Міжпредметні зв’язки соціальної педагогіки з педагогікою, соціологією і культурологією

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Міжпредметні зв’язки соціальної педагогіки з педагогікою, соціологією і культурологією

Сторінка 5

Л.Нікітіна в монографії “Соціальна педагогіка: питання теорії і практики”, на перший погляд, відстоює педагогічний напрям соціальної педагогіки, відмежовуючись від соціологічної школи В.Бочарової. Л.Нікітіна акцентує увагу на показовому для визначення тенденцій розвитку російської соціальної педагогіки перейменуванні Центру соціальної педагогіки Російської академії освіти в Інститут педагогіки соціальної роботи РАО. Фактично об’єктом соціальної педагогіки вона вважає педагогічну систему суспільства, об’єктом соціально-педагогічної діяльності – соціальний розвиток саме особистості, хоча наприкінці, посилаючись на широкий зміст поняття “педагогічний вплив”, уточнює: “ми можемо говорити про педагогічний вплив на суспільство в цілому, соціальну групу, особистість, маючи на увазі різні аспекти цього впливу на кожному рівні”. З нашої точки зору, ця занадта “педагогізація” соціальної педагогіки майже повністю перекреслює її специфіку стосовно загальної педагогіки, тим більш, що, сперечаючись з В.Сємьоновим та А.Мудриком, Л.Нікітіна відмовляється від трактування соціального виховання як предмета соціальної педагогіки: “Навряд чи слід було “винаходити” нову науку соціальну педагогіку для того, щоб позначити нею соціальне виховання. Педагогіка трактує поняття виховання в широкому смислі й у вузькому, в широкому смислі мова йдеться саме про соціальне виховання”. Л.Нікітіна “забуває”, що педагогіка майже 400 років за рідкими винятками на практиці для більшості населення реалізує переважно одну свою складову – навчання нової генерації, тобто навіть у вузькому розумінні “виховання” реалізується неповністю, що, серед іншого, і зумовлює кризу педагогіки. Крім того, виховання у широкому сенсі принаймні декларує всебічний розвиток особистості, а не лише соціальний. Припускаємо, що таке “небачення” особливостей соціальної педагогіки призводить автора монографії до спирання на соціологічний аспект, а саме до знищення кордонів між соціальною педагогікою та соціальною роботою і, власне, повертання її до школи В.Бочарової. Це, на наш погляд, доводить складність для Л.Нікітіної визначення предмета цієї галузі педагогіки (“Предметів конкретних соціально-педагогічних досліджень безліч, яка навряд чи піддається точному перерахуванню”), а в “узагальненому предметі” із 7 наведених положень 4 повністю присвячені соціальній роботі, при цьому перелік починається фактично з педагогіки соціальної роботи: “- педагогічний зміст соціальної роботи з різними категоріями населення, в різних соціокультурних середовищах, в різних соціальних закладах різної відомчої приналежності (три основи класифікації) і з сім’єю в цілому…”. У цілому, на нашу думку, цей “узагальнений предмет” скоріше є завданнями науково-практичної діяльності, ніж її предметом.

Рішуче заперечення викликає висновок Л.Нікітіної щодо її аналізу книги П.Наторпа “Соціальна педагогіка”: “соціальна педагогіка в своєму генезисі аж ніяк не педагогіка у власному розумінні цього слова, а етика соціалізму як світоглядна система”. Автор не наводить доказів того, що “батько” соціальної педагогіки ототожнював ідею соціалізму та ідею солідарності, а під етикою розумів “соціальну педагогіку”. Так, у П.Наторпа йдеться про соціально-педагогічну систему, яка б зумовлювала досягнення нового рівня спільності, якості людської соціальності (перш за все німців), але це ж навіть з натяжкою не можна визначити як соціалізм.

Крен Л.Нікітіної у соціальну роботу спостерігається і в інших виданнях, наприклад у методичному посібнику “Соціальний педагог у закладі освіти” соціальна педагогіка ототожнюється з “педагогікою відносин в соціумі”, і хоча автор підкреслює, що “поняття “соціальна педагогіка не є “шкільною соціальною роботою”, саме таким змістом наповнює вона діяльність соціального педагога (захист прав та організація допомоги тим, хто потребує на неї з числа викладачів, учнів та їх батьків”, “контроль виконання адміністрацією навчальних закладів законодавчих актів, які регламентують підтримку…”, “надання допомоги тим, хто опиняється в колективі навчального закладу в кризі, скрутній ситуації”).

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Актуально про педагогіку:

Педагогічні здібності – поєднання психологічних та особистісних якостей вчителя
Досягнення високої майстерності у навчанні й вихованні дітей великою мірою залежить від особистих якостей вчителя. І в першу чергу від його педагогічних здібностей. Під здібностями до педагогічної діяльності розуміють певне поєднання психологічних та особистісних якостей вчителя, що забезпечують до ...

Свідомість як психолого-педагогічна категорія
Свідомість ця єдність всіх психічних станів і властивостей людини, як особистості. Воно є надзвичайно складним процесом активного віддзеркалення і духовного освоєння об'єктивної дійсності. Свідомість є єдністю всіх форм пізнання і переживань людини і її відношення до того, що вона відображає. Це сп ...

Фактори, що впливають на ефективність практичної підготовки молодших спеціалістів-аграрників
Процес набуття людиною професійних знань, умінь і навичок не переривається протягом усього життя, він є багатоаспектним та різнобічним. Практична підготовка майбутнього фахівця-аграрника здійснюється під впливом різних факторів та умов. У даному разі доцільним є визначення методичних значень понять ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com