Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Сторінка 4

Інша група фахівців (Б.Вульфов, М.Євтух, І.Ліпський, В.Нікітін, О.Сердюк, Г.Філонов та інші) безпосередньо визначають об’єктом соціальної педагогіки декілька соціальних суб’єктів та їх взаємодію. Наприклад, Б.Вульфов, на відміну від попередніх груп фахівців, акцентує увагу на тому, що об`єктом соціальної педагогіки є “людина і середовище її життя”, а от предметом – “процес їх взаємодії”. Науковець підкреслює, що розвиток особистості від народження до кінця життя потребує не лише різних умов, але й їхньої координації – цьому і “слугує соціальна педагогіка, яка включає у свою сферу все середовище життєдіяльності людини. Проте дійсне і протилежне: коли не включає, то це вже не соціальна педагогіка, а її паліатив, найгірше, теревені про неї, тим більше шкідливі, що видають бажане за дійсність”.

Майже про те саме пишуть М.Євтух та О.Сердюк, які об’єктом соціально-педагогічної науки вважають “вивчення закономірностей процесу взаємовдосконалення суб’єктивно-особистісних якостей діючого суб’єкта і об’єктивно-детермінованих чинників суспільних умов його життєдіяльності”[, а предметом відповідно – “цілеспрямоване поєднання певних суб’єктивно-особистісних якостей діючого суб’єкта з попередньо встановленими об’єктивно-детермінованими чинниками суспільних умов, у яких суб’єкт діє”. Однак, не зважаючи на те, що автори пишуть для майбутніх державотворців та держслужбовців, підкреслюючи значення соціальної педагогіки в “демократичному саморуху суспільства”, у створенні державного ладу з “людським обличчям” і поширюючи її вплив на всі сфери людського життя, на всі етапи життєдіяльності індивіда, вони все-таки не уникають загальнопоширеного ототожнення будь-якої педагогіки з педагогікою дитячого віку (сімейною, дошкільною, шкільною). Наприклад, пояснюючи глибше об’єкт та предмет соціальної педагогіки вони зупиняються саме на проблемах сімейного, шкільного та інтернатного виховання; різні рівні середовища характеризують лише стосовно дитини; розкривають значення соціальної педагогіки у саморозвитку інформаційного простору країни знов-таки через саме молодіжні та дитячі об’єднання. На наш погляд, це суперечить тлумаченню об’єкта та предмета соціальної педагогіки самих авторів, оскільки суб’єктивність людини не завершується в дитячо-молодіжному віці, а багато в чому лише розпочинається.

На перший погляд, Г.Філонов дотримується точки зору Б.Вульфова, оскільки він пропонує у рамках соціальної педагогіки як самостійної дисципліни вести дослідження особистості в середовищі її буття у контексті міждисциплінарного вивчення всієї сукупності гуманітарного знання. Проте Г.Філонов у порівнянні з попередніми фахівцями розширює об’єкт соціальної педагогіки, яким є не тільки людина (дитина, дорослий; пересічна і та, яка потребує допомоги), але й народ, нація, суспільство: “її масштабні соціокультурні і соціально-педагогічні впливи спрямовані на інтелектуальне і моральне виховання людини і народу в цілому, на соціально-психологічну підтримку нації, на необхідну допомогу тим, хто її потребують, на створення своєчасних програм в соціальній політиці, які сприятимуть стабілізації якості життя, гармонізації взаємин суспільства і особистості”. Для Г.Філонова, соціальна педагогіка – це можливість керувати обставинами, що формують людину. Тому “соціальна педагогіка як наукова галузь і навчальна дисципліна … орієнтована на досягнення соціальної і духовної стабільності у суспільстві, становлення цивілізованих умов, нової якості життя, … культурну взаємодію і спілкування, охранно-оздоровчий спосіб життя дітей і дорослих, духовне самовизначення і самореалізацію”. Фахівець особливо акцентує увагу на тому, що соціальна педагогіка спрямована не на виявлення і розкриття колізій та конфліктів у різних сферах життєдіяльності, а перш за все, на попередження і подолання подібних ситуацій і дій. Крім того, він розсуває і “соціально-виховне поле”, яке у нього складається з усього світу, що безпосередньо впливає на людей, з усього, що дозволяє “вибудовувати” на всіх ланках соціальної політики і життєзабезпечення оптимальний алгоритм рішень з розкриття і реалізації “людського ресурсу”.

В.Нікітін багатооб’єктність соціальної педагогіки зумовлює багатьма її рівнями. Передусім, вчений підкреслює зростання ролі педагогіки у житті індивіда, великих і малих соціальних груп, всього людства залежно від ускладнення суспільного життя, накопичення знань і соціокультурного досвіду світового співтовариства; акцентує увагу на тому, що нині педагогіка виступає як комплексно-інтегративна галузь знання і діяльності, об’єктом якої є вже все суспільство в цілому, окрема людина з моменту зачатку і до останніх днів життя. Об’єктом соціальної педагогіки В.Нікітін начебто визнає людину як члена соціуму в єдності з її індивідуальними і суспільними характеристиками, а предметом – педагогічні аспекти її соціального становлення і розвитку, набуття соціального статусу, соціального функціонування, а також підтримку набутих соціальних характеристик і відновлення втрачених. Усе стає зрозумілим, коли вчений пропонує виокремити три рівні соціальної педагогіки: “можливо говорити про соцієтальний, соціально-середовищний та індивідуальний рівні”. Отже, окрема людина на різних рівнях соціалізації є об’єктом соціально-педагогічної теорії і практики на індивідуальному рівні.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Актуально про педагогіку:

Необхідність запровадження проблемного навчання
Відмінною рисою сучасної освіти є одночасне існування двох напрямів організації навчального процесу - традиційного та інноваційного. Сучасна українська дослідниця І. М. Дичківська визначає терміни «традиційне (нормативне) навчання» та «інноваційне навчання», що запропоновані групою вчених у доповід ...

Введення проектно-модульної технології на уроках технічної праці
Перебудова українського суспільства на засадах відвертості, демократії, милосердя і поваги висуває на перший план людину, здатну забезпечити подальший рух країни шляхом прогресу. Таку людину може виховати лише демократична, гуманна національна школа. Концепцію національної школи розробило Міністерс ...

Зародження історико-методичної науки
Зародження історико-методичної науки відноситься до періоду появи в Росії перших збірок, що містять історичні відомості. Це «Азбуковники» XV - XVII ст. і «Синопсис» («Огляд») - навчальний посібник, що з'явився в Києві в 1674 р. У ньому описуються військові події, даються переліки імен руських князі ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com