Становлення та розвиток соціального виховання в культурі європейського Середньовіччя

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Становлення та розвиток соціального виховання в культурі європейського Середньовіччя

Сторінка 14

При Карлі Великому, із зміцненням державності на початку IX ст., до сімейного релігійного виховання дітей додається шкільне. У капітулярії 802 р. наказується, щоб “кожний посилав дітей своїх у школу, яку діти мали старанно відвідувати, поки вони належно не навчаться”. До X ст. шкільна освіта набуває для Церкви важливого значення, вона перетворюється на основний засіб трансляції і відтворення церковної соціокультурної традиції. У XIII ст. монастирські школи поступаються місцем соборним, приходським, організованим всілякими орденами, а в XIV ст. почала складатися трирівнева система освіти. Основна маса шкіл була початкового рівня (сільські та міські церковні школи, міські латинські або рідної мови, школи єретичних сект, братств, будинків піклування). До середнього рівня шкіл належали соборні, міські латинські, окремі монастирські, коледжі і факультети “мистецтв” університетів, де навчання було на більш високому рівні і охоплювало більше коло предметів. Вищу освіту давали старші факультети університетів (медичний, юридичний, теологічний). Поступово навчання мирян переходило від монахів до вчених кліриків-міщан. Релігійне виховання в школі середніх віків можна проілюструвати таким прикладом з XIV ст.: “Вчитель обіцяв виховувати … школярів в страху і любові до Бога і в добрих звичаях, поважними, чесними, лагідними і спокійними, слухняними, щоб вони не казали непристойних речей стосовно старших і батьків. Він обіцяв виступати з ними у святкові дні після меси, читати їм писання божественних і духовних авторів, відводити їх у церков парами охайними, чистими, зачесаними”.

З XIII-XIV ст. під релігійним вихованням (як і вихованням взагалі) дедалі частіше розуміють виховання дітей. І цьому є логічне пояснення – більшість народів, а значить, і дорослих, вже християнізовані, отже, справа лише за новою генерацією. Релігійні проповідники, які були досить популярні і значно поширилися з середини XIV ст., намагалися впровадити модель авторитарного, патріархального ригористичного виховання. Ця модель грунтувалася на традиції, авторитеті і Божій волі. Найпоширенішими стають проповіді на сімейні теми. У вихованні дітей все ті ж самі провідні “чесноти” – страх і любов до Бога, рабська покора і шанування батьків, слухняність і смиренність в соціумі. Для дівчат додається – “сором в світі, який коштує більше, ніж все золото світу” і “усвідомлення своєї провини”.

Проте знайшовся релігійно-політичний діяч, теолог Джіроламо Савонарола (1452-1498 ), який намагався протиставити дітей і батьків у релігійному вихованні. Експериментальна спроба, уникаючи батьків, звернутися з проповідями безпосередньо до дітей, молоді, була зроблена наприкінці XV ст. і закінчилася повним крахом. Викликана вона була безрезультатними намаганнями побудувати “град Божий”, царем якого стане сам Христос, у Флоренції через політичні реформи дорослих, яким заважала, на думку експериментатора, їхня порочність. Тоді Савонарола протиставляє простоту і благочестя підлітків витонченості в гріхах батьків. Він зробив замах на “святе святих” – на покору дітей батькам (яку протягом багатьох століть плекала церков), закликавши виступити дітей проти батьків і матерів: “Не бажайте наслідувати вказівкам своїх дурних батьків! Коли вам говорять: “Не йди до проповіді, не стриги волос, коли вас хтять зробити похітливими, – не підкоряйтеся їм! …Не намагайтеся бути, як ваші погані батьки, зверніться до Бога, а ви, дівчата, не удавайтеся вашим матерям”.

Страницы: 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Актуально про педагогіку:

Види і методи навчання
Догматичне навчання. Такий вид навчання склався у школах середньовіччя. Суть навчання зводилася до того, щоб зміст усіх навчальних предметів завчався напам'ять. Діти запам'ятовували, часто не розуміючи того, що вивчається. Таке навчання розвивало механічну пам'ять, але зазубрювання породжувало нега ...

Поняття мотивації
Мотива́ція (від lat. movere) – 1) спонукання до дії; 2) динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, що керує поведінкою людини та визначає його скерованість, організованість, активність та стійкість; 3) здатність людини за допомогою праці задовольняти свої матеріальні потреби. Те ...

Критерії оцінки кабінету біології в процесі експертизи професійної діяльності вчителів біології
Кабінет біології за кількістю та розстановкою меблів, освітленості, розташуванню навчально-наочних посібників і т. д. повинен відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, які пред'являються до навчальних кабінетах освітніх установ і можуть бути сформульовані наступним чином: • Наявність інструкцій з ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com