Виникнення ідеї соціальної педагогіки в античній культурі

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Виникнення ідеї соціальної педагогіки в античній культурі

Сторінка 6

Хоча Піфагор і Сократ не створили чіткої теоретичної системи соціального виховання, проте їх здобутки стали підвалинами його рефлексії Платоном та Арістотелем.

Піфагор (576–496 рр. до н.е.) склав систему правил моральної поведінки, яка стала основою життя великої кількості його учнів у школі–державі “Велична Греція”. У афористичних висловленнях Піфагора виражена його думка про значення наступності в соціальному житті: “Народи! Намагайтеся спершу мати добрі звичаї, ніж закони: звичаї є суттю перших законів”, “Істинна вітчизна там, де є добрі звичаї”. Філософ спрямовує людину на усвідомлення нею своєї сили, значення і ролі розуму у житті, на самопізнання: “Залиши жерцям дослідження богів; ти ж займайся пізнанням людського серця”, “Той, хто кориться розуму, кориться богам”, “Навчися пізнавати людей: пізнання людей зручніше і корисніше, ніж пізнання богів”, “Совість хай буде єдиним твоїм богом”. Піфагор спонукає своїх учнів до саморефлексії, вважаючи саморозуміння та згоду із самим собою основою благополуччя людини: “Пробуджуючись ранком, спитай себе: ”Що я маю зробити?”. Увечері, перш ніж засинати – “Що я зробив?”, “Передусім, не втрачай самоповаги”, “Будь повелителем самого себе: царюючи і благокеруючи собою, ти матимеш чудове володіння і найповажну посаду”, “Якщо тебе спитають: в чому є благополуччя? – відповідай: бути у згоді з самим собою”. Дієва мудрість, любов до неї є провідною чеснотою, згідно з Піфагором, але він відрізняє знання і мудрість як формальне і зовнішнє та суттєве і внутрішнє: “Якщо спитають тебе: що є доброчесність? – відповідай: любомудріє, використане в дії”, “Не шануй знання за єдине з мудрістю”, “Не піклуйся про здобуття великого знання: з усіх знань моральна наука, можливо, є найпотрібнішою, але її не навчаються”, “Намагайся перш за все бути мудрим, а вченим – коли матимеш вільний час”. Основою ж сталого соціального життя, за Піфагором, є порядок: “Порядок хай буде твоїм божеством! Невпинно, сердечно слугуй йому! Порядок є основа всіх речей. Сама природа через нього існує”, “Що є мудрість? – знання порядку”. Проте, мабуть, найважливішою фразою філософа є: “Твоє тіло не роби труною твоєї душі” . Цитати демонструють схожість ставлення до виховання Піфагора і давньокитайського Конфуція.

За Сократом (469-399 рр. до н.е.), виховання є засобом оволодіння “мистецтвом жити”, а в житті знання здобуваються завдяки пошукам тих істин, які є загальними і мають спільні для всіх людей цінності, тобто є моральними. Отже, щоб індивід діяв морально, виховання має забезпечити його знанням про те, що є моральним і належним, крім того, воно має спрямувати людину на пізнання самої себе. Тобто провідною чеснотою для Сократа були знання: “Існує тільки один Бог – знання, і лише один диявол – неосвіченість”, “Немає нічого сильнішого за знання, воно завжди і усьому пересилює утіхи і все інше”, “Хто мудрий, той і добрий”. Виховання філософ розглядав як скульптора людської природи, який має виявити її духовність: “Молодим людям слід частіше дивитися у дзеркало: гарним, щоб не соромити своєї краси, потворним, щоб вихованням скрасити потворність”[. Проте виховання, за Сократом, стосується не лише дітей: “Адже я тільки і роблю, що ходжу та переконую кожного – і молодого, і старого піклуватися перш за все і пильніше за все ні про тіло, ні про гроші, але про душу, щоб вона була як можна кращою”.

Мабуть, уперше в історії культури людства античні філософи визначили і випробували сутність неавторитарного виховання, відповідні завдання вихователя, його стосунки з вихованцем. Сократ осмислив виховання не як нав’язування чогось ззовні, зумовленого потребами пристосування до природи і соціуму, а як розкриття духовної (а значить і природної, і соціальної) сутності кожної (зрозуміло, вільної і чоловічої статі) людини. “Моє повивальне мистецтво відрізняється від мистецтва моєї матері тим, що воно полегшує пологи чоловікам, а не жінкам і допомагає в народженні душі, а не тіла. У нашому мистецтві найвище те, що воно здатне визначити, чи народить душа юнака щось потворне і хибне, чи щось прекрасне та істинне. Я схожий на повитуху ще й у тому, що сам я нічого не народжую. … Істинно те, що вони (вихованці – А.М.) особисто від мене ніколи нічого ніскільки не навчилися, але вони самі знаходили в собі надзвичайно багато прекрасного і змінювали його”.

Загальна тенденція до абсолютизації теоретичного виховання, що існувала за тих часів, захопила і Сократа. Головним методом досягнення моральності він вважав практичний розвиток думки про доброчесність. На відміну від архаїчного виховання, яке намагалося прищепити етичну поведінку через фізичні вправи і моральне наслідування, Сократ провідним методом уважав усвідомлення думок про моральну поведінку, хоча і не у вигляді готового знання, як це пропонували софісти, а через самостійне пізнання – сократичні бесіди.

Недосконалість виховної теорії Сократа полягає в тому, що він намагався ствердити моральність, соціальність особи (суспільства), спираючись лише на частину індивідуальної свідомості – знання, але воно одне ще не створює потрібної емоційної тяги, не викликає почуттів, які приводять до здійснення (волі) знання в доброчесних учинках. Але слабкість теорії є показником сили і величі духу її автора, який уважав, що людина, котра знає про належну поведінку і не дотримується її, – це раб, тобто не людина, а тварина. Сам Сократ є одним з небагатьох представників людства, який піднявся до найвищих висот вільної людини в повному значенні цього слова, жив і помер відповідно до своєї філософії. Він погодився з несправедливим рішенням суду про свою страту, оскільки був просоціальною людиною, законослухняним громадянином і в покорі закону вбачав сталість і щастя соціуму: “Хіба ти не знаєш, що в державах ті правителі найкращі, яким громадяни завдячують покорою законам? І та держава, в якій громадяни найбільш скоряються законам, щаслива за часів миру та непохитна за часів війни”. Сократ був переконаний, що грунтовне вдосконалення соціуму залежить від доброго виховання, до кінця був вірний цьому переконанню, багато зробив практично для його здійснення, навіть смерть філософа мала певний виховний сенс.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Актуально про педагогіку:

Особливості вивчення електронних таблиць в загальноосвітньому навчальному закладі
Вивчення електронних таблиць в шкільному курсі інформатики здійснюється за наступними навчальними програмами : «Навчальна програма для 10–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту». (Системи обробки табличної інформації – 11 клас) «Навчальна програма для 10–11 класів загально ...

Організація самостійної роботи на уроках рідної мови
Перед кожним учителем початкової школи стоїть триєдина мета: навчити, розвинути і виховати. Отже, слід підготувати учнів до активної трудової і суспільної діяльності, виробити у них навички самостійно поповнювати свої знання та застосовувати їх на практиці. Першочерговим завданням учителя початкови ...

Формування естетичних цінностей засобами музики і співів
Музика і співи як види мистецтва, що найглибше відображають людські почуття, переживання є важливим засобом формування естетичних цінностей. Вони збагачують емоційне життя учнів, підносять їх загальну культуру, сприяють вихованню ідейності, цілеспрямованості. Формування естетичних цінностей засобам ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com