Виникнення соціального виховання і становлення його системи в первісній та архаїчній культурі людства

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Виникнення соціального виховання і становлення його системи в первісній та архаїчній культурі людства

Сторінка 3

Соціальними були і засоби соціального виховання всього первісного соціуму – традиції, звичаї, обряди, ритуали, свята. Усі ці поняття є близькими, але не ідентичними. Їх розкриття надає можливість дослідити етапи соціального розвитку людини у філогенезі, оскільки в цих елементах соціокультурної спадщини відбилися не лише рівні становлення соціуму, але і етапи вдосконалення процесу соціалізації-культивування.

Ключовим у цій низці є поняття “звичаї”, під яким розуміють правило поведінки, зокрема соціальної, що стало для певної групи людей загальноприйнятою нормою, увійшло в побут і стало звичкою. Загальні звичаї об’єднували первісну людину, були першим наслідком і процесом наслідування. Через звички приєднувалися до групи, звички були основою очікування відповідної поведінки від інших і, таким чином, гармонізували соціальні стосунки людей первісної доби. Дотримування звичаїв вимагало багаторазового виконання одних і тих самих дій, тобто доведення їх до автоматизму, що стає потребою індивіда. Позитивне значення звичок для нього полягало в тому, що вони дають можливість легко виконувати часто повторювані дії і вивільняти свідомість для зосередження на тих діях, які потребують повного контролю з боку свідомості. Звичаї первісної людини охоплювали найрізноманітніші сфери її буття від народження до смерті, зокрема: ставлення один до одного, до дітей, поведінку в побуті, у добуванні засобів існування. Звичаї складають основу звичаєвого права – “неписаного закону”, який здійснює соціальний контроль, стимулює і регулює поведінку кожного і всієї групи, – тобто звичаї були засобом соціального впливу. Вони – найнижчий рівень і умова формування емпіричної суспільної свідомості, що керує розвитком просоціальної поведінки людей.

Обряди стали наступним рівнем первісного життя, соціального розвитку групи і людини, що до них залучалися. Обряди – теж стереотипні дії людей, але вже умовні. В образно-символічній формі вони виражають звичаї стосунків людини з природою та між собою. Сутність обряду полягала не в самих діях, з яких він складався, а в тому, що він символізував. Отже, обряд – усвідомлене, чітко визначене ставлення первісної групи до природи, до себе, до інших груп. Включення в обрядові дійства дітей у них формувало, а у дорослих зміцнювало певне соціальне ставлення до середовища, зокрема соціального, і, таким чином, мало соціально-виховне значення. Поширення обряду свідчило про розвиток провідного методу первісного соціального виховання: від наслідування дії до наслідування образу дії.

Сукупність обрядів, пов’язаних з відзначенням найважливіших життєвих подій, переважно культового змісту – ритуал. У ритуалі та святі (урочисте відзначення знаменних для групи подій, що включає розважальні і обрядові компоненти) через систематизоване ставлення до природи або соціальних явищ проглядають вже ціннісні орієнтації соціуму, що є наступним кроком у розвитку його духовності. Ритуал забезпечує трансляцію і закріплення у первісній людині цілісних відрізків, “вузлів” поведінки. Він містить відомості, які викликають у людей, що до нього залучаються, певний емоційно–психологічний настрій. Через ритуал плем’я закріплювало вміщений в ньому набір соціально вироблених цінностей і значень, тобто соціально самовиховувалося.

Провідної ролі у соціальному вихованні первісної людини надавав ритуалу Г.Корнетов: “Доцільність ритуалу, що був особливого роду пам'яттю колективу, полягала не лише в тому, що він забезпечував історичну міжпоколінну наступність, стабілізував соціальне життя відповідно до вироблених століттями традицій, але і в тому, що дозволяв діяти у багатьох випадках так, як заведено, а не вирішувати кожен раз нове завдання”. І для дітей, і для дорослих первісного соціуму ритуали, символізуючи соціальні відносини, були ефективним засобом формування поваги до авторитетів, навіювання соціальнозначущих ідей, цінностей, прищеплення необхідної дисципліни тощо. Г.Корнетов підкреслює, що ритуали були своєрідними культурними схемами, без включення в які індивідуальний досвід не міг бути оформленим свідомо або прийнятий емоційно; за допомогою ритуалів первісне суспільство “нав’язувало” кожному своєму членові певний склад розуму і тип поведінки.

Саме ритуальним обрядом була ініціація. Спеціально створена для залучення до душевного життя і сприяння душевному розвитку, вона, крім того, виконувала ще й роль соціального контролю за соціальною вихованістю молоді, за її фізичною і соціальною підготовкою. Церемонії посвячення підлітків у повноправні члени первісного колективу знаменували собою друге – соціальне – народження та одухотворення. Допускали до ініціації лише після того, як був пройдений цикл специфічної підготовки, де знайомили з віруваннями, залучали до сакральних таємниць, навчали ритуальних дій. Для усвідомлення підлітками свого якісно нового рівня, вищого соціального статусу ініціації супроводжувалися піснями, танцями, світом від вогнища, масками, різними барвами. Все це мало надати особливої значущості обряду, забезпечити ефективний вплив на психіку і поведінку тих, хто посвячувався.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8

Актуально про педагогіку:

До історії виникнення проблеми комп'ютеризації навчального процесу
До кінця 20-го століття роль знання в усім світі неймовірно зросла. Рівень володіння знанням, або, більш узагальнено, інформацією починає визначати політичний і господарський статус держав. А для успішної роботи в таких умовах державам потрібні люди - висококваліфіковані фахівці, що відповідають на ...

Розвиток інтересу до зображувальної дійсності у дітей молодшого шкільного віку під час гри
Одним із надзвичайно важливих факторів у навчанні учнів образотворчого мистецтва, особливо на першому етапі, є розвиток стійкого інтересу. Щоб здійснювати цей розвиток, педагог повинен знати добре його образотворчу підготовку, загальний розвиток дитини, та її індивідуальні особливості. Наявність ін ...

Ретроспектива становлення професії керівника хору
У світлі сучасних підходів до вирішення проблеми підготовки керівника хору привертає увагу питання продуктивного використання багатовікового музичного світового та вітчизняного досвіду, як передумови становлення хорової культури України. Такими передумовами виступають відомості про історичний періо ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com