Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Сторінка 13

У своєму дослідженні теоретичних основ соціальної педагогіки ми грунтуємося на провідних ідеях щодо соціальності виховання зарубіжних і вітчизняних науковців: Сократ, Платон, Арістотель, Е.Роттердамський, Я.Коменський, Д.Локк, К.Гельвецій, І.Кант, І.Гердер, І.Фіхте, І.Песталоцці, Р.Оуен, А.Дістервег, П.Наторп, Г.Кершенштайнер, Д.Дьюї, Р.Штайнер, Я.Корчак, А.Швейцер, С.Шацький, С.Гессен, Е.Фромм, В.Сухомлинський, Ш.Амонашвілі, В.Сємьонов, Б.Бітінас, Г.Філонов, Н.Щуркова, В.Нікітін та інші.

Стосовно визначення предметно-сутнісних засад соціальної педагогіки, ми поділяємо погляд російських фахівців В.Сємьонова та Б.Алмазова: “соціальна педагогіка досліджує виховання як соціальне явище, як вид духовних відносин; вона вивчає не лише виховний потенціал суспільства, але й шляхи його актуалізації на основі різних форм інтеграції виховних сил”. Все, що існує в суспільстві так чи інакше відбивається на соціальному розвиткові людини, окремих груп, суспільства в цілому. На свідомість індивіда впливають сім’я і економіка, засоби масової інформації і “вулиця”, навчально-виховні заклади і політика, професія і законодавство, релігія і реалізація прав людини в країні тощо. Соціальна педагогіка безумовно має вивчати вплив усіх сфер суспільства, що формує соціальні цінності, соціальні риси, просоціальну поведінку людини. Як і будь-яка інша складова педагогіки, вона є прикладною, активною галуззю науково-практичної діяльності. Сутність педагогіки – у творенні Людини з біологічного індивіда людського роду. Проте людина знаходить свій вимір не лише в індивіді, але й в групі, суспільстві. Тому соціальна педагогіка має не тільки вивчати процес соціального становлення, розвитку, реалізації людини, різноманітних груп, суспільства, особливо в тому, що стосується керованої частки процесу соціалізації – соціального виховання, але й регулювати соціально-виховні впливи всіх соціокультурних сфер.

Таким чином, узагальнюючи вітчизняний доробок фахівців із соціальної педагогіки, слід відзначити, що в нашій країні період її становлення затягнувся, розвиток відбувається не настільки активно, як того потребують соціокультурні обставини суспільства, що трансформується з тоталітарного в демократичне, правове. Аналіз соціально-педагогічних видань та публікацій свідчить, що розвиток переважно педагогічної та соціологічної парадигм соціальної педагогіки в нашій країні заважає фахівцям остаточно розмежувати цю галузь педагогіки на внутрішньому рівні з іншими педагогічними галузями та на зовнішньому – з соціологією, зокрема соціальною роботою, педагогічною соціологією та соціологією виховання. У вчених не має чіткого уявлення про об’єкт, предмет соціальної педагогіки, не визначені провідні категорії, об’єкти соціально-педагогічної діяльності. Гальмує розвиток теоретико-методологічних основ соціальної педагогіки відсутність наукових шкіл, з одного боку, через обмежену кількість докторів наук за спеціальністю 13.00.05 (не було спеціалізованих вчених рад), з іншого, – через “ручне” керування науковою динамікою. На наш погляд, об’єктом соціальної педагогіки є процес соціалізації соціальних суб’єктів, предметом – соціальне виховання людини, групи, суспільства в усіх соціокультурних сферах. Соціальне виховання ми розуміємо як цілеспрямований розвиток соціальності (соціальних цінностей, соціальних рис, соціальної поведінки) соціальних суб’єктів. Щодо характеру соціального виховання, то він зумовлений цінностями та цілями соціуму. Соціально-виховний механізм є об’єктивною соціокультурною реальністю будь-якої соціальної спільноти. Він може бути використаний для одурення людей, їх духовного поневолення, для перетворення людини з мети на засіб досягнення цілей родини, племені, етнічної, релігійної групи, держави. Соціально-виховний механізм – це засіб, спрямованість якого залежить від того змісту, який у нього вкладає соціум. Якщо не використовувати його громадою цілеспрямовано для розвитку та реалізації духовності суспільства, то завжди знайдуться сили, які використають цей механізм для маніпулювання індивідуальною та суспільною свідомістю в особистих чи групових інтересах. З погляду на це, вважаємо доцільним формування культурологічних методологічних підвалин соціальної педагогіки та застосування культурологічного підходу до аналізу її розвитку, щоб з’ясувати соціокультурну сутність соціальної педагогіки. Становлення культурологічної її парадигми уможливить обгрунтування перспективи розвитку соціальної педагогіки в інформаційному суспільстві, грунтуючись на потребах вдосконалення культури людини, групи, суспільства, людства. Однак перш ніж використовувати культурологічний підхід, вважаємо за потрібне з’ясувати міжпредметні стосунки соціальної педагогіки: з педагогікою для більш чіткого внутрішньогалузевого виокремлення; з соціологією – задля уникнення ототожнення з соціальною роботою, соціологією виховання; з культурологію заради пошуку спільного в них, підстав для використання культурологічного підходу до вивчення соціального виховання, соціальної педагогіки як науково-практичної галузі.

Страницы: 8 9 10 11 12 13 

Актуально про педагогіку:

Професійно обумовлені вимоги до особи педагога
Сукупність професійно обумовлених вимог до вчителя визначається як професійна готовність до педагогічної діяльності. У її складі правомірно виділити, з одного боку, психологічну, психофізіологічну і фізичну готовність, а з іншої - науково-теоретичну і практичну компетентність як основу професіоналі ...

Розвиток сільського господарства в Херсонщині в кінці ХХ на початку ХХІ століття
Сільське господарство за роки кризи з прибуткової галузі перетворилося у збиткову. При цьому акцент потрібно зробити на 1990 р., коли рівень сукупної рентабельності становив близько 40 %. Висока рентабельність у 1991-1995 рр. була зумовлена не сприятливою економічною кон’юнктурою і високим рівнем г ...

Психологічні концепції мислення і їх філософська основа
Термін "мислення" знайомий кожному. Життєва мудрість відзначає, що кожна людина вважає себе за розумного або достатньо розумного. Із цього приводу існує відома приказка з розряду психологічних: "кожен скаржиться на свою пам'ять, але ніхто не скаржиться на свій розум". Поняттям & ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com