Міжпредметні зв’язки соціальної педагогіки з педагогікою, соціологією і культурологією

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Міжпредметні зв’язки соціальної педагогіки з педагогікою, соціологією і культурологією

Сторінка 10

Специфікою соціального виховання у процесі духовного виробництва є саме процес відтворення соціальності духовного виробника – людини, різноманітних груп, а через них і суспільства. Соціальне виховання спрямовано на створення в суспільстві умов для полегшення і активізації засвоєння соціальних духовних цінностей, на гарантоване культивування людини, оскільки саме культура робить людину людиною: “Культура здійснює соціальний контроль, стимулює і регулює поведінку людини, групи людей, тобто вона є засобом соціального впливу. А якщо так, то культура може розглядатися як умова і засіб соціального виховання: “Як феномен людина є порівняно молодою, далеко не всі її ознаки успадковуються. Культура – це немовби продовження її генетичного апарата. Закладена в кожному зародку потенційна можливість стати людиною реалізується культурою. Культура є єдиним середовищем, яке забезпечує повноцінне відтворення самої людини. Через культивування соціальне виховання озброює людину, групу, суспільство методом ціннісного опанування соціального буття, позитивним ставленням до соціуму. Отже, соціальне виховання виконує в культурі будь-якого соціуму функції зі збереження, трансляції та трансформації соціальних духовних цінностей у індивідуальній та суспільній свідомості, тобто його специфічною рисою є не продукування цінностей взагалі, не збереження і розповсюдження їх на матеріальних носіях, а відтворення соціальних культурних цінностей у кожній новій генерації, розвиток і реалізація їх у дорослих, трансформація суспільної свідомості в умовах розвитку культури людства.

Проте на соціальне виховання як частину культури впливає динаміка останньої. Соціальне виховання у своїй меті, об’єктах, змісті, засобах, своєму механізмі, структурі, виховних закладах віддзеркалює зміни духовних цінностей культури, рівень та етапи їх розвитку, принципи функціонування в тому чи іншому суспільстві, за тих чи інших часів. Інакше кажучи, соціальне виховання на кожному етапі свого розвитку є продуктом культури. Якщо провідним завданням культурології вважається розкриття змісту системи культурних цінностей і норм, притаманних суспільству та його окремим прошаркам і групам, то для соціальної педагогіки це – керування соціальним вихованням таким чином, щоб провідні соціальні цінності цієї системи були засвоєні (або змінені) людиною, групою, суспільством в цілому. Отже, з цього боку соціальна педагогіка може розглядатися як прикладна культурологія, що керує соціодуховним відтворенням творців культури відповідно до культурних цінностей, означених культурологією.

Культуролог А.Арнольдов популяризує соціальну педагогіку, демонструє корисність від співдружності соціальної педагогіки і культурології для обох наук . Науковець підтримує соціальну педагогіку, підкреслюючи, що вона є сучасним феноменом активної соціальної дії. А.І.Арнольдов вважає, що соціальна педагогіка має посідати своє гідне місце у людинознавстві, що вона є комплексною системою педагогічних знань про людину, про її соціальне і психічне здоров’я, що вона акцентує свою специфічну увагу на соціальній дії і поведінці людей, на розвитку їх морально-духовних сил. Він зауважує, що “людина не просто твориться людиною, вона, на відмінну від інших ссавців, твориться в культурі”.

А.Арнольдов, як фахівець з культурології, підкреслює особливу значущість соціального виховання та керування ним на сучасному етапі розвитку таких країн, як наша. “Якщо у державах з міцно вкоріненими у свідомість мас демократичними традиціями і ефективними інститутами контролю за власними структурами більшість громадян може дозволити собі деяку аполітичність, то в країнах, що недавно пережили авторитарні, навіть тоталітарні, диктаторські режими, масове відсторонення від активної участі у поліпшенні життя суспільства таїть в собі важкі соціальні наслідки”. Проблема соціального виховання стоїть сьогодні надзвичайно гостро в теоретичному і практичному плані, на погляд вченого, з двох причин: по-перше, це зрослий рівень культури, який створює сприятливі умови для самоідентифікації. Людина, яка розвиває свої особисті можливості і здібності, дедалі більше відчуває себе метою і головним двигуном суспільного прогресу, неминуче має вирішувати питання про своє місце і роль у соціумі; по-друге, це розвиток соціальності, що дістає своє відтворення у появі нових соціальних інституцій. Вчений наголошує на тому, що треба шукати відповідь на питання: чи зможе людина знайти свою нішу у світі соціальних зв’язків, чи зможе сказати тут своє нове слово.

Страницы: 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Актуально про педагогіку:

Залік – як одна з основних форм перевірки знань у вищій школі
Екзамени й заліки сприяють формуванню у студентів уміння самостійно користуватися набутими знаннями, готувати чіткі й науково обґрунтовані відповіді на поставлені запитання у порівняно короткий строк. На екзаменах, як і в практичній роботі, студенти по винні користуватися своїми знаннями, застосову ...

Експериментальне дослідження формування графічних умінь на уроках трудового навчання в початкових класах
Слід відмітити, що відповідно до програми з трудового навчання для 1 класу, графічні уміння і навички формуються на різних уроках, навіть спеціально і не присвяченим ескізам та елементарним геометричним побудовам. так, при вивченні теми «Види праці і світ професій» в учнів формується поняття про пр ...

Психолого–педагогічні особливості уроків
У формуванні теоретичних основ методика мови спирається на психолого–педагогічні науки. І це закономірно, бо, запроваджуючи, наприклад, ті чи ті конкретні методи або прийоми, треба зважати на психологічну підготовку до навчання дітей певного віку. Загальновизнано, що всім дітям властиве абстрактне ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com