Міжпредметні зв’язки соціальної педагогіки з педагогікою, соціологією і культурологією

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Міжпредметні зв’язки соціальної педагогіки з педагогікою, соціологією і культурологією

Сторінка 16

Педагогічна громадськість засвоює культурологічний погляд на виховання, який, як правило, розуміє під вихованням процес цілеспрямованого культивування дитини, без чого, за Н.Щурковою, немовля залишається антропоїдною істотою. “Виховання … - як організоване … сходження дитини по сходах культури через неухильне повсякденне відтворення в індивідуально вільній формі культурних досягнень людства” . При цьому мистецтво педагога складається саме з уміння представити культурні цінності як ціннісний об’єкт, досяжний і сприйняттю, і розумінню, і оцінці. Культурологічний підхід до виховання потребує дуже високої педагогічної культури вихователя, його внутрішніх духовних зусиль. Оскільки культуру не можна передати як скриню зі скарбом, вихователь і вихованець мають разом проживати життя в контексті культури і також разом відтворювати культуру у кожен момент свого життя.

Аналогічно розглядають виховний процес у школах нового типу України, тому передбачають поглиблення культуротворчої функції школи. Наприклад, В.Хайруліна та інші вважають проблему діалогу культур не менш суттєвою для виживання людства, ніж екологічну. Тому для вдосконалення культуротворчої спрямованості школи її педагоги на практиці передбачають: розкриття проблеми духовності у контексті діалогу культур народів світу, поглиблення діалогу західного і східного типів культур світової цивілізації; формування потреби спілкування з культурою; розкриття у змісті навчальних курсів філософії, теорії та історії світової культури, мистецтва, місця культури України у контексті світової цивілізації; формування в учнів різнобічних духовних потреб та інтересів, створення умов для їх самореалізації у різних видах художньої творчості, виховання естетичної активності та способів її виявлення; інтеграція шкіл з соціокультурним середовищем, творча співдружність з закладами культури і мистецтва у справі становлення духовної культури особистості учня; естетизація навчально-виховного процесу .

Однак, повертаючись до теоретичних досліджень, слід зазначити, що предметом педагогічних розробок нині вже стала “культурологія виховання”. Г.та Ю.Легенькі пропонують через культурологію виховання перейти від поширеного у педагогічних дослідженнях культурологічного плюралізму до культурологічної реконструкції виховання. Під “культурологією виховання” вони розуміють “інтегративну теорію, що може стати активним проективним засобом реконструкції майбутнього, якщо його розглядати як цілісність культуротворення”. Ця інтегративна теорія складається з:

історії типів виховання у контексті тієї чи іншої культури (як етнопедагогіку, диференційну педагогіку ремісничого кола, спеціалізовану педагогіку соціальних верств населення тощо);

типологіку культурних засобів й стереотипів виховання (східна, західна, міфологічна, релігійна парадигми виховання та ін.);

комплекс або систему діяльностей, що утворюють цілісність виховання в межах культури (спеціалізовані інституції, школи, гуртки та ін.);

прогностично-проективну діяльність в системі виховання, яка утворює системогенез “культури виховання” як диференційної культури, культури продукування людини, людяності як такої .

На засадах досвіду еволюційного моделювання культури Ф.Шміта і моделі “етнокультури” Л.Гумільова Легенькі малюють портрет культурогенезу на межі тисячоліть і визначають в ньому місце “культури виховання” як людиноутворювальної парадигми. Отже, образ “культури виховання” виглядає як синтез традиційної етнокультури, як феномена виховання й загальної природовідповідної домінанти культурогенезу (інтонування як ритмізація дії, поведінки, стану людини), де в межах культуротворчості національної моделі виховання утворюються універсум людяності.

Слід відзначити, що у своїх дослідженнях культурології виховання автори зробили значні кроки до розширення соціальних функцій виховання, до творення культурології соціального виховання. Їх структура цілісності культурологічних досліджень виховання покладена нами в основу розробки соціокультурного підходу до формування основ соціальної педагогіки.

Страницы: 11 12 13 14 15 16 17

Актуально про педагогіку:

Розвиток мовлення молодших школярів у процесі вивчення частин мови
Співвідношення частин мови – досить істотний показник мовного розвитку дітей. За даними В. П. Вахтьорова, А. Н. Гвоздєва, М. П. Феофанова, діти засвоюють спочатку іменники й дієслова, потім їх мовлення поступово збагачується прислівниками, займенниками й прикметниками. Дослідники зазвичай вказують ...

Основні вимоги до лектора
У зв’язку з високими задачами лекційної майстерності виключно важливе значення отримують питання: якими повинні бути лектори, які вони повинні розвивати у себе якості, щоб досягти досконалості у своїй справі? Кожний вид діяльності вимагає відповідних сил і здібностей людини. І лекційна діяльність н ...

Виховний колектив
Величезну роль грає колектив в розвитку людської особи. "Розвиток індивіда, - писали Маркс і Енгельс, - обумовлено розвитком всіх інших індивідів, з якими він знаходиться в прямому або непрямому спілкуванні". Ясно, що і дитячий колектив є явище об'єктивно закономірне. Діти живуть і вихову ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com