Становлення та розвиток соціального виховання в культурі європейського Середньовіччя

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Становлення та розвиток соціального виховання в культурі європейського Середньовіччя

Сторінка 1

Середньовіччя (VI – XV ст. н.е. ) є останнім етапом традиційного суспільства, проте не розвитку його культури, а скоріше її відтворення в Європі на грунті християнських цінностей. У культурі середніх віків Європи виокремлюють етапи її розвитку: VI-XI ст. – раннє Середньовіччя, XI-XIII ст. – Середньовіччя, XIV-XV ст. – пізнє Середньовіччя, згідно до яких вдосконалювалося і соціальне виховання.

Соціальне виховання Середньовіччя, сформоване на релігійних цінностях, теж шукало, як і в Античності, сенсу соціального і особистого буття в духовності (точніше душевності) людини, теж спиралося на її свідомість, але не на знання, як це було на попередньому етапі, а на почуття, зокрема віру людини в її винятковість, у її подібність Богові. Це сприяло поширенню в суспільній та індивідуальній свідомості інноваційної для людства ідеї рівноправ’я кожної людини перед Богом, незалежно від походження, соціального статусу, нації, раси, віку, бажаності приходу в цей світ для іншого. Античності невідомі були такі соціальні риси людини, як милосердя, шана до будь-якого ближнього, співчуття до нещасних, котрі проголошувало та розповсюджувало соціальне виховання Середньовіччя[158]. Зароджувався новий тип регулювання соціальністю людини, доцентрові (зумовлені природними причинами) спрямування якої вже вичерпали себе і потребували іншої обгрунтованості – соціальної. Новизна цього типу управління полягала в тому, що “він орієнтувався не на людину, органічно пов’язану із суспільством індивідуальною своєрідністю (культурним проявом такого зв’язку була риторично-літературна система образності, закладена традицією і засвоєна через освіту), а на людину, індивідуальна своєрідність якої більше не регулювалася нормами полісного світогляду, навпаки, індивідуальна своєрідність відокремлювала особистість від інших, протиставляла суспільству”. Це зумовлювало виникнення проблеми соціальної інтеграції, яка неможлива без загальних культурних орієнтирів, що, у свою чергу, приводить до актуалізації соціального виховання. На зламі культурних епох гармонізація особистого і загального стала можлива через “релігійно-аскетичне приборкання (і ствердження) особистості, через загальнозначущу систему образів – біблейську”. Релігійне соціальне виховання відігравало не останню роль у вирішенні завдань соціального вдосконалення індивіда, соціальної інтеграції і прискоренні культурної динаміки Середньовіччя.

Християнські цінності і релігійне виховання, які в античності не тільки зародилися, але й набули державного статусу, опинилися на початку VI ст. в первісному соціумі середньовічних загарбників. Суперечливість полягала в тому, що релігійне виховання, яке оформлювалося в боротьбі за право існування з так званим античним язичництвом, мало зберігати та поширювати його досягнення, щоб первісні язичники могли “дорости” і збагнути християнські цінності, оскільки останні, в свою чергу, не здатні були розвиватися без реалізації принципу наступності в засвоєнні культури. Цим і зумовлена динаміка соціального виховання Середньовіччя: VI – VIII ст. збереження в монастирях досвіду античного соціального виховання та формування на цій основі релігійного; IX–XIII ст.– відновлення державного статус релігійного виховання та становлення європейської системи соціального виховання на християнських цінностях; XIV–XVI ст. – поступово перетворення релігійного виховання з домінуючого на один з видів виховання поряд із сімейним, становим.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Загальні засади управління освітою
Перш ніж вести мову про управління в галузі освіти необхідно з‘ясувати, що ми розуміємо під термінами «освіта» та «управління». Так згідно з роз‘ясненнями «Сучасного енциклопедичного словника», освіта – це процес та результат засвоєння систематичних знань, умінь та навиків, необхідна умова підготов ...

Професійно обумовлені вимоги до особи педагога
Сукупність професійно обумовлених вимог до вчителя визначається як професійна готовність до педагогічної діяльності. У її складі правомірно виділити, з одного боку, психологічну, психофізіологічну і фізичну готовність, а з іншої - науково-теоретичну і практичну компетентність як основу професіоналі ...

Види дисфункціональних сімей та їх ознаки
За класифікацією Т.А Стефановської до дисфункціональних сімей відносяться: конфліктна, аморальна, педагогічно неспроможна, асоціальна сім'ї. Розглянемо кожну ж них. Конфліктна сім'я — це сім'я, у якій відносини батьків носять конфліктний характер, причому один конфлікт нашаровується на інший. Це су ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com