В усіх розвинених країнах світу на перше місце у функціональному призначені соціального працівника висувається вміння створювати й розвивати взаємини, що сприяють успішній професійній діяльності людей, уміння активізувати зусилля окремих осіб, груп, спільнот на вирішення певних проблем, заслуговувати їхню довіру, вміння бути посередником і налагоджувати стосунки між конфліктуючими особами чи групами, забезпечувати між інституційні зв’язки.
Професійні стандарти діяльності соціального педагога і соціального працівника спираються на кодекс етики, який є міжнародним еталоном ставлення професіонала до своїх обов’язків. Призначення цього кодексу – бути дороговказом повсякденної поведінки соціальних педагогів і працівників. Він враховує унікальність кожної особистості, її права і можливості. Соціальний педагог, працівник враховують принципи кодексу у вирішення тієї чи іншої ситуації, в якій реалізується професійна діяльність.
Працівник соціальної служби повинен дотримуватись високих моральних стандартів у своїй поведінці, повністю виключаючи нечесні дії; чітко розрізняти заяви і дії, зроблені ним як приватною особою і представником своєї служби.
Соціальний педагог має право вести роботу лише у межах своєї компетентності. Співробітник соціальної служби повинен нести персональну відповідальність за якість виконуваної роботи. Соціальний педагог і працівник має діяти так, щоб запобігти можливості негуманної або дискримінаційної поведінки щодо особистості.
Особливу роль у діяльності спеціаліста соціально-виховної сфери відіграє комунікація. Саме категорія спілкування відображає зв’язки між людиною і соціальним середовищем групами, спільнотами. Спілкування – процес багатогранний. Воно реалізується в різноманітних формах (міжособистісне спілкування, соціальний діалог, ділове і управлінське спілкування тощо).
У соціально-педагогічній роботі доводиться стикатися з різними людьми: сором’язливими і такими, що бурхливо чи навіть агресивно виражають свої почуття, замкнутими, недовірливими, охочими до розмов, тими хто шукає справедливості, підтримки і хто їх вимагає. Тому важливим є вміння знайти підхід до кожного з них, налагодити контакт, стимулюючи людину до діалогу. Компетентність у спілкуванні – є одним із головних, базових компонентів і критеріїв результативної роботи.
Соціальний педагог і працівник повинні вимірювати свої вчинки за найвищими стандартами професійної чесності:
• не піддаватися негативному впливові на шляху професійної діяльності, сумлінно виконувати професійні обов’язки;
• не використовувати своїх професійних відносин в особистих цілях. Спеціаліст у сфері соціальної роботи повинен постійно підвищувати рівень своєї професійної підготовки, прилучатися до системи навчання і дослідницької роботи. Він мусить:
• безпомилково передбачати наслідки здійснюваної роботи;
• обов’язково бути переконаним у тому, що всі учасники дослідження об’єднані на основі добровільності, поінформованості, з повним дотриманням особистої свободи і гідності;
• захищати учасників від незаконних дій, які спричиняються до фізичного або душевного дискомфорту, розладу, небезпеки або приниження;
• обговорювати дослідну роботу лише з професійною метою і лише стосовно тих, хто безпосередньо або професійно був причетний до досліджень;
• розглядати інформацію, отриману про учасника дослідження, як конфіденційну.
Важливими є вимоги до соціального педагога і працівника у його відносинах з клієнтом:
• не використовувати відносини з клієнтами у корисливих інтересах;
• не практикувати, не сприяти, не брати участі у будь яких формах дискримінації щодо національності, сексуальних орієнтацій, віку, віросповідання, сімейного статусу, політичної орієнтації, розумових чи фізичних вад;
• уникати зв’язків або відносин, шкідливих для клієнтів;
• не вступати в сексуальні стосунки з клієнтами за будь яких обставин;
• повідомляти клієнтам про ризик, права, можливості, обов’язки, пов’язані для них із соціальною службою;
• прислухатися до порад і консультацій колег і наставників, якщо ці поради і консультації служать інтересам справи;
• завершити роботу і професійні відносини з клієнтом, коли вони більш не є необхідними, не служать потребам та інтересам цієї людини, сімї;
• співробітничати з особами, офіційно призначеними виступати на захист клієнта, і тільки в інтересах клієнта;
• не допускати приниження гідності особистості клієнта під час надання йому благодійної допомоги.
Працівник соціальної служби повинен поважати таємниці клієнтів і не розголошувати інформацію, отриману під час професійної соціальної допомоги.
Актуально про педагогіку:
Дидактичні основи навчання іноземних мов
Перш за все слід відзначити, що зв’язок методики з дидактикою відрізняється від відповідних зв’язків з лінгвістикою і психологією. Справа в тому, що дидактика, як і методика навчання мають один і той самий об’єкт вивчення - навчально-виховний процес. Різниця полягає лише в тому, що дидактика вивчає ...
Неофрейдизм
Ряд психологічних шкіл і напрямків поширився завдяки про тиріччям у школі З.Фрейда, учні якого, а також опоненти на про тивагу фрейдизму організовують напрям, який отримав назву неофрейдизм. Серед вчених цього напрямку - Карен Хорні (1885-1952), яка одержала освіту на медичному факультеті Берлінськ ...
Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях
Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації. Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, тех ...