Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Сторінка 2

Ю.Василькова, Т.Василькова, Л.Нємець, Л.Штефан дещо обережніше акцентують увагу на дитині як об’єкті соціальної педагогіки. Такий висновок випливає радше з аналізу їхніх наукових публікацій, ніж із визначення вченими об’єкта. Наприклад, Л.Штефан у монографії називає об’єктом соціальної педагогіки “соціально-педагогічний процес”, в авторефераті докторської дисертації – “людину від народження до смерті”, але трохи нижче загальну мету цієї науки вбачає серед іншого і в “обгрунтуванні її методологічних засад, закономірностей, принципів, форм, методів вивчення особистості дитини …”. Так само, за ствердженням автора, вона підходить до трактування соціальної педагогіки у своїй дисертації: “галузь знань, яка має … свій об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічні засади, закономірності, принципи і методи вивчення особистості дитини”. Однак грунтовний аналіз публікацій дає підстави дійти висновку, що фактично Л.Штефан під об’єктом має на увазі дітей, оскільки, на її погляд, соціальний педагог – “спеціаліст, який працює з дітьми та молоддю (курсив наш. – А.М.)” [598,20]. До того ж, розглядаючи зміст соціально-педагогічної діяльності з неповнолітніми, Л.Штефан, як і М.Галагузова, зупиняється в основному на дітях, що мають проблеми соціального становлення (безпритульні, бездоглядні, з девіантною поведінкою тощо). Звідси очевидно, що реальні погляди обох вчених на об’єкт соціальної педагогіки майже збігаються. Не простежується однозначність визначеності Л.Штефан предмета соціальної педагогіки. У монографії, наприклад, спочатку зазначається: “В якості предмета соціальної педагогіки, виходячи із структури науки, ми визначаємо закономірності, принципи та методи соціально-педагогічного процесу. Таке тлумачення предмета дозволяє стверджувати, що соціальна педагогіка – наука, яка вивчає сутність соціально-педагогічного процесу, його закономірності, принципи та методи”. Нижче – формулювання інше: “Соціальне виховання ми розглядаємо в якості предмета соціальної педагогіки”. В авторефераті науковець доводить, “що предметом досліджувальної науки (соціальної педагогіки – А.М.) є закономірності, зміст, принципи та методи виховання особистості в соціумі”.

Суперечність у визначенні об’єкта та предмета соціальної педагогіки притаманна також Ю.Васильковій та Т.Васильковій. Фахівці проголошують: “Соціальна педагогіка в основу своєї теорії і практики ставить особистість, її формування і виховання в суспільстві та в навколишньому середовищі, у цьому їх (з соціальною філософією) спільність”. Те ж саме – у визначенні предмета соціальної педагогіки, коли об’єктом називається окрема “особистість” і навіть “групи людей”, проте “соціально-педагогічна діяльність” спрямована на допомогу “дитині (підлітку)”, хоча методи соціальної педагогіки – на “особистість”, але ж знову йдеться про “дитину (підлітка)” в розкритті змісту функцій соціальної педагогіки. Ставлення Ю.Василькової до об’єкта однозначніше проглядається у навчальному посібнику “Методика і досвід роботи соціального педагога”. Тут автор пише, що соціальний педагог – новий тип педагога, який має нові стосунки з дитиною. Однак не всі діти, на її погляд, є об’єктами соціального виховання педагога.

Харківський фахівець Л.Нємець в цілому грунтується на позиції М.Галагузової щодо об’єкта, проте теж висловлюється досить суперечливо: “Соціальна педагогіка виділяє і вивчає в процесах виховання й освіти аспекти й явища, які пов’язані з соціалізацією дитини … . Інакше кажучи, вона вивчає соціальне виховання людини, яке здійснюється протягом всього життя. … Об’єктом вивчення соціальної педагогіки є дитина , а предметом – закономірності соціалізації дитини (курсив наш. – А.М.)”. Автор під “соціалізацією” розуміє “включення її (дитини) в життя суспільства”, отже, соціальне становлення будь-якої дитини, але в змісті навчально-методичного комплексу фактично йдеться про соціальний захист дітей, що залишилися без батьківської опіки, про соціально дезадаптованих підлітків, про соціально-педагогічну діяльність з дітьми девіантної поведінки.

Таким чином, загалом ця група фахівців як об’єкт соціальної педагогіки розглядає дитину, молодь, що знаходяться в несприятливих умовах соціалізації, а як предмет – соціально-педагогічну допомогу їм.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Актуально про педагогіку:

Теоретико-методологічна частина програми
Розробка теоретико-методологічної частини програми дослідження починається з постановки проблеми. Вона задає тон всьому процесу роботи соціолога. Правильне формулювання проблеми задасть істинний вектор руху, неправильна — помилковий. В другому випадку далі можна не йти, оскільки всі ваші зусилля ви ...

Філософські та психолого-педагогічні основи виховання естетичної культури підлітків
Естетична культура особистості – це сформована на основі власного життєвого досвіду та шляхом естетичного виховання з боку суспільства здатність людини розпізнавати й переживати прекрасне й потворне, піднесене й низьке, трагічне й комічне в мистецтві й навколишній дійсності, керуватися виробленими ...

Ігрова діяльність як психолого-педагогічна проблема
Проблема дитячої ігрової діяльності знайшла своє відображення в багатьох психолого-педагогічних теоріях і дидактично-виховних системах. Аналіз надбань педагогічної науки двох попередніх століть засвідчує, що чимало досліджень гри здійснювалися на матеріалі ігор дітей молодшого шкільного віку. Велик ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com