Виникнення ідеї соціальної педагогіки в античній культурі

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Виникнення ідеї соціальної педагогіки в античній культурі

Сторінка 5

Вірування давніх греків теж були одним із чинників соціального виховання, але не таким впливовим, як у інших народів. Релігія реалізувалася в загальному суспільному житті через традиції, особливо свята. На громадських святах кожен відчував себе греком, а народ – єдиним грецьким народом. Отже, релігія не тиснула на індивідуальну свідомість грека, не пригнічувала її, як у інших культурах, але сприяла розвитку соціальних рис громадян, їх доцентрової соціальної спрямованості. У Давній Греції сенсу життя шукали не на релігійній основі, тут людина створювала ідеали, спираючись на свій соціальний досвід і розум. Тому поступово значення релігії у соціальному житті та вихованні зменшується. Якщо вона була опорою для архаїчної держави, символом недоторканості сім’ї, обов’язку жити життям, відданим суспільству, то поступово, із забуттям старої міфології, релігійні почуття давніх греків перетворилися на зовнішнє, формальне шанування домашніх, сімейних богів.

Втрата релігією своїх позицій у духовному житті суспільства стала поступово відбиватися на моральному рівні народу. Греки мали знайти іншу форму суспільної свідомості, яка б відновила втрачену духовну гармонію культури, занепадаючі соціальні зв’язки. На зміну релігії у соціальному вихованні прийшла філософія. “Греки перші створили самостійну філософію, розмежувавши прагнення мислячої сили і суто релігійні потреби, і, як наслідок, відкрили розуму людини межі вищого і нескінченного, досяжні до тих пір лише одним відчуттям”, елліни перші визнали “істинну науку, зробивши дослідження розуму незалежними від сваволі окремого стану і від прислуговування матеріальним потребам”. Отже, давні греки зробили перший крок до відкриття духовного рівня буття.

Таким чином, за античної доби розвиток складної системи соціального виховання відбувався усвідомлено і цілеспрямовано. За її допомогою грекам вдалося створити висококультурне виховне соціальне середовище, яке формувало давньогрецьке суспільство через розвиток соціальності кожної вільної людини. Практичне соціальне виховання давніх греків і стало основою його теоретичного осмислення філософами, основою виникнення ідеї соціальної педагогіки.

Рефлексія соціального виховання філософами пов’язана саме з його трансформацією. З появою неконтрольованого індивідуального виховання (розвиток софістами людини заради неї самої) філософи усвідомили загрозу соціальності людини, а значить, і єдності та стабільності суспільства. Вони намагалися на підставі аналізу соціального виховання попередніх поколінь створити науково обгрунтовану соціально-виховну систему, яка б гармонізувала потреби індивіда та соціуму в їхньому розвитку.

Нова еллінська філософія була наскрізь виховною, оскільки за мету мала прагнення до вдосконалення моральності індивіда і духовності державного життя. Виховний аспект філософії підкреслив Аристотель у відповіді на запитання щодо користі йому від філософії: “Став робити добровільно те, що інші роблять із страху перед законом”. Духовні пошуки давніх греків ( від наслідування цінностей міфічних сказань через натурфілософію) привели до виникнення ідеї соціальної педагогіки у вигляді теорії соціального виховання, до першої усвідомленої розробки основної проблеми – “розвитку вільної особистості під захистом морального закону, який хоч і надає можливість широкого розгортання індивідуальності, але разом з тим стверджує соціальні обов’язки в їх повному обсязі, закріплюючи їх в суспільних установах і закладах” . Адже відсутність жорсткої релігійної (Давній Єгипет), морально-сімейної (Давній Китай), державної (Давня Персія) влади примушувала демократичну Давню Грецію шукати основи соціальної стабільності в інших механізмах відтворення та трансляції духовності, у нових суспільних цінностях. Критикуючи архаїчні міфологічні духовні цінності, видатні філософи і педагоги античності (Піфагор, Сократ, Платон, Аристотель) шукали основи соціальної стабільності в соціальному вихованні. Давні греки не знали ніякого іншого виховання, крім соціального. Розвиток людини для них був виключно соціальним питанням за метою, об’єктом і методом, тому виховні проблеми розглядалися ними в таких працях, як “Держава”, ” Закони” Платона, “Політика” Арістотеля. Зрозуміло, що стару філософію (Анаксімандр, Геракліт, Зенон, анатомісти) було відкинуто, оскільки натурфілософія не здатна була стати основою для моральної поведінки, а також практичної підготовки до задоволення життєвих потреб. Нові філософи акцентували увагу в соціальному вихованні на розвитку індивідуальної свідомості, знаннях, розумі людини. Вони намагалися досягти через соціальне виховання усвідомленого виконання соціальних обов’язків духовно розвиненою людиною.

В умовах, коли в суспільній свідомості стверджувався погляд, особливо за допомогою софістів, що життя індивіда, присвячене особистому розвитку і розширенню сфери своєї особистості, має більшу моральну цінність, ніж додержання традицій (де домінувала мораль архаїчного грецького життя з підкоренням особистості інтересам держави), філософи намагалися створити нове уявлення гідності і доброчесності, яке б відповідало і потребам індивіда, і соціуму, яке б визнавало і стверджувало зв’язки між індивідом і суспільством. Філософи, на відміну від софістів, були переконані в необхідності дотримання загальних моральних обов’язків, оскільки це корисне і для соціуму, і для індивіда. З одного боку, філософи відкидали мораль, яка грунтувалася на традиціях, оскільки вона стримувала духовний розвиток і людини, і соціуму, вона “герметизувала” сталість у її непорушності; з іншого – доводили необхідність для існування цілісної держави моралі, що спиралася на знання, розуміння себе, суспільства, природи. Різним у софістів і філософів було й ставлення до знання. Для софістів знання складалося із сукупності індивідуальних чуттєвих сприймань, отже, скільки людей, стільки і знань про будь-що. Для філософів знання – це істинні для всіх людей уявлення, виражені в поняттях, – теж соціальні.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Актуально про педагогіку:

Проблема економічної освіти
Вища освіта, будучи важливою складовою національної економіки, у зміцненні й утвердженні авторитету України, як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави, відіграє важливу роль. Завдяки їй відбувається розвиток духовної культури нашого народу та відтворення інтелектуальн ...

Читання як вид мовленнєвої діяльності
В основу початкового курсу української мови покладено всебічний розвиток мовлення. Це одна з найактуальніших проблем шкільного навчання. Розвиток мовлення — це провідний принцип у роботі з читання, граматики, правопису. Саме він об'єднує всю мовленнєву діяльність учнів. Робота над правильною вимово ...

Система формування особистості молодшого школяра у полікультурному виховному просторі
Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни - завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей молодшого шкільного віку. Однак в значному ступені така складність виникає при спробі переносити на дітей "дорослі" показники проявів любові до Вітчизни. Любов до Вітчизни п ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com