Міжпредметні зв’язки соціальної педагогіки з педагогікою, соціологією і культурологією

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Міжпредметні зв’язки соціальної педагогіки з педагогікою, соціологією і культурологією

Сторінка 5

Л.Нікітіна в монографії “Соціальна педагогіка: питання теорії і практики”, на перший погляд, відстоює педагогічний напрям соціальної педагогіки, відмежовуючись від соціологічної школи В.Бочарової. Л.Нікітіна акцентує увагу на показовому для визначення тенденцій розвитку російської соціальної педагогіки перейменуванні Центру соціальної педагогіки Російської академії освіти в Інститут педагогіки соціальної роботи РАО. Фактично об’єктом соціальної педагогіки вона вважає педагогічну систему суспільства, об’єктом соціально-педагогічної діяльності – соціальний розвиток саме особистості, хоча наприкінці, посилаючись на широкий зміст поняття “педагогічний вплив”, уточнює: “ми можемо говорити про педагогічний вплив на суспільство в цілому, соціальну групу, особистість, маючи на увазі різні аспекти цього впливу на кожному рівні”. З нашої точки зору, ця занадта “педагогізація” соціальної педагогіки майже повністю перекреслює її специфіку стосовно загальної педагогіки, тим більш, що, сперечаючись з В.Сємьоновим та А.Мудриком, Л.Нікітіна відмовляється від трактування соціального виховання як предмета соціальної педагогіки: “Навряд чи слід було “винаходити” нову науку соціальну педагогіку для того, щоб позначити нею соціальне виховання. Педагогіка трактує поняття виховання в широкому смислі й у вузькому, в широкому смислі мова йдеться саме про соціальне виховання”. Л.Нікітіна “забуває”, що педагогіка майже 400 років за рідкими винятками на практиці для більшості населення реалізує переважно одну свою складову – навчання нової генерації, тобто навіть у вузькому розумінні “виховання” реалізується неповністю, що, серед іншого, і зумовлює кризу педагогіки. Крім того, виховання у широкому сенсі принаймні декларує всебічний розвиток особистості, а не лише соціальний. Припускаємо, що таке “небачення” особливостей соціальної педагогіки призводить автора монографії до спирання на соціологічний аспект, а саме до знищення кордонів між соціальною педагогікою та соціальною роботою і, власне, повертання її до школи В.Бочарової. Це, на наш погляд, доводить складність для Л.Нікітіної визначення предмета цієї галузі педагогіки (“Предметів конкретних соціально-педагогічних досліджень безліч, яка навряд чи піддається точному перерахуванню”), а в “узагальненому предметі” із 7 наведених положень 4 повністю присвячені соціальній роботі, при цьому перелік починається фактично з педагогіки соціальної роботи: “- педагогічний зміст соціальної роботи з різними категоріями населення, в різних соціокультурних середовищах, в різних соціальних закладах різної відомчої приналежності (три основи класифікації) і з сім’єю в цілому…”. У цілому, на нашу думку, цей “узагальнений предмет” скоріше є завданнями науково-практичної діяльності, ніж її предметом.

Рішуче заперечення викликає висновок Л.Нікітіної щодо її аналізу книги П.Наторпа “Соціальна педагогіка”: “соціальна педагогіка в своєму генезисі аж ніяк не педагогіка у власному розумінні цього слова, а етика соціалізму як світоглядна система”. Автор не наводить доказів того, що “батько” соціальної педагогіки ототожнював ідею соціалізму та ідею солідарності, а під етикою розумів “соціальну педагогіку”. Так, у П.Наторпа йдеться про соціально-педагогічну систему, яка б зумовлювала досягнення нового рівня спільності, якості людської соціальності (перш за все німців), але це ж навіть з натяжкою не можна визначити як соціалізм.

Крен Л.Нікітіної у соціальну роботу спостерігається і в інших виданнях, наприклад у методичному посібнику “Соціальний педагог у закладі освіти” соціальна педагогіка ототожнюється з “педагогікою відносин в соціумі”, і хоча автор підкреслює, що “поняття “соціальна педагогіка не є “шкільною соціальною роботою”, саме таким змістом наповнює вона діяльність соціального педагога (захист прав та організація допомоги тим, хто потребує на неї з числа викладачів, учнів та їх батьків”, “контроль виконання адміністрацією навчальних закладів законодавчих актів, які регламентують підтримку…”, “надання допомоги тим, хто опиняється в колективі навчального закладу в кризі, скрутній ситуації”).

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Актуально про педагогіку:

Засоби навчання. Їх види та функції
Засоби навчання — допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями. Засоби навчання у навчальному процесі: слово вчителя — для передачі знань, слово і дія для формування умінь і навичок; викладаючи новий матеріал, учитель спонукає думати учнів над ним, погоджуватись чи не ...

Характеристика дидактичних умов організації домашньої навчальної роботи молодших школярів
Успішність домашньої навчальної роботи молодших школярів залежить від дидактичних умов її організації. Нами виділено такі дидактичні умови організації домашньої роботи учнів початкових класів: Індивідуалізація домашніх завдань. Різноманітність завдань. Формування в учнів вміння виконувати домашні з ...

Історія української народної вишивки
Вишивка – найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментоване або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, повсті, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних вирішень української народної вишивки обумовлене тим, що вона характеризуєт ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com