Виникнення соціального виховання і становлення його системи в первісній та архаїчній культурі людства

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Виникнення соціального виховання і становлення його системи в первісній та архаїчній культурі людства

Сторінка 11

Отже, архаїчна система соціального виховання спрямовувала населення до належного не заради індивіда, а в ім’я мирного непохитного існування держави. Через керування сімейних, релігійних, освітніх, – загалом державних впливів вона свідомо заглушала індивідуальність через традиції, закон, морально-філософську або релігійну систему світосприйняття, навчання, організацію суспільної життєдіяльності. Слушною є думка П.Монро, що наслідком такого виховання є терпіння і точність, воно сприяє розвиткові майстерності, але – і відсутності особистої гідності, відповідальності, соціальної активності. Однак завдяки державній системі керування соціального розвитку суспільних суб’єктів людина засвоювала душевний рівень буття в соціумі, забезпечивши своє біологічне існування в природі і соціумі.

Таким чином, соціальне виховання, маючи підгрунтям інстинкт наслідування, поступово розвиваючись у культурі первісного суспільства, у свою чергу впливало на збереження цієї культури, зміцнення природної соціальності людини штучною – культурно зумовленою соціальністю. Воно сприяло виживанню людини як біологічного виду в несприятливому природному (первісність) та соціальному (архаїка) середовищі, зокрема допомагаючи долати природну недовіру до “чужих”: роду та общини – на первісному етапі, племені – за архаїчної доби. Соціальне виховання, розвиваючи соціальні риси людини, уможливлювало поступову централізацію людського соціуму. Як складова культури воно, з одного боку, звільнювало людину від тиску природи (захист від тварин, їжа тощо), з іншого – зміцнювало соціальний тиск – повну залежність індивіда від роду, общини, сім’ї, держави. Проте соціокультурна динаміка впливала і на розвиток соціального виховання. Якщо узагальнено порівняти зміни соціального виховання архаїки стосовно первісного суспільства, то вони рухалися щодо: мети – від зміцнення природно зумовленої соціальності людини заради біологічної сталості роду до формування культурно зумовленої соціальності для збереження стабільності держави в несприятливих умовах соціального оточення; об’єкта – від всіх членів роду до вільної людини чоловічої статі протягом життя; суб’єкта – від всіх членів роду (з певною перевагою шамана) до племені, сім’ї, держави (з провідною роллю служителів культів); методу – від наслідування жорстко визначеної соціокультурної життєдіяльності роду до наслідування соціально позитивного зразка минулого; засобів – від звичаїв, обрядів, ритуалів, свят, традицій до закону, а також книги, школи (лише для обраних); видів виховання – від виокремлення племінного, релігійного, сімейного, виховательства до формування єдиної системи соціального виховання з державним на чолі. Соціальне виховання трансформувалося від однакового для всіх (зважали тільки на природні ознаки – статеві та вікові) членів первісного соціуму до чітко визначеного станового соціального розвитку людини в архаїчному суспільстві. Проте все виховання означеного періоду було соціальним за метою, об’єктом виховної дії, методом, засобами, результатом, оскільки індивідуального виховання як такого ще не існувало. Винятком були окремі індивідуальні програми виховання правителів архаїчних держав (наприклад, Кира в Давній Персії), але ці програми передбачали домінування соціальної спрямованості особи давнього володаря. Накопичений первісною та архаїчною культурою досвід соціального виховання дозволив зробити перші його теоретичні узагальнення. Спрямованість соціального виховання на реалізацію цінностей минулого призвела до “консервування” культури архаїчних соціумів, які зберігалися в нестабільному соціальному оточенні, але не розвивалися. У свою чергу, притаманне архаїчній культурі ствердження минулого в сучасності, зміцнювало культурний тиску на виховання “змушеної” соціальності людини та різних соціальних груп, що не сприяло виникненню науково обгрунтованої теорії розвитку соціального виховання соціуму, вдосконалення “добровільної” соціальності індивіда і групи. Отже, соціальна педагогіка не могла виникнути в архаїчній культурі, оскільки соціальність суб’єктів соціуму зміцнювалася примусово, зокрема через соціальне виховання, що мало авторитарний характер.

Страницы: 6 7 8 9 10 11 

Актуально про педагогіку:

Етичне виховання як основа духовного розвитку дитини
Створення нового суспільства, ґрунтованого на принципах гуманізму і справжньої свободи, неможливе лише шляхом революційних перетворень політичної системи і соціально-економічних відносин. Необхідно також олюднити внутрішній світ людини, наповнити моральним змістом її ідеали, цінності, уявлення про ...

Організація, зміст і перевірка ефективності експериментального дослідження
Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі у Капустинській ЗОШ І-ІІ ступенів Чортківського району Тернопільської області. У педагогічному експерименті взяло участь 48 учнів 4-х класів. Експериментальний й контрольний класи добиралися з однаковим складом і рівнем мовної підготовки учнів. ...

Логічна будова шкільного курсу геометрії
Загальноосвітній курс геометрії забезпечує базову геометричну підготовку достатню для продовження освіти в старшій або професійній школі. Виділяються три ступені вивчення геометрії: 1- 4, 5- 6, 7- 9. В 1- 4 класах здійснюється пропедевтична підготовка учнів до вивчення цього курсу. 5- 6 класи. Осно ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com