Міжпредметні зв’язки соціальної педагогіки з педагогікою, соціологією і культурологією

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Міжпредметні зв’язки соціальної педагогіки з педагогікою, соціологією і культурологією

Сторінка 8

На наш погляд, ототожнення соціальної педагогіки з соціологією, навіть з педагогічною її частиною, уявляється помилковим: саме через соціальну педагогіку і педагогічну соціологію є взаємопов’язаними їх видові галузі – педагогіка і соціологія. Річ у тому, що соціалізація соціальних суб’єктів є не лише об’єктом дослідження соціальної педагогіки, але й складовою об’єкта соціології. Проте різняться предмети вивчення цих наук. Соціальна педагогіка в загальному вигляді досліджує педагогічні проблеми соціуму, суспільство як педагогічне явище, а саме – соціальне виховання через всі соціокультурні сфери, тобто цілеспрямовані, регульовані аспекти соціалізації, а педагогічна соціологія, на наш погляд, – соціологічні проблеми педагогічної сфери, можливо, насамперед стихійні процеси соціалізації в ній. Однак визначення предмета педагогічної соціології – справа її фахівців.

Інша річ – стосунки соціальної педагогіки з культурологією, вони не є такими визначеними, як з іншими науками. Навіть при загальному підвищенні інтересу педагогів до культурології деякі фахівці висловлюють сумнів щодо їх існування. Однак культурологічний підхід доцільний в нашому досліджені за умови тісних зв’язків соціальної педагогіки не лише з соціологією та соціальними галузями інших наук, але і, передусім, із культурологією, оскільки саме культурою різняться соціуми. Наукою, що вивчає “особливості феномена культури та її пізнання, генезису та смислу”, є культурологія. Отже, дослідження розвитку соціальної педагогіки на тлі культурної динаміки соціумів, що визначали перспективи розвитку людства, є неможливим без культурологічних основ.

У існуючому розмаїтті трактувань поняття “культура” доцільними з соціально-педагогічної точки зору є два: більш загальне – “культура як сума суспільних досягнень (враховуючи технології, ставлення і уявлення), завдяки яким людина виокремлюється з природи і виходить за рамки біологічної детермінації”, та сутнісне – “культура як специфічна система норм, цінностей і сенсів, що відрізняє одне суспільство від іншого (чи різні частини суспільства – соціально-статусні чи професійні), яка сприяє його інтеграції і надає йому самобутності”. Останнє визначення є близьким до етимології поняття “культура”, яке стосується не лише обробки людьми чогось природного, а і “cultura amini”, або “cultura litterarums” – культивування духу.

Зрозуміло, що теорія і практика соціальної педагогіки межує перш за все з соціальною культурологією. Змістом соціальної культурології, за Б.Єрасовим, є дослідження культури як “процесу і продукту духовного виробництва, як системи зі створення та збереження, розповсюдження та засвоєння духовних цінностей, норм, знань, уявлень, значень і символів.” У такому розумінні культура “формує духовний світ суспільства і людини, забезпечує суспільство в цілому диференційованою системою знань і орієнтацій, необхідних для всіх видів діяльності. … В неї виробляються ті ідеї, норми, значення і цілі, якими користується суспільство у регуляції всього розмаїття своєї діяльності”. Продукти цього виробництва існують у сфері свідомості і у наслідках людської діяльності. Тобто соціальна культурологія займається співвідношенням духовних факторів (норм, цінностей, смислів, ідеалів) з соціальною регуляцією і соціальною дією в різних культурно-історичних типах, що існували в історії людства і досі впливають на соціальні процеси, а також дослідженням принципів духовної регуляції різних сфер соціального буття. Б.Єрасов акцентує увагу на тому, що потрібні значні зусилля кожного покоління, щоб зберегти, відтворити, підтримати і відібрати цінності, знання та орієнтації, оновити їх, дати їм нову інтерпретацію і привести їх у відповідність до умов буття, що змінюються.

Саме для цього в суспільстві існує система різноманітних інституцій, закладів, організацій, які здійснюють функції трансляції та трансформації духовних цінностей, керування соціально-виховними впливами яких має взяти на себе соціальна педагогіка. Отже, в структурі культури соціальне виховання і соціальна педагогіка (як управління соціальним вихованням) належать до духовного виробництва – важливої передумови як виробництва взагалі, так і сукупних суспільних відносин, які піддаються впливу цінностей, знань, орієнтацій – наслідків духовного виробництва. Соціальна педагогіка межує з соціальною культурологією у дослідженні механізму засвоєння і розповсюдження духовності, зокрема соціальних цінностей.

Страницы: 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Актуально про педагогіку:

Актуальні проблеми громадянської освіти в сучасній школі
Відродження України неможливе без пробудження національної свідомості українського народу, української молоді. Тому особливе занепокоєння сьогодні викликає брак у багатьох молодих людей усвідомлення себе як частини народу, співвіднесення своєї діяльності з інтересами нації. Зарадити справі може ств ...

Виникнення навчально-методичної літератури
Прихильником вивчення фактів та їх скрупульозного аналізу був Сергій Михайлович Соловйов. Свої ідеї він спробував реалізувати в «Навчальної книзі російської історії» (1859-1860 pp.), призначеної для гімназій. Прибічник наступності гімназичного та університетської курсів С.М. Соловйов вважав, що нео ...

Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях
Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації. Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, тех ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com