Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Сторінка 9

Василькови, підкреслюючи багатовимірність поняття “соціальне виховання”, характеризують його через “піклування”, “підтримку”, “допомогу”, а останнє – через “навчання”: “Допомогти людині – це означає навчити її знайти новий шлях у своєму житті, перебудовуватися в новій життєвій ситуації”. Поряд із цим науковці наводять ще один, на їхній погляд термін соціальної педагогіки – соціальна робота: “означає професійну діяльність з надання допомоги людині, групі, з тим, щоб поліпшити їхній соціальний стан”. Така невизначеність, “розмитість” поняття “соціальне виховання”, його наближеність до терміну “соціальна робота”, на нашу думку, з “чужої” галузі наук, ускладнює усвідомлення специфіки “соціального виховання” не лише студентами, на яких розрахований навчальний посібник, але й науковцями.

Цілком слушною, на наш погляд, є думка колективу авторів курсу лекцій під загальною редакцією М.Галагузової, що “соціальне виховання як одна з основних категорій соціальної педагогіки є видовим поняттям стосовно категорії “виховання”, що воно є одним з аспектів виховання поряд з фізичним, естетичним, трудовим тощо . Під “соціальним вихованням” ці фахівці розуміють “цілеспрямований процес формування соціально значущих якостей у дитини, необхідних їй для успішної соціалізації”, де якості особистості трактуються як сталі зміцнілі ставлення людини до природи, суспільства, продуктів діяльності людини, до самої себе; певна система мотивів, форм і способів поведінки, у яких ці ставлення реалізуються”. Проте не зовсім точним, на нашу думку, є визначення мети соціального виховання. Вважаємо, що воно формує не лише соціально значущі, але в першу чергу соціальні якості – соціальна активність, толерантність тощо, і, до речі, не лише якості. Наприклад, працелюбство це соціально значуща риса людини, але ж воно формується у процесі трудового виховання, інакше не мають сенсу попередні зауваження науковців, з якими ми погоджувалися.

Л.Штефан, наводячи погляди сучасних фахівців стосовно соціального виховання, сама уникає визначення його сутності, крім того, що воно є предметом соціальної педагогіки як науки і тому вужче від категорії “соціальна педагогіка”. Однак із зауважень автора щодо предмета (“Соціально-педагогічна наука досліджує сутність, закономірності та принципи виховання в різних соціальних інститутах…”) та мети (“Головна мета соціально-педагогічної науки полягає у визначенні об’єктивних закономірностей і тенденцій виховання особистості в різних соціальних інститутах (системах) та цілеспрямованому застосуванні їх на практиці”)можна дійти висновку, що під соціальним вихованням Л.Штефан розуміє виховання в різних соціальних інститутах (системах), тобто не лише в освітніх закладах, що, на нашу думку, значною мірою “розмиває” специфіку соціального виховання, проте не в бік соціальної роботи (Василькови), а стосовно педагогіки.

Каджаспірови елементом соціального виховання вважають і стихійні впливи: “Виховання соціальне – процес і результат стихійної взаємодії людини з ближнім життєвим середовищем і умовами цілеспрямованого виховання (сімейного, духовно-морального, громадянського, правового, релігійного та ін.); процес активного пристосування людини до певних ролей, нормативних настанов і взірців соціального виявлення; сплановане створення умов для відносно цілеспрямованого розвитку людини в процесі її соціалізації”. Позитивним є те, що автори відносять до об’єкта соціального виховання не лише дитину та окреслюють серед завдань цього виховання поступове поширення на стихійну зону через відносне керування розвитку людини, ми б додали “соціального розвитку”.

В.Нікітін, на відміну від Л.Коваль, І.Звєрєвої, С.Хлєбік, навпаки, констатує нарощування ролі соціального виховання, сенс якого полягає в “допомозі людині не лише в соціальному орієнтуванні, але й у набутті здатності соціального функціонування, зокрема у розвитку таких рис, як милосердя і співчуття, а головне – потреби і здатності до такої діяльності на практиці”. Соціальне виховання, на думку В.Нікітіна, є основним поняттям соціально-педагогічної діяльності поряд з навчанням і освітою, саме в них реалізується її зміст. Учений, як і М.Галагузова, теж підкреслює, що це важлива, але не єдина складова виховання взагалі.

Страницы: 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Актуально про педагогіку:

Студент вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації як об’єкт і суб’єкт інтелектуального розвитку
У динаміці суспільного розвитку та ринкових перетворень виключно важливого значення набуває професійно-технічна освіта, яка є невід'ємною ланкою системи безперервної освіти України. Указ Президента України від 08.05.1996 р. «Про основні напрями реформування професійно-технічної освіти в Україні» ок ...

Принципи навчання української мови, методи та прийоми розвитку творчих здібностей учнів у роботі над текстом
Оскільки методична система вправ, розроблена нами в наступних питаннях, ґрунтується на принципах початкового навчання рідної мови, то ми вважаємо доцільним охарактеризувати їх. Зокрема, акцентуємо увагу на загальнодидактичних принципах навчання рідної мови в початковій школі, які виділив М.С. Вашул ...

Психолого-педагогічні основи уроку рідної мови
Кожна наука, в тому числі й методика мови, керується філософським, інакше кажучи, найбільш загальним, підходом до пізнання предмета дослідження. Такий підхід становить методологію науки, тобто філософську базу вивчення предмета науки. Методологічною основою процесу оволодіння мовою є: діалектико-ма ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com