Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки

Сторінка 11

Автор попереджає про негативні можливості соціально-педагогічної діяльності і підкреслює, що вона може мати реакційний характер (закріплення процесу деперсоналізації людини, її відчуження від себе і суспільства) та консервативний (закріплення пануючих соціальних цінностей і форм поведінки), хоча в цілому цей вид діяльності має гуманістичний характер, оскільки його метою є протистояння відчуженню, пригніченню людини, сприяння індивідуалізації, розвитку людського “Я” у єдності з цінностями свободи, справедливості і рівності, демократизації і гуманізму.

Із подальшого визначення В.Нікітіним термінів “соціальне навчання”, “соціальна освіта” з’ясовується, що він ототожнює соціально-педагогічну діяльність і соціальну освіту, оскільки пише, що саме “наслідком соціальної освіти як єдності соціального виховання і соціального навчання є рівень соціальності, соціального орієнтування і функціонування, якого досягає кожний індивід або група людей”.

А.Капська акцентує увагу на тому, що соціально-педагогічна діяльність є умовою соціалізації, але, на наш погляд, фактично зводить її до соціальної роботи: “Система соціально-педагогічної роботи як діяльність із надання допомоги людині, сім’ї, групі осіб, котрі потрапляють у складну ситуацію, шляхом надання їм матеріально-фінансової, морально-правової, психолого-педагогічної підтримки показує реальні можливості суспільства і держави у сфері захисту, підтримки і допомоги людині”. І хоча поняття “соціальне виховання” (О.Безпалько) як сприяння соціальному розвитку підростаючому поколінню і “соціально-педагогічна діяльність” (А.Капська) наводяться в одному підручнику, але не пояснюється як обидві дефініції пов’язані між собою.

Василькови однозначно трактують соціально-педагогічну діяльність як “соціальну роботу, що включає і педагогічну діяльність, спрямовану на допомогу дитині (підлітку) в організації себе, свого психологічного стану, на встановлення нормальних відносин у родині, у школі, в суспільстві”.

Стосовно тлумачення “соціально-педагогічної діяльності” іншими фахівцями соціальної педагогіки, то ці визначення відображають ставлення науковців до предмета соціальної педагогіки, а іноді – відсутність внутрішньої логіки, системності власного погляду на соціальну педагогіку. Наприклад, Л.Штефан визнає належність “до провідних дефініцій соціально-педагогічної теорії й практики термінів “соціалізація”, “соціальне середовище”, “соціум” й “соціальне виховання”, але в тексті монографії ще й наводить поняття “соціальна робота”, залишаючи “соціально-педагогічну діяльність” поза увагою. Однак один із розділів присвячує змісту саме соціально-педагогічної діяльності з неповнолітніми, звідки з’ясовується, що “у монографії досліджено соціально-педагогічну діяльність з неповнолітніми, а не соціальну роботу (!?) взагалі”. Припускаємо, що малася на увазі “соціально-педагогічну допомогу взагалі”, проте автор продовжує: “Ця конкретизація змісту привела до введення такої класифікації об’єктів соціально-педагогічного впливу: безпритульні, діти з психофізичними порушеннями, діти девіантної поведінки, нормальні діти, які тимчасово опинилися у кризовому стані”. Таким чином, із певністю можна сказати, що Л.Штефан під “соціально-педагогічною діяльністю” розуміє соціально-педагогічну допомогу, можливо не лише дітям, однак постають риторичні питання: “Де ж поділося соціальне виховання?” і “Як воно взаємопов’язане з соціально-педагогічною діяльністю?”.

Більш конкретно висловлюється М.Галагузова, яка під цією дефініцією розуміє соціальну роботу з дітьми: “Соціально-педагогічна діяльність завжди є адресною, спрямованою на певну дитину та рішення її індивідуальних проблем, що виникають в процесі соціалізації, інтеграції в суспільство, через вивчення особистості дитини та навколишнього середовища, складання індивідуальної програми допомоги дитині, тому вона локальна, обмежена часом вирішення проблеми дитини”.

Вітчизняні термінологічні словники, тезауруси в інших виданнях теж віддзеркалюють початковий етап розвитку соціальної педагогіки в Україні. Багато термінів у словниках відсутні, є суперечності щодо визначення провідних понять соціальної педагогіки. Наприклад, у понятійно-термінологічному словнику “Соціальна робота/Соціальна педагогіка” “соціальна педагогіка” визначається як “наука (галузь загальної педагогіки) про гармонізацію та гуманізацію відносин особистості і середовища, тобто про соціалізацію особистості”, предметом якої є “процес формування і розвитку особистості під впливом усієї сукупності об’єктивних і суб’єктивних факторів середовища, з якими індивід активно взаємодіє”. Проте самого поняття “соціально-педагогічна діяльність” у словнику немає, хоча слова про те, що це наука про “гармонізацію та гуманізацію” мають вказувати на її науково-практичний характер. Навіть “соціальне виховання”, яке могло б узагальнювати собою практичну частину соціальної педагогіки, розглядається укладачами як “форма і метод соціальної роботи (!?), спрямовані на оволодіння й засвоєння дітьми та молоддю соціального досвіду та вироблення якостей особистості, необхідних для подальшого життя” . Далі в словнику уточнюється, що об’єктами соціального виховання є не лише діти й молодь, а й дорослі громадяни. Проте соціальний педагог – “спеціаліст, зайнятий у сфері соціальної роботи або освітньо-виховної діяльності, здійснює посередництво між освітніми установами та сім’єю, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію, об’єднує зусилля з метою створення в соціальному середовищі умов для всебічного розвитку дітей, підлітків, молоді як особистостей, їх благополуччя в мікросоціумі”. Отже, соціальний педагог є посередником, зусилля якого спрямовані таки на дітей і молодь, але ж він є фахівцем із соціальної педагогіки, яка досліджує соціалізацію особистості і котра, як зазначено в словнику, включає геротику – соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку?!

Страницы: 6 7 8 9 10 11 12 13

Актуально про педагогіку:

Прилади для вимірювання атмосферного тиску
Манометр Манометри – прилад для вимірювання тиску рідини, газу або пари. Вони застосовуються у всіх випадках, коли необхідно знати, контролювати і регулювати тиск. Найчастіше манометри використовують в теплоенергетиці, на хімічних, нафтохімічних підприємствах, і підприємствах харчової галузі. Найпо ...

Конкурс „Містер інформатика”
Доброго дня всім! Рада вітати вас на нашому конкурсі «Містер Інформатика». Це захід розуму, кмітливості, сучасності, вміння, винахідливості. Сьогодні ми станемо свідками змагання найсильніших, найрозумніших, найсміливіших, найтехнічніших, найгалантніших джентльменів. І я думаю, що епітетів зі слово ...

Види драматизації
В іграх-драматизація дитина, виконуючи роль як «артиста», самостійно створює образ за допомогою комплексу засобів вербальної і невербальної виразності. Видами драматизації є: ігри-імітації образів тварин, людей, літературних персонажів; рольові діалоги на основі тексту; інсценування творів; постано ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com