Виникнення соціального виховання і становлення його системи в первісній та архаїчній культурі людства

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Виникнення соціального виховання і становлення його системи в первісній та архаїчній культурі людства

Сторінка 9

За свідченням О.Джуринського, перші державні освітні заклади виникли приблизно у 3 тисячолітті до н.е. у шумерів (едубби), єгиптян, дравидських племен (корінного населення індійського півострову), китайців (сян та сюй). За цих часів ідеї людської особистості, її індивідуальності не існувало, тому перші школи були не загальноосвітніми, а професійними. Їх створення зумовлено не стільки потребами трансляції культури, розвитку індивідуальності людини, скільки потребою держави. Управління державною життєдіяльністю вимагало штату досвідчених чиновників, якими сім’я забезпечити суспільство була не в змозі. Тому світська влада, наслідуючи служителів культів, а в деяких країнах і за допомогою останніх, була вимушена створювати і поширювати навчальні заклади для підготовки потрібної кількості людей, які розумілися на читанні, писанні, знанні законів тощо. Отже, держава не заради розвитку індивідуальності, а у своїх прагматичних (зміцнення державної влади) цілях поширювала освіту. На відміну від священиків, які сприяли загалом духовно-емоційному розвиткові населення, держава вболівала більше за інтелектуальний розвиток деякої його частки, а саме: урядовців та чиновників.

Наприклад, першими школами в Єгипті були школи при храмах для подальшого культивування дітей жерців, але поступово з’явилися школи для писарів, військових, пізніше лікарів. Вчителями в Давньому Єгипті були тільки жерці, оскільки мали монополію на знання. Навчалися у школі з п’яти років мови, математики, геометрії, астрономії, природознавства, музики, вірувань. У царських школах виховувалися діти фараонів разом з їхніми родичами і дітьми вельможного панства. Навчання дітей було дуже важкою справою, бар’єром для сприйняття накопиченої культури був ієрогліф, проте завдяки йому культурне надбання і зберігалося. Дитина мала запам’ятати 700 письмових знаків, розрізняти швидке, спрощене і класичне написання їх. Окрім того, ідеал єгиптянина – небагатомовної, покірної людини – часто-густо досягався за допомогою надто розповсюдженого методу навчання – фізичних покарань. О.Джуринський наводить вислів одного з давніх папірусів, який був шкільним девізом: "Дитина несе вухо на своїй спині, потрібно бити її, щоб вона почула". Звісно, що в царських школах навчали інакше і за змістом, і за методами, тут головну увагу приділяли перекладу давніх текстів на живу мову.

Школа в Давньому Китаї теж не роз’яснювала індивідові значення суспільних звичаїв, головним залишалося "що робити", "як діяти", проте вже з’являються "як думати і відчувати" при цьому . Шкільний наставник шанувався тут за другого батька. Жорстке (по-сімейному) контролювання будь-якої життєдіяльності в Давньому Китаї у шкільній справі реалізувалося в системі іспитів. За П.Монро, походження іспитів веде свій початок з 17 ст. до н.е. У цій частині світу вважалося, що складення чудової письмової роботи є однією з благородних справ, на який здатен розум людський. "Людина, що знає всі збережені мудрощі давніх і яка здатна в будь-який момент скласти твір, домірний у частинах, піднесений у почуттях, високий у стилі, що відкриває широку обізнаність, знайомство не лише з даною темою, але і з порідненими предметами – така людина гідна стояти не тільки перед королями світу, але і перед "сином Неба".

Специфічною була школа в Давній Персії. Незважаючи на стратифікацію суспільства на "коліна", кожен перс за законом держави міг послати до школи своїх дітей тому, що кожному відкритий був шлях до вищих соціальних посад і почестей. Отже, хоча б теоретично, перси мали стимул до активної суспільної діяльності заради підвищення соціального статусу, особистого благополуччя, а не лише згідно з релігійним вченням. Проте відсилали до школи дітей лише ті батьки, хто мав можливість утримувати їх, не примушуючи заробляти на життя. Школи були в усіх значних містах держави, про специфіку їх освіти Ксенофонт писав: “Відвідуючи цю школу, хлопці проводять там час у вивченні справедливості, і за цим ходять туди також, як в нас, за читанням та писанням”. Войовничість давньої перської держави сприяла тому, що тут уперше фізичне виховання було поряд з душевним. У цілому шкільна освіта у персів мало походила на професійну, але якщо і так, то радше на військову: провідне завдання – загартування тіла фізичними вправами, розвинення душі до моральної чистоти завдяки правдивості. Особливо суворо в школі карали за невдячність. У суспільстві вважалося, що невдячні люди не в змозі любити ні богів, ні батьків, ні батьківщину, ні друзів; що з невдячністю завжди поєднується безсоромність, а вона є головним джерелом всіх інших соціальних вад. Крім того, керівники шкіл судили хлопців за крадіжку, лайку, брехню, насильство. Зазвичай хлопці приносили скарги один на одного, проте покарані були і за фальшиві звинувачення. Отже, перси з дитинства навчалися контролювати поведінку один одного заради дотримання закону всіма. Це свідчить про спрямованість школи на виховання передусім соціальних рис людини.

Страницы: 4 5 6 7 8 9 10 11

Актуально про педагогіку:

Планування навчально-виховного процесу з ІМ. Види планування
Планування процесу навчання ІМ – передусім планування його результатів на різних за тривалістю відрізках часу. Головна мета планування – науково обґрунтована організація навчально-виховного процесу та досягнення оптимального засвоєння учнями навчального матеріалу. Успішність планування залежить від ...

Проблема спілкування в вітчизняній психології
Серед чинників, що формують особистість, у психології вирізняють насамперед трудову діяльність, спілкування і пізнання. Аналізуючи ці найважливіші сфери людської життєдіяльності, можна помітити такий факт: форми і методи трудової діяльності людина засвоює багато років, способами пізнання світу ми т ...

Характеристика дидактичних умов організації домашньої навчальної роботи молодших школярів
Успішність домашньої навчальної роботи молодших школярів залежить від дидактичних умов її організації. Нами виділено такі дидактичні умови організації домашньої роботи учнів початкових класів: Індивідуалізація домашніх завдань. Різноманітність завдань. Формування в учнів вміння виконувати домашні з ...

Навігація по сайту

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com