Виникнення ідеї соціальної педагогіки в античній культурі

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Виникнення ідеї соціальної педагогіки в античній культурі

Сторінка 2

Об’єктами цієї системи стають всі вільні люди від народження до смерті. Античності ще не притаманне було повне розуміння цінності кожної особистості, її невід’ємних прав, тому раби не вважалися за людей, не мали права на гідність і благополуччя, і позитивне соціальне виховання на них не поширювалося.

Стосовно соціального виховання дітей, слід зазначити, що недооцінка людини як такої відбивалася на ставленні до нової генерації. Діти ще не стали безумовною цінністю ані соціуму, ані родини, тому хворих і непотрібних з якихось обставин позбавлялися, як і за первісної доби. В Спарті це питання – чи залишитися дитині живою – вирішувалося волею посадових осіб, що свідчило про повний примат соціальних, державницьких інтересів і потреб над сімейними та індивідуальними. Хворі, кволі діти не потрібні були войовничій культурі держави, тому їх кидали в Тайгетську безодню . Сім’я відповідала за соціальне виховання залишеної живою дитини до семи років. У Афінах рішення стосовно життя новонародженого приймав батько, але й тут, хоч і менший контроль за вихованням дітей з боку держави (закони Солона), в родині був. Загалом в Афінах намагалися зберегти сім’ю як один із чинників розвитку людини і саме на неї покласти тягар соціальної відповідальності за виховання. Вважаючи провідним методом виховання позитивний приклад оточуючих, родина всією організацією сімейної життєдіяльності, міжособистими стосунками, спілкуванням з іншими людьми демонструвала дітям, що є справедливим, а що ні, що є добрим, а що – ганебним, священним чи негідним. За Л.Модзолевським, дитина в Афінах знаходилася в повній залежності від родини до 18-річного віку. Якщо за цей час вона не засвоювала належного, то її звинувачували в поганій поведінці перед владою міста . Отже, в афінському соціальному вихованні дитина теж несла відповідальність за свою вихованість поряд з родиною і це було новим явищем у порівнянні з давньосхідними архаїчними державами.

Відповідно до мети соціального виховання використовувався і шкільний потенціал соціального розвитку нової генерації чоловічої статі. У Лакедемонській державі з семи років починалося суспільно-державне, за суттю “публічне” (Л.Модзолевський) виховання в школі-казармі, яка існувала за рахунок держави. Та цей заклад і не був школою в сучасному розумінні, радше він походив на “будинки для молоді” первісного суспільства, для виховання соціальної людини. Проте змістом виховання в них була підготовка до військової справи, на відміну від первісного суспільства, де засвоювали певні трудові навички, вміння, обряди. Домінувало фізичне виховання для загартування і тіла, і душі. Оскільки індивідуальний розвиток не потрібний був державі, це вважалося справою особистою, тому школи, де навчали читання, писання, музики, були приватними. Шкільне виховання в Афінах додавалося до сімейного, тому всі школи тут були приватними, але працювали під контролем держави. За всім процесом виховання спостерігав спеціальний орган – ареопаг. Особливо він стежив за моральним вихованням дітей і юнацтва. За порушення соціальних норм карав дуже жорстко. Головними засобами розвитку соціальних якостей юних афінян були гімнастика для тіла і музика для душі.

Серед загальних для греків методів виховання в школі переважали соціальні: організація публічної життєдіяльності (тиск соціальних норм), групові фізичні вправи, схвалення та засудження старших, фізичні покарання (іноді до смерті), бесіди на моральні теми, приклад героїв. За П.Монро, виховання в дорійців завжди мало досяжну мету за конкретно визначеним реальним взірцем, відповідно до якого воно виробляло характер і спрямовувало поведінку нової генерації. Так, домінувало наслідування, але не мертвого звичаю, як у східних народів, а живого зразка, сильної індивідуальності, це спонукало до самопрояву та саморозвитку особистості.

Компенсуючи відсутність сімейних виховних впливів після семи років, у Спарті, мабуть вперше, цілеспрямовано використали наставництво в соціальному вихованні нової генерації, зокрема і дівчат. Дорійці звичайно доручали менших дітей юнакам, які були і товаришами, і вихователями для них. Кожний юнак мав свого опікуна, натхненника серед старших за них. Вихователів з вихованцями пов’язували не економічні інтереси чи обов’язок, а взаємна повага, дружба. Вихователь був не просто взірцем для дитини – вона хотіла наслідувати його, тому виховання було взаємним. Через дружбу з більш дорослими діти, юнаки здобували поняття гідності, справедливості, честі, патріотизму тощо, а доросліші за них мали підтримувати свої чесноти на взірцевому рівні.

Якщо наставництво серед дітей було новим явищем процесу соціального виховання, то контролювання кожним дорослим поведінки будь-якого представника нової генерації – поверненням до первісного етапу виховання, але здійснювалося це контролювання не природно, як за первісної доби, а штучно, за допомогою закону, покарання. Це дало підстави Л.Модзолевському так висловитися про спартанське виховання: “Залізний скіпетр керував спартанським юнацтвом від 7 до 30-річного віку. Тілесні покарання панували”. Дисципліна в афінській школі і вдома так само була строгою, але не такою жорсткою як у дорійців в Спарті. Тут теж діти мали відчувати себе людьми “нижчого сорту”. Вони мали їсти лише після батьків, вулицями ходити спокійно, з опущеними додолу очима, з руками під плащем, до того ж не мали права відвідувати ринок до 20 років.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Актуально про педагогіку:

Вивчення літературних джерел з питань виникнення розумової відсталості у дітей
Британський фахівець з питань прав розумово відсталих осіб, доктор Адріан Уорд, стверджує: ”Розумова відсталість не є хворобою. Вона може бути спричинена хворобою (наприклад, менінгітом) або бути пов'язаною з генетичними порушеннями (наприклад, синдром Дауна). Вона може також спричинюватися фізични ...

Зміст, шляхи, форми і методи естетичного виховання цінностей
Зміст естетичного виховання цінностей, орієнтованого на формування естетичної культури школярів, передбачає: розвиток у школярів здібності сприймати в природі, в праці, в творах мистецтва, оточуючій дійсності, поведінці людей, які бажають насолоджуватися цим прекрасним. Структурними компонентами ес ...

Етапи роботи при навчанні вимовляння звуків
Ознайомлення з новим фонетичним явищем, насамперед із звуками, має відбуватися у звуковому тексті, шляхом наочної, трохи перебільшеної демонстрації його особливостей. Згідно з аналітико-імітативним методом навчання вимови, звуки, що становлять для учнів певні труднощі, виділяються із зв’язного ціло ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com