Виникнення соціального виховання і становлення його системи в первісній та архаїчній культурі людства

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Виникнення соціального виховання і становлення його системи в первісній та архаїчній культурі людства

Сторінка 6

На виховання віддавали в родину рівного або вищого соціального статусу. Діти вождів виховувалися в сім’ї вельможної людини, на рівень нижчої. Формування індивідуальності грунтувалося у виховательстві не на певному стані батьків, а саме на вихованні. Його засобами були навчання традиційних сказань і магії, релігійних ритуалів і моральних максимів, військових мистецтв і музики, правових норм і різних ремесел.

На відміну від первісного суспільства, яке змагалося з природою, за архаїчних часів (кінець IV тис. до н.е. – кінець V ст. н.е. ) людство мало вижити в умовах постійних соціальних конфліктів різноманітних соціумів. Головною соціальною цінністю давньосхідних держав було збереження соціальної стабільності, міжплемінного і родового миру, оскільки вже не лише природні, а й соціальні негаразди почали загрожувати існуванню людини. Племінне виховання "природної" педагогіки первісних часів мало трансформуватися відповідно до нових потреб культури та оновлених соціальних відносин. Тому провідною метою соціального виховання архаїчної доби, крім трансляції культури, було "цементування" соціумів, що існували і виникали. Саме в архаїчній культурі відбулося становлення системи соціального виховання. Система – “певна кількість елементів, які закономірно пов’язані між собою та утворюють цілісність, єдність”. Отже, сталості соціумів намагалися досягти і за допомогою керування всіма видами соціального виховання, об’єднаними до єдиної державної системи соціального виховання.

У архаїчній культурі вже існувало розуміння, що сімейна свідомість, яку розвивали цінності родини, є загрозою внутрішньої стабільності соціуму і тому давньосхідне соціальне виховання було свідомо спрямовано на пригнічення як сімейної свідомості, так і індивідуальності. Історики педагогіки (Л.Модзолевський, П.Монро, К.Шмідт, Д.Юркевич та інші) переконують, що досягалося це підкоренням всієї будови соціального життя, системи виховання (навіть правителів) деспотичній владі авторитету минулого. Соціальне виховання заради соціальної стабільності спрямовувало людину і соціум не в майбутнє (воно загрожувало змінами), а назад – у минуле. Отже, розвиток соціального виховання і становлення соціально-виховної системи відбувалися вже, виходячи не лише з потреб виживання у природі, як це було у первісному суспільстві, але й під впливом різноманітних соціокультурних чинників: економічних, етнічних, релігійних тощо.

Давньосхідні цивілізації існували у різні часи, але всі вони мали багато спільного у характеристиках соціального виховання, яке визначалося рівнем розвитку культури соціуму та, у свою чергу, визначало його. Соціальне виховання архаїчної доби остаточно втратило однаковість для всіх членів соціальної групи, стало відповідати суспільному та майновому стану людини. Виховання нової генерації дедалі більше віддалялося від природного – спільного для всіх поколінь, від потреб та інтересів дітей і перетворювалося на штучне підготування їх до дорослого життя. Це призвело до набуття вихованням, порівняно з первісною добою, жорсткого, авторитарного характеру, що спричиняло підсилення опозиційності дітей світові дорослих, значно ускладнювало сприйняття культурних надбань і, як наслідок, призводило до зниження ефективності соціального виховання, антисоціальної поведінки.

З появою нового соціального утворення, суб’єкта соціальної дії – держави – виникає відповідний вид соціального виховання – державне, яке найбільше задовольняє потреби цього суб’єкта у відтворенні певних соціальних стосунків і людських якостей, які, у свою чергу, через систему державного соціального виховання закріплювалися у культурі. Отже, до існуючих ще з первісної доби суб’єктів соціального виховання племені, служителів культів, сім’ї за архаїчних часів приєдналася держава.

Зростання соціумів зумовило виникнення держави, оскільки старі традиції вже не могли впоратися з регулюванням соціальних відносин, котрі значно ускладнювалися. Поступово держава набувала провідного значення в суспільному житті і соціальному вихованні. Головним засобом державного виховання “всіх” був закон. Законом держава закріплювала прерогативи патріархальної сім’ї, її роль у вихованні нової генерації ("Закони вавилонського царя Хаммурапі" – 1750 р. до н.е., "Притч іудейського царя Соломона" – початок 1-го тис. до н.е., індійська "Бхагаватгита" – середина 1-го тис.до н.е.), взаємини, що склалися в суспільстві, головні державні цінності. Єдність соціуму як умова виживання серед інших держав потребувала узгодженості виховних впливів всіх суб’єктів соціуму. Відповідальність за регулювання соціального виховання взяла на себе держава. За допомогою всіх своїх атрибутів саме вона змогла в нових соціальних умовах об’єднати різні елементи в єдину систему соціального виховання, хоча основою цієї державної за суттю виховної системи були різні цінності. Отже, відмінності в державному соціальному вихованні давньосхідних країн фактично відображали абсолютизацію соціумом цінностей того чи іншого соціально-виховного суб’єкта. Наприклад, система вірувань була носієм авторитарної влади в Давньому Єгипті, саме вона тяжіла над свідомістю людини і зміцнювала соціальний стан індивіда і групи. Цінності сімейної моралі, сімейних стосунків транслювало соціальне виховання Давнього Китаю на всю державу, на всі соціальні взаємини. У Давній Персії саме держава стала носієм авторитарної влади, вона створила систему соціального виховання, найвищою цінністю якої стала держава, кожен мав готуватися до її захисту та піднесення, тому розглянемо її дещо детальніше.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Актуально про педагогіку:

Закон Архімеда
Обладнання: 1. Штатив. 2. Відерце Архімеда. 3. Висока скляна банка з водою. 4. Хімічний стакан. Для експериментальної перевірки закону Архімеда існує прилад, який називається відерцем Архімеда (рис. 2.17, а). Він складається з пружинного динамометра, шкала якого не градуйована, але має пересувний п ...

Експериментальне дослідження мотиваційної готовності першокласників до шкільного навчання
Експериментальне дослідження проводилося у навчально-виховному комплексі «Школа – дитячий садок» с. Маркова Монастирського району Тернопільської області. Ним було охоплено 25 учнів експериментального і 28 учнів контрольного класів. Наше дослідження особливостей мотиваційної готовності першокласникі ...

Використання комп’ютерів під час вивчення фізики
На сучасному етапі пошуку нових і удосконалення існуючих методів навчання найперспективнішим, напевне, є застосування в навчальному процесі ЕОМ. І це повною мірою стосується викладання фізики. Саме на уроках фізики комп’ютер виступає гарантом ефективного використання часу, забезпечення єдності інва ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com