Виникнення соціального виховання і становлення його системи в первісній та архаїчній культурі людства

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Виникнення соціального виховання і становлення його системи в первісній та архаїчній культурі людства

Сторінка 4

Найвищий рівень духовного розвитку первісного суспільства символізують традиції. Вони складаються з усіх попередніх перелічених елементів. Проте традиції передають від покоління до покоління, зміцнюють в середині групи не лише норми поведінки, ставлення до природного і соціального оточення, ціннісні орієнтації, але й соціальні ідеали, основу інтелекту – мову, мистецькі здобутки, релігійні вірування, смаки – все, що створює обличчя соціуму – його духовність, яка відрізняє соціум від інших і зберігає єдність групи. Традиції формують певну спрямованість суспільства і кожного його члена, принципи поведінки, у той час як звичаї виробляють здатність діяти за зразком. Тому традиції – надбання пізньої первісної доби на межі вже з архаїчною культурою. Традиції забезпечують гармонізацію розвитку людини у філо- та онтогенезі. Їхня роль у розвитку людства аналогічна ролі пам’яті у розвитку окремої людини. Отже, традиції є наслідком і умовою духовного розвитку соціуму, найвищим рівнем його соціального виховання первісної доби і умовою формування архаїчних етносів. Водночас, поширення традицій віддзеркалює вдосконалення провідного методу соціального виховання. Наслідування принципу дії (традиції) значно розширює самостійність індивіда у виборі поведінки, ніж наслідування дії (звичаї), проте, зрозуміло, що ця “свобода” особи обмежувалася визначеними традицією рамками соціальних норм поведінки.

Переконливим є розкриття причин ефективності первісного виховання Г.Корнетовим. Узагальнено це можна представити в такому вигляді: абсолютна відсутність насильництва в соціально-виховному процесі; раннє практикування в розпредмечуванні сутнісних сил людини через найшвидше залучення дітей до життя общини; загальнообов’язковість усіх видів самообмеження, з якими стикалася людина; повний збіг “теорії” з практикою, норм, що декларувалися і практикувалися, вимог і об’єктивної реальності середовища існування тощо. Аналіз специфіки первісного виховання дав підстави Г.Корнетову констатувати: “Антисоціальні імпульси практично були відсутні, оскільки в цих умовах об’єктивно детерміновані позитивні мотиви поведінки були сильніші за будь-які імпульси”.

Соціальним був і результат первісного соціального виховання, яке загалом формувало і закріплювало систему соціальних відносин, котрі не були природними. Індивіду прищеплювалося ставлення до себе лише як до частини цілісного соціального організму, що супроводжувалося домінуванням звичаїв, обрядів, ритуалів у соціальних стосунках, а у ставленні до природи – анімізму як наслідку неповного самоусвідомлення і виокремлення людського існування із тваринного. Отже, соціальне виховання на цьому етапі розвитку людства здійснювалося насамперед через жорстко визначену соціальну життєдіяльність первісного суспільства, яка була основним і єдиним фактором синкретичних соціалізації і виховання.

Складна структура соціального виховання зародилася в перехідний період від пізнього первісного суспільства до архаїчної культури. Розвиток культури зумовив розшарування соціального середовища, оскільки виникла можливість виживати у природному оточенні вже окремій сім’ї. Звідси з’явилася потреба у формуванні нових ціннісних орієнтацій, необхідних для виживання не лише в природі, але і в навколишньому соціальному оточенні. Все це спричинило поступове виокремлення соціально-виховної діяльності із синкретичної суспільної життєдіяльності, ускладнення процесу соціального виховання, появу його перших носіїв і накопичення та розвиток способів трансляції соціального досвіду. Структура перехідного від первісності до архаїчності соціального виховання складалася з племінного, сімейного, “релігійного” виховання та виховательства.

Племінна частина соціального виховання, як і на попередніх етапах первісної доби, була розрахована на “всіх” і здійснювалася через активну участь дорослого населення в організації визначеної традицією соціальної життєдіяльності та через поступове включення до неї нової генерації, через наслідування “кожного” – “всім”, через контроль за додержанням усіма звичаєвого права та табу.

Нова і тому перспективна сімейна складова соціального виховання озброювала “кожного” члена родини культурними цінностями, необхідними для біологічного виживання, давала навички сімейного ремесла новому поколінню, формувала ставлення до нього, сприяла розвиткові мікрогрупової, родинної свідомості, відповідних соціальних цінностей. При цьому сімейне соціальне виховання дещо посилювало відцентрові тенденції в соціумі, оскільки було розраховано лише на членів родини, потреби та інтереси якої не завжди збігалися з інтересами племені. Отже, сімейне виховання, яке розвивало сімейну соціальність, почасти мало потенціал до нівелювання соціальності племені, потрібної для його виживання в соціальному середовищі.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Актуально про педагогіку:

Аналіз результатів апробації педагогічних умов підвищення якості знань учнів засобами проблемних ситуацій
Методична робота показала, що використання проблемних ситуацій на уроках обслуговуючої праці підвищує якість знань, викликає цікавість до предмету, приводить до прояву міжособистісних відносин типу "вчитель-учень", "учень-вчитель", знімає напругу і робить атмосферу уроку психоло ...

Застосування ефективних форм і методів здійснення екологічного виховання в позакласній роботі з біології. Розділ Рослини
Формуючий експеримент було розпочато в 2х класах 7-Г (експериментальний) і 7-В (контрольний). Головною умовою проведення експерименту було систематична активна позакласна робота з біології екологічного спрямування. Завдання формуючого експерименту: проаналізувати доцільність використання тих чи інш ...

Читання як вид мовленнєвої діяльності
В основу початкового курсу української мови покладено всебічний розвиток мовлення. Це одна з найактуальніших проблем шкільного навчання. Розвиток мовлення — це провідний принцип у роботі з читання, граматики, правопису. Саме він об'єднує всю мовленнєву діяльність учнів. Робота над правильною вимово ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com