Виникнення ідеї соціальної педагогіки в античній культурі

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Виникнення ідеї соціальної педагогіки в античній культурі

Сторінка 4

Демократичний устрій держави, народні збори, значущість голосу народу, його прав у керуванні соціумом створили умови для формування нового соціального суб’єкта – суспільства з його дуже впливовим щодо суспільних відносин і соціального виховання елементом – суспільної думки. Суспільна думка була більш рухома, ніж традиції, що транслювалися сім’єю, і закон, який стверджувала держава. Суспільна думка є ознакою розвитку не племінної (підгрунтя – природа), не державної (основа – авторитарний соціум), а саме – суспільної (в умовах демократичного соціуму) свідомості, яка грунтується на індивідуальній свідомості людини, її соціальних потребах та інтересах. Отже, через суспільну думку людина вже мала можливість регулювати традиції і закони. Проте для цього індивід повинен був навчитися контролювати та регулювати спочатку себе. Вільний громадянин – переконаний, що без самовладання неможлива участь усіх у суспільному житті, оскільки воно необхідно для здійснення державної ідеї.

Тому гімнастика для тіла і музика (під музикою, за Монро, розумілися поезія, драма, історія, риторика, різні види наук і сама музика) для душі стали практичними завданнями соціального виховання через організацію дозвілля всіх громадян Афін. Гімнастика, зокрема, допомагала вдосконалювати самовладання давнього грека. Якщо діти займалися гімнастикою в палестрах під наглядом педотриба (учитель гімнастики), то дорослі присвячували їй вільний час у гімназіях і цим переймалася держава. Крім того, давні греки були переконані, що гімнастичні вправи, які виконуються спільно, сприяють розвитку дружби і любові до вітчизни, що гімнастика – це таке мистецтво, яке разом з гармонійним формуванням тіла оживляє і душу, а, отже, в цілому веде до розвитку суспільного життя. “Тому гімнастика була виховним засобом не лише для юнацтва, а і всього народу” . Значне місце у фізичних вправах відводилося іграм. За Л.Модзолевським, у Давній Греції існували особливі закони стосовно ігор і були спеціальні вчителі. Значення ігор для розвитку греків виявляється навіть в тому, що самих богів називали “друзями ігор”. Місця для ігор з’єднувалися з гімназіями і купальнями. Значна частина найпоширених ігор мала своїми коренями гімнастику, найулюбленішою грою, у якій брали участь навіть старі і філософи, була гра в м’яча. Таким чином, фізичне виховання, що розвивало тіло і соціальні риси кожного вільного громадянина, підтримувалося всіма складовими соціального виховання давніх греків: і сім’єю, і школою, і державою, і суспільною думкою.

Іншим провідним засобом організації дозвілля, що виховував людину і соціум, було мистецтво. Л.Модзолевський влучно зазначив, що давні греки, мабуть, першими створили вільне, незалежне від вірувань мистецтво. Вони займалися ним ради нього самого і, таким чином, “дали людству новий важливий засіб піднесення і облагородження себе”. Саме в давніх греків мистецтво вперше самостійно увійшло в систему соціального виховання як один з найвпливовіших його способів. Платон розцінював музи як допоміжний засіб гармонізації душі самої з собою, а Аристотель вважав, що “музика була введена нашими предками задля розумних дозвіллєвих розваг”, крім того існували так звані “театральні гроші” – все це свідчило про свідоме прагнення греків педагогізувати дозвілля, використати виховний потенціал мистецтва в системі соціального виховання.

В архаїчну епоху провідними видами мистецтва, що виховували греків, були хоровий спів, танці і музика. Через хор намагалися об’єднати не лише нове покоління, але зміцніти і зв’язок між поколіннями. Л.Модзолевський розповідає, що раз на рік, коли на острові Плотаністє юнацтво демонструвало свої успіхи в освіті, співали разом хори старців, чоловіків та юнаків. У Давній Греції державу, яка мала найкращі хори, вважали найхоробрішою і найдосконалішою за інші.

Соціальне підгрунтя мав і такий вид мистецтва, як танці. Вони впливали як морально, так і естетично, оскільки були соціальними за своїми мотивами, мали сенс і емоційний зміст. На зборах, у громадських процесіях, на військових парадах, у релігійних церемоніях танці були вправами на узгодження дій, тобто пронизували соціально-виховними впливами все суспільне життя греків.

Проте особливе місце у вихованні греків посідала музика. Хоча вона не мала в них самостійного значення, а слугувала супроводом для ігор, танців, співу, була тісно пов’язаною з гімнастикою, проте не любити її, не розуміти – розцінювалося греками як відзнака варварських грубощів і внутрішньої зіпсованості. Музика не була самоціллю, її вважали вихователькою всього найвищого, найблагороднішого і чудового, матір’ю всіх чеснот. Метою музичного виховання було споріднення душ з гармонією, щоб люди ставали лагідними, більш приємними в рухах і спілкуванні, більш гармонійними у словах і вчинках .

Поступово з переходом до нового еллінського соціального виховання на перший план у ньому із видів мистецтва виходять театр та література, яка була і показником змін у духовному житті афінського народу, і водночас впливала на душевну динаміку, отже, мала соціально-виховне значення. Спочатку духовним джерелом грецького народу, серцем його культури були епічні поеми Гомера, за допомогою яких у поетичній формі до свідомості кожної нової генерації вкарбовувалися соціальні ідеали народу. Домінування за перехідних часів (від архаїчного до нового еллінського виховання) трагедії – конфлікт між обов’язком і схильністю – демонструвало, що “головну проблему виховання було спочатку усвідомлено грецькою думкою, перш ніж вона стала практичною проблемою в галузі виховання”. Комедія відтворювала проблеми повсякденного життя і навіть виховного формалізму. Перемога комедії виявила, що в реальному житті торжествував особистий інтерес над соціальним обов’язком. Проте головною функцією комедії все ж було не розважати, а повчати, виховувати.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Актуально про педагогіку:

Проблеми індивідуалізації та індивідуального підходу у психологічній науці. Історія проблеми індивідуального підходу
У своєму розвитку проблема індивідуального підходу, індивідуалізації та диференціації навчання і виховання пройшла кілька основних етапів. Спочатку здійснювалася розробка загальних положень і рекомендацій у визначенні і врахуванні індивідуальних особливостей учнів та їх реалізація на практиці. Авто ...

Формуючий експеримент, система роботи. Ігри для різних рівнів
Формуючи експеримент ми з дітьми проводили такі ігри: Гру « Рамки і втулки Монтессорі», особливо люблять діти. Безліч завдань пропонується у посібнику. Початковим завданням для дітей є знаходження втулок до рамок. В процесі відшукування, мабуть, є щось притягуючи. Бо це найулюбленіше завдання для д ...

Засоби розвитку комунікативних вмінь розумово відсталих школярів
Рівень мовленнєвого розвитку розумово відсталих школярів вимагає від корекційної освіти більш детального вивчення та розробки нових засобів корекції комунікативної сфери учнів спеціальної школи. На сучасному етапі розвитку науки, відомі такі засоби корекції і розвитку комунікативної сфери розумово ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com