Виникнення соціального виховання і становлення його системи в первісній та архаїчній культурі людства

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Виникнення соціального виховання і становлення його системи в первісній та архаїчній культурі людства

Сторінка 5

“Релігійне” соціальне виховання, навпаки, призначалося для “всіх”, чим компенсувало недоліки сімейного, зміцнюючи доцентрові настрої населення. Практична його частина здійснювалася через контроль за дотриманням освячених віруваннями звичаїв, обрядів, ритуалів, традицій, через необхідне їх оновлення, запровадження нових, тісно пов’язаних з попередніми, що виникли як засіб соціального пристосування до природи. Теоретична – реалізувалася через роз’яснення “всім” співвідношення матеріального і нематеріального світу, природних і життєвих явищ, через сприяння формуванню уявлень, ставлення до природи, племені, родини, окремої людини.

Першим фахівцем із соціального, зокрема духовного, виховання, був священик – шаман, який формував ставлення до системи соціальних відносин, контролював передачу і закріплення духовних цінностей, що дісталися за традицією і домінували в соціумі. Він виховував дітей, батьків, родину і все плем’я, стежив, щоб вся життєдіяльність соціуму відповідала ціннісним орієнтаціям племені. Соціально-виховна діяльність шамана забезпечувала духовну єдність, отже, і умови для розвитку всього суспільства в довкіллі. Особливість соціальної ролі священика відбивалася на специфіці сімейного виховання: діти мали засвоїти не лише те, що і всі інші члени племені – “що і як робити”, а крім того ще, “чому саме так слід робити, а не інакше”( П.Монро).

Унаслідок соціального розшарування безпосередня життєдіяльність і підготовка до “дорослого” життя починають дедалі більше віддалятися один від одного. На зміну єдиному колективному вихованню поступово приходило сімейно-станове виховання, у цілях, змісті, формах і методах якого віддзеркалювалися майновий і соціальний стан родини в общині.

Ідеали різних соціальних груп втілювалися за допомогою виховання через формування відповідної спрямованості соціального розвитку людини, через звернення її до переважно виробничої (сільськогосподарська, реміснича праця як вища соціальна і моральна цінність), військово–політичної (фізичне домінування як ідеал вождів, військових) або релігійно–культової (ідеал жерців потребував визнання соціальної цінності інтелектуально–духовної праці) діяльності . Зміцнення сімейних зв’язків, зростання економічної ролі родини поступово зумовлюють перетворення її на осередок первинного соціального виховання. Стосувалося це і відтворення вождів, лідерів, хоча виховання синів лідерів племені мало чим відрізнялося від виховання інших дітей. Однак навіть якщо посада вождя обиралася, у дітей з родин лідерів було більше можливостей стати спадкоємцями своїх батьків, оскільки їх сімейне виховання відбувалося в умовах, які дозволяли спостерігати, копіювати, засвоювати дії батька, стиль його поведінки та спілкування з оточуючими. Більш того, вождь теж намагався цьому сприяти, навчаючи сина ритуалів, виконання яких було пов’язане з реалізацією високого суспільного статусу. З підсиленням соціальної диференціації та ускладненням культурного досвіду виховання майбутніх вождів стає дедалі більш фіксованим, набуває формалізованого характеру. Статус вождя закріплювався за представниками однієї чи декількох найбільш впливових і багатих родин, і людина, яка мала обіймати цю посаду, як правило, здобувала спеціальну освіту. Разом з тим відбулися зміни і у характері виховання дітей знатного роду. Вони засвоювали пласт культури, який був недосяжним для рядових общинників.

За свідченням Г.Корнетова, трансформація цілей і змісту соціального виховання супроводжувалася змінами в його методах і формах. Передусім це стосувалося покарання. Воно поступово перетворюється на найпоширеніший метод виховного впливу. На відміну від ранньої первісної доби, покарання дедалі більше використовувалися як засіб корекції поведінки, як “кара” за провину, як засіб розрядження роздратованості, крім того, розповсюджувалося залякування духами . Ці методи впливу на свідомість та поведінку відповідали зростаючій “неприродності” соціальних стосунків з розшаруванням соціуму. Покарання і залякування формували слухняну, ретельну людину, яка безумовно приймає свій соціальний статус.

Процес домінування сімейно-станового соціального виховання відбувався суперечливо. З одного боку, модифікувалася організація сімейного виховання, з іншого – воно доповнювалося формами виховної діяльності, що контролювалися общиною. У епоху розпаду первісного суспільства виник такий соціально-виховний феномен, як виховательство, котрий сприяв подоланню суперечностей у племінному і сімейному вихованні.

Виховательство (аталичество, годувальництво) – звичай виховання дітей поза рамками рідної сім’ї – було поширено в багатьох народів (у деяких – до середини XVIII ст ). Серед причин його появи науковці вважають такі: “консолідація племінного суспільства на противагу руйнування його класовою нерівністю; зміцнення родоплемінних зв’язків, крім кровнородинних, ще й квазіродинними стосунками за допомогою соціальної педагогіки; регенерація зв’язків конкретної родини з батьківськими і материнськими родами; намагання не розбещувати дітей і уникання суперництва між дорослими і дітьми; збереження первісної спільності дітей в умовах відокремлення родинних малих груп; забезпечення додаткових знань, навичок, яких вже не можна було дістати в рідній сім’ї тощо.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Актуально про педагогіку:

Поняття дидактичної гри
Дидактична гра – "творча форма навчання, виховання і розвитку студентів, школярів і дошкільників". Дидактичні ігри розвивають спостережливість, увагу, пам'ять, мислення, мову, сенсорну орієнтацію, кмітливість, а тому їх можна використовувати під час викладання будь-якого предмета. Сучасна ...

Типи і структура уроків
Урок є складним поняттям навчального процесу. Як усі складні об'єкти, уроки можуть бути поділені на типи за різними ознаками. Проблема ця дуже складна і не вирішена остаточно ні у світовій, ні у вітчизняній дидактиці. Кількість класифікацій рахується сьогодні десятками. Із педагогів минулого найстр ...

Особливості викладання математики в корекційній школі. Завдання навчання математики
Основні задачі спеціальної школи – максимальне подолання недоліків пізнавальної діяльності і емоційно-вольової сфери розумово відсталих школярів, підготовка їх до участі у корисній праці, соціальна адаптація в умовах сучасного суспільства. При визначенні завдань навчання математики учнів допоміжної ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com