Педагогічна культура соціального педагога

До особливих якостей відносимо:

• педагогічна спостережливість – бачення особливостей своїх і клієнта, динаміка їх виявлення;

• педагогічна інтуїція – уміння бачити взаємозв’язок вияву особливостей особистості і її внутрішнього почуття, його індивідуальних рис, перспектив їх змін, також можливостями вирішення соціальних проблем. Вона формується на основі практичного досвіду соціальної роботи з різними типами клієнтів;

• рефлексія – уміння бачити себе збоку, критичне відношення до себе, до своєї професійної діяльності;

• педагогічне мислення – вдумливе використання психолого-педагогічного знання у процесі професійної діяльності;

• емоційна рівновага – саморегуляція, володіння собою у різних сферах професійної діяльності;

• емпатія – уміння емоційно відкликатись на переживання клієнта. Уміння хвилюватись дозволяє йому з більшою душевною теплотою відноситись до внутрішнього стану клієнта, краще розуміти його внутрішній світ .

Індивідуальний стиль педагогічної діяльності – це особливості індивідуального прояву педагогічної майстерності і техніки у процесі соціальної роботи:

а) прояв спеціалістом себе як особистості спеціаліста-професіонала;

б) моральний ідеал спеціаліста у професійній діяльності. Кожен спеціаліст виражає відношення до образу дії, які характеризують його як особистість і установку у соціальній роботі;

в) відношення спеціаліста до самого себе, клієнта, своїй праці з ним;

г) реалізація педагогічної майстерності у процесі професійної діяльності;

д) педагогічний такт і етика у процесі соціальної роботи - виконування етичних норм і правил професійної діяльності;

є) досягнуті результати у роботі спеціаліста.

Аналіз діяльності людини в різних сферах життєдіяльності показує, що серед них можна виділити найбільші типові прояви зовнішньої педагогічної культури:

• повсякденна форма;

• показна або демонстраційна (показати , що вони не є такими насправді);

• ситуативна культура має місце у людей, поведінка яких носить ситуативний характер. Така людина міняється в залежності від змін оточення і соціального статусу (сім’я, оточення, відпочинок, робота з різними типами клієнтів).

Домінуюча роль у оволодінні соціально-педагогічною культурою належить „культурі професійної самоосвіти” (Г.М. Коджаспірова). Вона є найвищою формою забезпечення пізнавальної потреби особистості спеціаліста, зв’язаної з проявом значних вольових зусиль, з високим ступенем організованості людини, прийняттям на себе внутрішньої відповідальності за своє самовдосконалення.

Культура самовдосконалення формується у майбутнього спеціаліста в процесі освіти, професійного становлення в умовах учбового закладу. Вона має дальший розвиток у молодого спеціаліста після випуску в період його адаптації в подальшій його професійній діяльності.

У кожній державі, як і у кожному житті людини, є такі періоди, коли їй потрібна допомога іншої людини, групи людей, цілого суспільства. І в цій ситуації особливу роль можуть відіграти як окремі соціальні інститути, так окремі спеціалісти, серед яких соціальний педагог і соціальний працівник, посідають особливе місце. Суспільна потреба у таких фахівцях сьогодні вкрай необхідна.

Водночас ми добре усвідомлюємо, що лише професійно грамотний спеціаліст може вирішувати ті складні й суперечливі, болючі проблеми, які назріли у нашій державі, що переживає кризовий період свого становлення.

Відомо, що спроби нехтувати соціально-педагогічні норми у державотворчому процесі чи обминати їх ставили згодом керівників держави перед проблемами: як досягти державного ладу з «людським обличчям»; як сформувати особистість, щоб вона увійшла в соціум і не тільки не заходила з ним в антагоністичні суперечності, а, надихаючись, збагачувала його своєю власною життєдіяльністю; як слід втілювати у повсякденному житті «золоте» правило – «стався до людини так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе інші»? Звісно, кожна людина сподівається на позитивне до себе ставлення, але чи готовий кожен з нас позитивно ставитись до інших людей?

Усі ці та багато інших актуальних проблем розглядає соціальна педагогіка.

Вивчення застосування на практиці соціально-педагогічних механізмів взаємозбагачення індивідуальної та суспільної свідомості, технологічних і суспільних відносин, економічного й інформаційного простору країни сприяє свідомій участі фахівця-громадянина у розбудові демократичної держави.

Актуально про педагогіку:

Особистісний аспект проблеми сприйняття інформації
В умовах інформатизації життя суспільства природно виникає питання про шляхи сприйняття й обробки інформації індивідуальною свідомістю. Відповідь на це питання цікавить у першу чергу тих, хто прагне поширити інформацію (донеся її з мінімальними витратами), але немаловажне значення він має й для люд ...

Поняття цифрового освітнього ресурсу
Поняття цифрових освітніх ресурсів є фундаментальним поняттям нашого курсу. До складу нього входять достатньо зрозумілі і широко вживаються терміни. На підставі їх визначень побудуємо визначення поняття, що цікавить нас. Цифровий - представлений у вигляді послідовності цифр - чисел. В даний час при ...

Якість та ефективність мультимедійних засобів навчання
Донедавна навчальні програмні продукти, які потрапляли в руки педагогів, піддавалися певним змінам, що давало позитивні результати під час використання. Такі зміни до програм вносили як учителі школи, так і розробники програм після одержання конструктивних пропозицій і порад від користувачів. Сього ...