Міжпредметні зв’язки соціальної педагогіки з педагогікою, соціологією і культурологією

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Міжпредметні зв’язки соціальної педагогіки з педагогікою, соціологією і культурологією

Сторінка 13

Найбільше аналізується питання культуровідповідності сучасної освіти як у публікаціях у фаховій пресі, так і в окремих педагогічних виданнях. Наприклад, А.Мудрик уточнює, що в сучасній трактовці принцип культуровідповідності виховання передбачає його грунтування на загальнолюдських цінностях і побудову виховання відповідно до цінностей та норм національних культур і специфічних особливостей традицій регіонів, які не суперечать загальнолюдським цінностям. Згідно з цим принципом виховання має знайти баланс цінностей різних культур і субкультур, засоби “мінімізації” негативних наслідків інновацій. Завданням культуровідповідного виховання є залучення нової генерації до різних шарів культури етносу, суспільства, світу в цілому, тобто до побутової, фізичної, сексуальної, духовної, інтелектуальної, матеріальної, економічної, політичної, моральної культури, та надання допомоги для орієнтування в тих змінах, що постійно відбуваються в самих людях та навколишньому середовищі. Отже, А.Мудрик передбачає оновлення відповідно до сучасних культурних цінностей усього процесу виховання, однак лише для дітей та юнацтва.

Соціокультурного значення вихованню надають А.Бойко, В.Пащенко, які переконані, що необхідну динамічність поступального розвитку Україні забезпечує передусім система виховання, адекватна меті держави і конкретної особистості, тому нові парадигмальні пошуки є запорукою виходу з кризи і своєрідними інвестиціями в майбутнє країни: “невизнання цього призводить до поглиблення соціально-педагогічних суперечностей”. Автори виокремлюють “у виховному і освітньому просторі України” чотири парадигмальні напрями: раціоналістичний, або “знаннєцентризм” (поки ще домінуючий сьогодні, але час його минув), культуроцентричний (де культура розглядається підгрунтям виховання і освіти), планетарно-особистісний, на погляд А.Бойко та В.Пащенко, основоположником якого є В.Вернадський (забезпечується єдність освіти, науки, культури, досягається цілісна “картина світу і людини в ній”), особистісно-гуманістичний (має антропоцентричний характер), на думку авторів, розроблений саме ними. Заслуговує на увагу думка А.Бойко, В.Пащенко стосовно того, що “розгляд виховання у складі освіти принижує його роль і не відповідає реаліям соціальної практики”. Однак ідею про роль виховання в досягненні гармонії людства, як єдиного цілого, на наш погляд, було висунуто задовго до В.Вернадського, ще Я.Коменським, до того ж ця парадигма теж має культурологічну основу, як, до речі, і особистісно-гуманістична (інакше вони не були б життєздатні). Остання ж, попри всю повагу, до А.Бойко та В.Пащенко, була практично реалізована ще на початку XX ст. у школах Р.Штайнера, О.Нейлла, Я.Корчака, пізніше – В.Сухомлинського.

Продовжує парадигмальну тему І.Іванюк, пропонуючи ще один різновид культуроцентричної, а саме – інтеркультурну освіту. Згідно з цим твердженням, цілісне сприйняття світової культури формується через призму національної свідомості. Інтеркультурна освіта, на думку автора, може ліквідувати розрив між рушійними силами змін у зовнішньому світі та внутрішньою сутністю існування людини через врівноваження матеріального світу світом духовних цінностей. Отже, фактично йдеться про підвищення ефективності соціального виховання в освіті, про збільшення долі загальнолюдських цінностей у його аксіологічній складовій.

Соціально-педагогічного значення освіті, на наш погляд, надає В.Мудрак. Він слідом за В.Андрущенко і М.Михальченко, пропонує з точки зору освіти розглядати культуру не як часткову сферу суспільного життя (таке звуження призводить до розширення прірви між загальним й особистісним культуровідчуттям світу), а як ядро суспільства в цілому, оскільки у такій сутності розкривається те загальне, що притаманне соціалізації людини в оточуючому соціумі, та особистісне. Розвиток цього співвідношення, за автором, становить центральну проблему взаємодії освіти як культурного феномена та її цівілізаційно-культурного поля. Сучасна освіта має формувати людину, яка б була центром культурності суспільства, яка б освічувала сама себе, набувала нового культурного змісту і далі виробляла нові зразки культури, такі форми освіти, що трансформують культурне надбання. Реалії інформаційного суспільства вимагають взаєморозуміння (через нові інформаційні комунікації) техногенного й людського вимірів ціннісного поля культури і освіта як провідник цього взаєморозуміння є, на думку, В.Мудрак, визначальним чинником міжпарадигмального діалогу. “Багатополюсність, плюралізм різних культур і різних систем освіти доповнюються новими культурологічними видами комунікацій: діалогом (культур і будь-яких “шкіл” освіти), аксіологічною рефлексією, що спрямована на виявлення фундаментальних цінностей й настанов кожної культури, новими формами міжкультурного, міжосвітнього, міжіндивідуального спілкування” , тому реалізувати свій культурний потенціал освіта здатна через розвиток особистості “до вселюдського, всекультурного змісту”. Зрозуміло, що освіта в такому підході має розглядається не лише як система навчальних закладів, а як освітній вплив всієї культури суспільства.

Страницы: 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

Актуально про педагогіку:

Види драматизації
В іграх-драматизація дитина, виконуючи роль як «артиста», самостійно створює образ за допомогою комплексу засобів вербальної і невербальної виразності. Видами драматизації є: ігри-імітації образів тварин, людей, літературних персонажів; рольові діалоги на основі тексту; інсценування творів; постано ...

Експериментальне дослідження формування графічних умінь на уроках трудового навчання в початкових класах
Слід відмітити, що відповідно до програми з трудового навчання для 1 класу, графічні уміння і навички формуються на різних уроках, навіть спеціально і не присвяченим ескізам та елементарним геометричним побудовам. так, при вивченні теми «Види праці і світ професій» в учнів формується поняття про пр ...

Дидактичні функції історичного краєзнавства
Останнім часом неухильно зростає роль краєзнавства в навчальній і позаурочній роботі. Конкретні знання про свій край повинні увійти до складу обов'язкових базисних знань з історії Батьківщини, а у ряді випадків – з історії ближнього і далекого зарубіжжя. Це відповідає вимогам державного стандарту ш ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com