Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Сторінка 9

Василькови, підкреслюючи багатовимірність поняття “соціальне виховання”, характеризують його через “піклування”, “підтримку”, “допомогу”, а останнє – через “навчання”: “Допомогти людині – це означає навчити її знайти новий шлях у своєму житті, перебудовуватися в новій життєвій ситуації”. Поряд із цим науковці наводять ще один, на їхній погляд термін соціальної педагогіки – соціальна робота: “означає професійну діяльність з надання допомоги людині, групі, з тим, щоб поліпшити їхній соціальний стан”. Така невизначеність, “розмитість” поняття “соціальне виховання”, його наближеність до терміну “соціальна робота”, на нашу думку, з “чужої” галузі наук, ускладнює усвідомлення специфіки “соціального виховання” не лише студентами, на яких розрахований навчальний посібник, але й науковцями.

Цілком слушною, на наш погляд, є думка колективу авторів курсу лекцій під загальною редакцією М.Галагузової, що “соціальне виховання як одна з основних категорій соціальної педагогіки є видовим поняттям стосовно категорії “виховання”, що воно є одним з аспектів виховання поряд з фізичним, естетичним, трудовим тощо . Під “соціальним вихованням” ці фахівці розуміють “цілеспрямований процес формування соціально значущих якостей у дитини, необхідних їй для успішної соціалізації”, де якості особистості трактуються як сталі зміцнілі ставлення людини до природи, суспільства, продуктів діяльності людини, до самої себе; певна система мотивів, форм і способів поведінки, у яких ці ставлення реалізуються”. Проте не зовсім точним, на нашу думку, є визначення мети соціального виховання. Вважаємо, що воно формує не лише соціально значущі, але в першу чергу соціальні якості – соціальна активність, толерантність тощо, і, до речі, не лише якості. Наприклад, працелюбство це соціально значуща риса людини, але ж воно формується у процесі трудового виховання, інакше не мають сенсу попередні зауваження науковців, з якими ми погоджувалися.

Л.Штефан, наводячи погляди сучасних фахівців стосовно соціального виховання, сама уникає визначення його сутності, крім того, що воно є предметом соціальної педагогіки як науки і тому вужче від категорії “соціальна педагогіка”. Однак із зауважень автора щодо предмета (“Соціально-педагогічна наука досліджує сутність, закономірності та принципи виховання в різних соціальних інститутах…”) та мети (“Головна мета соціально-педагогічної науки полягає у визначенні об’єктивних закономірностей і тенденцій виховання особистості в різних соціальних інститутах (системах) та цілеспрямованому застосуванні їх на практиці”)можна дійти висновку, що під соціальним вихованням Л.Штефан розуміє виховання в різних соціальних інститутах (системах), тобто не лише в освітніх закладах, що, на нашу думку, значною мірою “розмиває” специфіку соціального виховання, проте не в бік соціальної роботи (Василькови), а стосовно педагогіки.

Каджаспірови елементом соціального виховання вважають і стихійні впливи: “Виховання соціальне – процес і результат стихійної взаємодії людини з ближнім життєвим середовищем і умовами цілеспрямованого виховання (сімейного, духовно-морального, громадянського, правового, релігійного та ін.); процес активного пристосування людини до певних ролей, нормативних настанов і взірців соціального виявлення; сплановане створення умов для відносно цілеспрямованого розвитку людини в процесі її соціалізації”. Позитивним є те, що автори відносять до об’єкта соціального виховання не лише дитину та окреслюють серед завдань цього виховання поступове поширення на стихійну зону через відносне керування розвитку людини, ми б додали “соціального розвитку”.

В.Нікітін, на відміну від Л.Коваль, І.Звєрєвої, С.Хлєбік, навпаки, констатує нарощування ролі соціального виховання, сенс якого полягає в “допомозі людині не лише в соціальному орієнтуванні, але й у набутті здатності соціального функціонування, зокрема у розвитку таких рис, як милосердя і співчуття, а головне – потреби і здатності до такої діяльності на практиці”. Соціальне виховання, на думку В.Нікітіна, є основним поняттям соціально-педагогічної діяльності поряд з навчанням і освітою, саме в них реалізується її зміст. Учений, як і М.Галагузова, теж підкреслює, що це важлива, але не єдина складова виховання взагалі.

Страницы: 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Актуально про педагогіку:

Сприймання чужого мовлення, відтворення готового тексту
Учні читають (слухають) текст, виконують завдання: визначають тему, головну думку, задачу, яку ставив автор, кому він адресує свій текст; добирають заголовок або аналізують відповідність заголовкa тексту його темі, основній думці; визначають тип тексту, стиль, жанр; пояснють за допомогою чого автор ...

Значення технічних засобів при вивченні курсу природознавства
Для вивчення багатьох об'єктів і явищ, недоступних для безпосереднього сприймання їх у натурі, вчитель використовує технічні засоби навчання. За допомогою інтерактивної дошки або комп’ютера підключеного до великого монітору, вчитель має можливість демонструвати учням картини, таблиці, схеми, кінофі ...

Забезпечення матеріалом та обладнанням проведення демонстраційних дослідів
Живі організми — це група натуральних об'єктів (рослини, тварини, гриби, дроб'янки), що забезпечують найбільшу конкретність і повноту знань учнів. Частину живих рослин і тварин збирають на пришкільній навчально-дослідній земельній ділянці безпосередньо перед заняттями здебільшого для одноразового в ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com