Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Сторінка 5

На соцієтальному рівні об’єктом соціальної педагогіки є суспільство. А організатором педагогічних ідей є держава, різні політичні і суспільні організації і рухи, що зацікавлені в соціалізації громадян у певному напрямі. Типовим способом і засобом реалізації виховання в цьому випадку, на погляд В.Нікітіна, є ідеологія як система ціннісних орієнтацій, що пронизує всі культурно-просвітницькі й освітні акції в суспільстві. Науковець підкреслює, що ідеологічна робота як система внесення у свідомість членів суспільства певних цінностей – це прояв соціально-педагогічної теорії і практики в масштабі суспільства. Вона може бути відкритою або закамуфльованою, тоталітарною або демократичною, світською або релігійною, але була і буде існувати завжди.

За логікою В.Нікітіна, відповідно до рівнів соціальної педагогіки має бути виокремлений і третій її об’єкт – проміжний між людиною і суспільством, але фахівець його не називає.

І.Ліпський розглядає базові інваріанти знання у зв’язку до якісного становища соціальної педагогіки. Він вважає, що об’єктом соціальної педагогіки як галузі соціальної практики є людина в соціальному середовищі (у їх взаємозв’язку), як наукової дисципліни – взаємодія людини і соціуму, як освітнього комплексу – педагогічні закономірності взаємодії людини і соціуму; а предметом – відповідно взаємодія людини і соціуму, педагогічні закономірності взаємодії людини і соціуму, наукова соціально-педагогічна картина світу.

Найвужче серед фахівців цієї умовної групи об’єкт соціальної педагогіки визначає А.Мудрик: “соціальне виховання в контексті соціалізації”, з ним погоджується й І.Андрєєва. Обидва ці вчені характеризують предмет соціальної педагогіки як “дослідження виховних сил суспільства і засобів їх актуалізації, шляхів інтеграції можливостей суспільних, державних і приватних організацій з метою створення умов для розвитку і позитивної самореалізації людини”. Це, на нашу думку, дещо обмежує соціальне виховання лише організаційними формами соціальної дійсності. Стосовно структури соціальної педагогіки А.Мудрик, як і Василькови, визначає її складовими частинами дошкільну педагогіку, педагогіку школи, педагогіку професійної освіти, виховання в закритих закладах, дитячих та юнацьких організаціях, педагогіку клубної роботи, педагогіку середовища, військову, виробничу, педагогіку тимчасового об’єднання, педагогіку соціальної роботи. Однак, на відміну від останніх, А.Мудрик вважає соціальну педагогіку рівнодіючою з сімейною, конфесійною і корекційною педагогіками, отже не відносить до її елементів соціально-виховні аспекти родини та релігії.

Існують інші розбіжності у поглядах А.Мудрика та І.Андрєєвої на соціальну педагогіку. Наприклад, структуруючи нову галузь педагогіки, А.Мудрик філософію соціального виховання розглядає як її розділ поряд з соціологією соціального виховання, його теорією, методикою, економікою та менеджментом. І.Андрєєва розуміє філософію соціального виховання радше як методологічну базу соціальної педагогіки, тобто дає філософське обгрунтування різноманітних теорій соціального виховання. У своїй “Антології з історії і теорії соціальної педагогіки” вона розглядає в історичному аспекті проблему соціального виховання у різноманітних філософських системах, починаючи з “Держави” Платона.

Звісно, наш аналіз охоплює погляди на об’єкт та предмет соціальної педагогіки не всіх сучасних вітчизняних науковців, проте і така обмежена кількість свідчить, що нова галузь педагогіки перебуває в Україні на етапі свого формування. Точки зору на провідні наукові дефініції – об’єкт та предмет – не є стійкими, іноді вони просто декларуються, а загальна спрямованість видань деяких вчених їм суперечить. Іноді вони досить еклектичні і являють собою компіляцію підходів декількох провідних фахівців, як правило, російських. Відсутність внутрішньої логіки і системності у підходах деяких фахівців до визначення сутності соціальної педагогіки зумовлюється випереджальним розвитком соціально-педагогічних освіти та практики щодо науки. Нагальна потреба у навчальних посібниках, підручниках для студентів призводить до їх видання без грунтовних наукових розробок соціальної педагогіки, а просто із компіляції або узагальнення точок зору різних фахівців. У свою чергу, недосконалість підручників негативно впливає на рівень освіти майбутніх спеціалістів, на формування у них уявлень про системи соціальної педагогіки, соціального виховання (власне, спричиняє відсутність цих уявлень), а отже, і на соціально-педагогічну практику.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Актуально про педагогіку:

Розгляд технологій навчання в контексті розвитку системи освіти та становлення особистості студента
Використання поняття "педагогічна технологія" пов'язується з багатьма чинниками. По-перше, стрімкий розвиток науково-технічного процесу зумовив технологізацію не тільки виробничої галузі, а й втрутився в гуманітарні галузі знань. Як зазначив філософ Г.Маркузе, "історичне досягнення н ...

Система вивчення прикметника в початкових класах
Вивчення прикметника в початкових класах здійснюється поетапно. Система роботи над вивченням теми "Прикметник" - це цілеспрямований процес, який включає певну послідовність в ознайомленні з граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення знань, спрямоване на формува ...

Лекція - основний метод вивчення економічних дисциплін
Широке застосування в навчальних закладах різних рівнів акредитації має лекція, яка відрізняється від розповіді та пояснення тим, що використовується для розгорнутого теоретичного повідомлення, наукового аналізу та обґрунтування складних і об'ємних наукових проблем її типові ознаки — системність, л ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com