Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Сторінка 8

О.Безпалько, з’ясовуючи основні категорії соціальної педагогіки, теж відносить “соціальне виховання” до основних інтегративних соціально-педагогічних понять і розуміє його “як створення умов та заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєння підростаючим поколінням загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування в нього соціально позитивних ціннісних орієнтацій”. У цілому визначення терміна О.Безпалько подібне до визначення А.Мудрик, але тут об’єкт обмежується новою генерацією – діти та молодь. Сфери життєдіяльності, де відбувається соціальне виховання, за О.Безпалько, є лише три: освіта, організація соціального досвіду людини та індивідуальна допомога їй. “Освіта включає в себе систематичне навчання та самоосвіту. Організація соціального досвіду здійснюється завдяки участі дитини у різних формалізованих і неформалізованих об’єднаннях (клас, гурток, дворова компанія однолітків, сусідство, референтна група тощо). Індивідуальна допомога – це свідома спроба інших осіб (батьків, вчителів, близьких, друзів тощо) набути певних навичок, знань для задоволення власних потреб та потреб інших людей; в усвідомленні дитиною своїх цінностей та можливостей; в розвитку самосвідомості та самоствердженні, почутті незалежності до певної групи та соціуму”. Під індивідуальною допомогою О.Безпалько розуміє не турботу про дітей, які стали жертвами несприятливих умов соціалізації (що є предметом соціальної роботи), а природне сприяння оточуючих людей соціальному становленню та розвитку дитини. Основним завданням соціального виховання автор вважає “створення оптимальних умов для найбільш ефективної соціалізованості особистості. Схема процесу соціального виховання, за О.Безпалько, виглядає так: включення дитини в систему життєдіяльності різноманітних організацій, набуття та накопичення соціального досвіду, знань, умінь, їх інтерналізація, і як результат набутого соціального досвіду – поведінка особистості. Отже, автору не вдалося уникнути організаційного підходу до процесу соціального виховання, притаманного багатьом фахівцям з педагогіки, зокрема А.Мудрику, якому, очевидно наслідує О.Безпалько.

Авторами першого вітчизняного фахового навчального посібника – Л.Коваль, І.Звєрєвою, С.Хлєбік – термін “соціальне виховання” визначається не як провідна категорія соціальної педагогіки, а розглядається, з посиланням на зарубіжну та вітчизняну практику, як “форма і метод соціальної педагогіки”, зокрема “як система соціально-педагогічних, культурних, сімейно-побутових та інших заходів, спрямованих на оволодіння та засвоєння дітьми та молоддю загальнолюдських та спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування у них сталих ціннісних орієнтацій та адекватної соціально спрямованої поведінки”. З цього визначення соціального виховання випливає, що воно є однією із складових соціальної педагогіки, спрямованої саме на дітей та молодь (оскільки об’єктом соціальної педагогіки ці автори визначають особистість). Воно є лише частиною соціально-педагогічної роботи з дітьми і молоддю, оскільки, за вченими, ще є соціальна освіта (діяльність спеціально уповноважених освітніх закладів, спрямованих на гармонійне формування дітей та молоді, розвиток їх природних обдарувань, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, що сприяє свідомій та активній участі в суспільно-економічній, політичній, культурній та інших сферах суспільного життя) та соціальний захист дітей та молоді (система соціально-правових заходів і гарантій, які забезпечують реалізацію та охорону законних прав і свобод дітей та молоді) тощо.

М.Євтух та О.Сердюк не розглядають “соціальне виховання” як провідний термін, але, характеризуючи “інші категорії та поняття” соціальної роботи і соціальної педагогіки, наводять його визначення: “система соціально-педагогічних, культурних, сімейно-побутових та інших заходів, спрямованих на засвоєння дітьми та молоддю загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування в них сталих ціннісних орієнтацій та адекватної соціально спрямованої поведінки”. З нашої точки зору, навряд чи доцільним є вікове обмеження об’єкта соціального виховання. Але слід підкреслити те, що автори вважають соціальне виховання проявом не лише науково обгрунтованої діяльності (соціально-педагогічної), але й інших впливів реальної соціальної дійсності, крім того його метою визначають певні ціннісні орієнтації та просоціальну поведінку.

Страницы: 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Актуально про педагогіку:

Аналіз методик вдосконалення формування часових уявлень з використанням наочностей
Дослідження проводилося в три етапи, на базі ДНЗ №270 м. Києва. У дослідженні брали участь дві однорідні групи дітей середньої групи закладу, кожна з яких налічувала по десять дітей у віці 4–5 (наприкінці експерименту більшості дітей виповнилось 5) років. На першому етапі вивчалася і аналізувалася ...

Методи навчання
Оскільки термін "метод" має різне тлумачення, домовимось вкладати в це поняття єдність принципів навчання і таких глобальних компонентів методики як мета, зміст, технологія та засоби навчання іноземних мов. В залежності від того, який аспект мови переважає у навчанні, метод має назву грам ...

Структура діяльності викладача в навчальному процесі
Процес оволодіння знаннями, вміннями і навичками становить пізнавальну діяльність учнів(студентів), якою керує викладач. Роль керівника навчального процесу не обмежується поясненням нового навчального матеріалу. Головний зміст керівництва полягає в тому, що викладач є насамперед організатором і кер ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com