Культурологічний підхід у дослідженні розвитку соціальної педагогіки

Культурологічний підхід як комплекс методів пізнання соціальної дійсності є відносно новим. З другої половини XX століття він активно починає застосовуватися фахівцями різних галузей соціально-гуманітарного знання, а саме в наукових дослідженнях філософів, соціологів, культурологів, педагогів тощо. Використання культурологічного підходу в нашій роботі зумовлюється потребою визначення культурної сутності та цінності самої соціальної педагогіки. В умовах трансформації культури людства, коли реформуванню підлягає і сама соціальна педагогіка (щоб прискорити та пом’якшити вступ людини і країни в інформаційну добу), маємо визначити її теоретико-методологічні основи, грунтуючись не на ствердженні переваги власних уподобань або авторитетних фахівців щодо предмета соціальної галузі педагогіки, а на її філогенетичної суті.

Підгрунтям розробки моделі культурологічного підходу, що враховує специфіку вивчення теоретико-методологічних засад розвитку соціальної педагогіки в соціокультурному контексті, були: створена культурологами загальна структура культурологічного підходу, положення закону співвіднесення рівнів буття (М.Гартман), теорія соціокультурної динаміки (П.Сорокін, А.Тойнбі, О.Шпенглер), теорія системи соціокультурних механізмів динаміки суспільства (О.Ахієзер), концепція культурного ядра (А.Ракітов), а також результати аналізу специфіки застосування культурологічного підходу в педагогіці (В.Бєляєв, О.Столяренко, В.Болгаріна), в соціальній педагогіці (А.Арнольдов, І.Ліпський, Л.Штефан).

Кожна наука виникає як відповідь на потребу соціуму в розробці, узагальненні об’єктивних знань про певну складову буття, що дозволяє передбачати та перетворювати дійсність. Завданням соціальної педагогіки як прикладної галузі є “застосування результатів фундаментальних наук для розв’язання пізнавальних і соціально-практичних проблем”. Щоб передбачити майбутнє соціальної педагогіки, маємо проаналізувати становлення та розвиток соціального виховання як частини соціального буття і з’ясувати культурні причини виникнення на певному етапі розвитку людства необхідності узагальнити об’єктивні знання про соціальне виховання з метою його перетворення в інтересах суспільства. Отже, становлення та розвиток соціальної педагогіки залежить від динаміки соціального виховання, яка у свою чергу зумовлена соціокультурним вдосконаленням. Тому аналіз розвитку соціальної педагогіки потребує соціокультурного контексту як у період її донаукового існування, так і на сучасному етапі, що пояснює обрані нами хронологічні рамки дослідження від виникнення соціального виховання в родовій общині (Homo sapiens – приблизно 40 тис. років тому) до сучасного періоду формування культури інформаційного суспільства. Без вивчення соціокультурних умов виникнення ідеї соціальної педагогіки вперше в історії людства, не з’ясувати сутнісних причин виокремлення в самостійну педагогічну галузь в індустріальному суспільстві та перспектив її розвитку за інформаційної доби.

Стосовно поняття “соціокультурний контекст”, то провідне його слово “контекст” пояснюється культурологами таким чином: “від лат. contextus – щільний зв’язок, поєднання, узгодження. Загальний сенс соціально-історичних і культурних умов, які дозволяють уточнити смислове значення результатів діяльності людини”. Термін “соціокультура” був введений в науковий обіг П.Сорокіним. “У широкому розумінні він називав ним увесь суперорганічний світ, увесь той новий всесвіт, які були створені людиною”. П.Сорокін (як і О.Шпенглер, А.Тойнбі та інші) розробляв теорію соціокультурної динаміки, вважаючи суспільство і культуру єдиним феноменом, а соціокультурну взаємодію – своєрідною матрицею, будь-яка чарунка котрої є водночас і визначальною, і визначуваною. Отже, словосполучення “соціокультурний контекст” повністю відображає специфіку нашого дослідження соціальної педагогіки, розкриту вище.

Актуально про педагогіку:

Робота над формуванням мовних знань та навичок з фонетики в початковій школі
Досвід вчителів доводить, що одним з ефективних прийомів забезпечення інтересу дітей до навчання, їх активності та працездатності є використання прислів’їв та приказок. На початковому етапі можна звертатися до прислів’їв та приказок для роботи на фонетичному рівні.Це сприяє вимові окремих складних ...

Структура художньо-творчого мислення
Науковців давно цікавила проблема художньо-творчого мислення. Інтерес до цього феномена пояснюється тим, що саме мислення допомагає людині орієнтуватися у величезному потоці інформації. Рівень мислення творчої особистості характеризується самостійністю, гнучкістю, аналітичністю, розсудливістю, вина ...

Рівнева диференціація у навчанні
У Національній доктрині розвитку освіти наголошено: “Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя”. Творча діяльн ...