першим соціальним вихователем Європи, оскільки не можна не погодитися з П.Монро, що “весь труд його (Еразма) був в основі педагогічним, – він прагнув до реформування багатьох темних сторін суспільного життя, що виросли на грунті неосвіченості”. Об’єктами його цілеспрямованого впливу було все населення Європи: від імператорів, священиків, дворян, купців до селян, від батьків, вчителів до малих дітей. Роттердамський продовжував розвивати теоретичні основи соціального виховання слідом за філософами Античності. Він одним із перших в середні віки теоретично обгрунтував “занурення” соціоцентричних цінностей в соціальне виховання, підходив до виховання як до вдосконалення тваринної природи людини, як до засобу соціального розвитку індивіда (з перінатального періоду до смерті), формування духовності різних соціальних груп і через них – всього населення. Він усвідомлено використовував соціально-педагогічний підхід, а саме не тільки прямий, але й опосередкований вплив: на батьків задля виховання дітей, на священиків задля виховання їх пастви, на всі прошарки населення задля створення гуманістичного середовища як умови відповідного виховання нової генерації і самовиховання народу, на государів задля створення позитивних умов виховання для всіх і вдосконалення держави. Отже, Роттердамський намагається здійснити регулювання соціального виховання різних верств населення, людей різного віку задля соціальної інтеграції, стабільності соціуму, оскільки останні є провідною умовою процесу духовного розвитку людини і суспільства.

Страницы: 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Актуально про педагогіку:

Методика експериментального дослідження
Враховуючи особливу сенситивність дітей молодшого шкільного віку, їхню підвищену почуттєво-емоційну сприйнятливість, можна зробити висновок, що цей віковий період є найбільш сприятливим для залучення дітей до вивчення національної спадщини - творів українського народного мистецтва, які акумулюють к ...

Діяльнісно-рольові компоненти професійної компетентності
Професійні знання. Основу компетентності фахівця, на думку сучасних науковців А.А. Бодалева, В.І. Жукова, Л.Г. Лаптєва, В.А. Сластеніна, К.А. Абульханової та інших складають: компетентність діяльності, спілкування і саморозвитку. Професійна компетентність - це професійна підготовка і здатність суб' ...

Генетична психологія Піаже
Швейцарський психолог Ж.Піаже (1896-1980) - один з найвідоміших учених, роботи якого склали важливий етап у розвитку генетичної психологи. Наукові інтереси Піаже ще з юності були зосереджені на біології і математиці. Після закінчення університету Піаже їде в Цюріх, де знайомиться з дослідженнями К. ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com