Виникнення соціального виховання і становлення його системи в первісній та архаїчній культурі людства

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Виникнення соціального виховання і становлення його системи в первісній та архаїчній культурі людства

Сторінка 10

Окремо виховувалися нащадки знатних персів. У царському палаці разом зі спадкоємцем престолу вони, наслідуючи дорослих, могли привчити себе до самовладання, брати приклад з того, хто заслуговує на увагу царя, а що він не поважає, не робити. Діти вельможного панства звикали до етикету палацу, вчилися підкорятися і керувати, до того ж вони були віддалені від всього непристойного. Для давньоперського царя створювалася індивідуальна освітньо-виховна програм. На відміну від інших, хлопець виховувався не матір’ю (оскільки це було державною справою), а євнухами. Вони опікувалися головним чином фізичним розвитком майбутнього царя, оскільки відповідали за його красу. Після семи років дитина навчалася їздити верхи і полювати, а з 14 років його виховували чотири царських вихователі, які вибиралися з найвельможних персів. Наймудріший викладав магію Бога світу і мистецтво керувати, найсправедливіший – навіював правдивість на все життя, найстриманіший – навчав не підкорюватися пристрастям, наймужніший – робив його вільним і царем за суттю, оскільки він був би рабом, якби був боягузом.

Таким чином, шкільна освіта стала специфічним засобом державної системи соціального виховання, притаманним всім архаїчним суспільствам, особливості яких відбивалися і на шкільному вихованні.

Високий рівень давньосхідної культури в цілому, зокрема системи соціального виховання, особливо в Давньому Китаї, були підставою для перших спроб теоретичного осмислення соціального відтворення людини. Лао-цзи (579-499 рр. до н.е.), мабуть, був одним із перших, хто звернув увагу на те, що освіта є посередником, чимось штучним на шляху до гармонії людини з небом. Він вважав, що наближення до природи, а отже, і до себе, має бути спрощено, через безпосередній контакт з нею (за допомогою мовчання і без дії). До речі, Лао-цзи належать вислови, які спонукали до людяності і терпимості, до самопізнання ще в VI ст.до н.е.: "На ненависть потрібно відповідати добром", "По собі можливо дізнатися про інших".

На відміну від Лао-цзи, Конфуцій (551-479 рр. до н.е.) розглядав виховання як суттєвий чинник саме людського буття, основи морального самовдосконалення. Однак він не ідеалізував виховання, оскільки наслідки правильного виховання пов’язував передусім з вихідним матеріалом – природою людини, і можливості в засвоєнні знань у різних людей від природи бачив неоднакові. Конфуцій надавав перевагу моральному началу в людині, а звідси – і моральному вихованню перед освіченістю: "Молодь вдома має бути шаноблива до батьків, поза домом - поважна до старших, відзначатися обережністю та щирістю, любов’ю до всіх і зближуватися з людинолюбними людьми. Якщо по виконанні цього залишається вільний час, тоді присвячувати його вченню". Про тісний зв’язок людини з природою за тих часів свідчить можливе перше в філогенезі визначення виховання: "Усе дароване Небом зветься природою, і покора природі є шлях обов’язку, і підтримання цього шляху в належному вигляді зветься освітою і вихованням". Конфуцій надавав вихованню соціального значення та сімейно-станового характеру, що простежується в його відповіді царю держави Ці Цзик-чуну на запитання, як керувати державою. Філософ відповів, що треба виховувати згідно з соціальним призначенням: "Государ має бути государем, вельможа – вельможею, батько – батьком, син – сином. Мабуть, одним із перших Конфуцій звернув увагу на соціальне ставлення до нової генерації, на те, що молодь потрібно поважати, а не кожен дорослий заслуговує на шану: "На молодь треба дивитися з повагою. Хто знає, що майбутнє покоління не буде рівнятися з сучасним. Але той, хто в 40-50 років не став відомою людиною, не заслуговує на повагу" .

Конфуцій висував вимоги до майстерності Вчителя, запропонував методику виховання та освіти, яку нині назвали би "педагогікою співтворчості”: "Коли благородна людина вчить і виховує, вона веде, але не тягне за собою, спонукає, але не примушує, вказує шлях, але не дозволяє учню йти самому. Оскільки вона веде, а не тягне, вона перебуває у згоді з учнем. Оскільки вона спонукає, а не примушує, навчання дається учневі легко. Оскільки вона лише відкриває шлях, вона надає можливість учневі розмірковувати. Згода між вчителем і учнем, легкість навчання і можливість для учня думати саме те, що зветься вмілим наставництвом".

У давньосхідних країнах як соціальну цінність вже було усвідомлено потребу засвоєння душевного рівня буття та керування ним з боку людини, що відбилося на усвідомленні соціальних цінностей та цілей соціального розвитку. Так, за Конфуцієм, основою життя і виховання мав бути принцип "середини" – повна рівновага емоцій і афектів приводить до доброчинності. Це набуло відображення в ідеї етичних взаємин людей. Саме Конфуцію його учні приписують вислів: "Не роби іншому того, чого не хочеш для себе. Пасивність цієї моральної парадигми можна пояснити не тільки особливістю східної психології, але й загальним рівнем духовного розвитку людства, яке тоді поки ще вчилося не робити зла.

Страницы: 5 6 7 8 9 10 11

Актуально про педагогіку:

Застосування вітагенних технологій на уроках української літератури
Актуальність обраної теми зумовлена підвищеним інтересом до застосування інтерактивних методів та використання вітагенних технологій на уроках української літератури, що допомагає учням у процесі навчання, стимулює їх до самоосвіти, а вчителям дозволяє економно використовувати час навчального проце ...

Використання елементів поліцентричного методу в формуванні естетичної культури підлітків
На сучасному етапі Закон про загальну середню освіту ставить завдання оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру і виробництво засобами пізнавальної та практичної діяльності. В аспекті рішення завдань, які стоять перед загальною середньою освітою, естетичне вих ...

Семінарське заняття як основна форма організації контролю знань дисципліни
Семінарське заняття багато в чому подібне до бесіди. Проте проблеми теоретичного й практичного характеру обговорюються більш ґрунтовно, всебічно і глибоко. Це колективний науковий пошук певної навчальної проблеми і шляхів її ефективного розв'язання. Учасники заняття аналізують проблему, виявляють п ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com