Виникнення ідеї соціальної педагогіки в античній культурі

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Виникнення ідеї соціальної педагогіки в античній культурі

Сторінка 3

Загалом система соціального виховання дорійців у Спарті була схожа на виховання за первісної доби, але цілком підкорена потребам не природи, а – соціуму, тому і більш жорстка та штучна. Штучність її була в намаганні “удержавити” первісне соціальне виховання, закріпити його законом навічно, у відсутності потягу до саморозвитку, відповідного до культурних змін. Хоча шкільне виховання в Афінах було більш гармонійним, дещо демократичнішим, як і соціокультурне життя загалом, але при цьому спрямоване передусім на соціальний розвиток людини, тих її якостей, що сприяють зміцненню суспільства. Про це свідчать такі слова присяги юнака: “Я бажаю залишити після себе вітчизну не в гіршому, а в кращому стані. Охоче, за будь–яких часів, я готовий підкорятися суддям і законним статутам та не допущу, щоб інші зневажали або не дотримувалися їх”. Після цього він ставав громадянином з правом голосу, його ім’я записували в громадянські списки до фратрій свого племені.

Отже, школи в архаїчній Давній Греції, на відміну від Китаю, Єгипту тощо, готували не до якоїсь професії, а, так би мовити, розвивали тіло і душу (проте дорійські все ж таки більш походили на загальновійськові, як і давньоперські). Хоча тривалий час навчання читання і письма були допоміжними дисциплінами (загальне засвоєння їх введено лише в VI ст. до н.е.), в цілому з посиленням нового еллінського виховання школа поступово рухається від практичного розвитку тіла і душі (почуттів) до теоретичного розвитку розуму. Серед вчителів поширювалися знавці письмового слова. Спочатку це були письменники і поети, пізніше – софісти (мудреці) і філософи (любителі мудрості).

Відповідало меті держави і виховання дівчат у Давній Греції. Виключно соціально-державним воно було в Спарті. Головним покликанням жінки тут вважали здатність до народження гарних дітей – майбутніх вояків. Дівчата теж оволодівали гімнастикою, танцями, співом, їх виховували добрими домоправительками, які, за відсутності чоловіків, могли захистити свій дім. Тому лакедемонянок не привчали прясти, ткати, але вони відчували себе громадянками, нарівні з чоловіками розмірковували про суспільні справи, значною мірою впливали на своїх чоловіків і синів. "Їх погляди поважали, їх осудження боялися, їх похвали ревниво шукали чоловіки”.

Якщо спартанка повністю підкорялася потребам держави і тому була рівною з чоловіками, то афінянка була підкорена родиною. Вона не вважалася соціально самоцінною, а розглядалася як складова чоловіка, залежала від нього, від його ласки, тому мала задовольняти його естетичним та господарським потребам. Матері передусім звертали увагу на красу доньки, дбали про її стрункість, чарівність. Крім того, дівчат призвичаювали до домашнього господарства: прясти, шити, плести, ткати, а ще співати і грати на лірі. Головними жіночими чеснотами були чесність, простота, моральна чистота, дбайливість, вміння господарювати. Спілкувалася афінянка переважно з дітьми і рабинями, мешкала в окремій частині будинку. Отже, у авторитарній Спарті жінка була вільнішою ніж у аристократичних Афінах, відповідним було і соціальне виховання.

Стосовно соціального виховання дорослих. Після “рук вчителів” людина входила в практичне військове, правове, політичне суспільне життя держави. Остання, звісно, примушувала її вивчати закони і жити відповідно до них, а не як заманеться. Покарання за порушення законів суспільства було одним із методів виховання дорослого населення державою. Своєрідною “школою” для дорослих, за П.Монро, були народні збори. До розповсюдження шкіл саме вони відігравали роль головної виховної інституції греків. Завдяки дискусіям з державних, політичних, військових проблем розвивалася здатність до правильного міркування (оскільки “звичай має бути розумним”), набувалися стриманість, самовладання; за допомогою народних зборів спонукали один одного до певних дій, разом знаходили правильні рішення. Соціально-виховне значення народних зборів значно підвищилося наприкінці VI ст. до н.е., коли аристократичний устрій Солона змінився на демократичний Клісена, а за останнім всі вільні жителі Аттики одержували право громадянина. Багато посад стали обирати жеребкуванням. Народні збори придбали право остракізму (рішенням таємного голосування виганяли будь-кого, хто загрожував суспільному благополуччю). П.Монро відзначає, що на той час склався зовсім інший тип громадянських чеснот: “Політична спритність, здатність до переконливої аргументації потрібні були для політичного домінування і мистецтва керування державою. Старе виховання не володіло засобами для підготовки до нового життя”, яке висувало багато вимог до індивіда. Необхідним було виховання, яке спрямовувало людину на особистісний розвиток. “Людина не має поглинатися державою” – девіз практики нового еллінського соціального виховання. Народні збори стали і місцем самореалізації індивіда, що сприяло його соціальному вдосконаленню. Кожний громадянин, на відміну від раба, мав обов’язок щодо здійснення потреб та інтересів держави. Існування рабства тим і виправдовувалося, що воно мало забезпечити громадянина потрібним йому часом і дозвіллям, щоб присвятити себе суспільному життю. Виявити свою індивідуальність у державних справах було провідним завданням давнього грека. Той , хто не брав активної участі в житті і розвитку соціуму, вважався аморальною людиною.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8

Актуально про педагогіку:

Критеріально-орієнтовані тести
Це дуже умовне й в принципі неправильна назва групи тестів, що одержали в нас деяке поширення і визнання. Власне кажучи ж ми маємо справу не стільки з тестами названого роду, скільки з інтерпретацією тестових результатів Якщо головною задачею є прагнення з'ясувати, які елементи змісту навчальної ди ...

Ціннісні характеристики соціальних працівників та соціальних педагогів
Вкажемо на деяку специфіку трактування у нашому підході таких традиційних дидактичних категорій, як зміст навчання та зміст освіти. Змістом навчання традиційно вважаються продукти соціального досвіду, представлені у знаковій формі навчальної інформації, все те, що подається для сприймання та засвоє ...

Критерії та рівні сформованості духовних якостей в учнів
В сучасній педагогіці виникло таке поняття, як „духовний потенціал особистості”. Це поняття необхідно розуміти , як здатність інтегрувати дії, спрямовані на внесення гармонійної впорядкованості в оточуючий світ. Духовність - це індивідуальний прояв двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби піз ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com