Робота зі школярами

Сторінка 1

Дуже важливою є робота соціального педагога з різними віковими категоріями дітей.

Інститути та агенти соціалізації: родина, школа, ЗМК, позашкільні установи, батьки, вчителі, однолітки в класі і поза класом, їхня роль і можливості у вирішенні вікових завдань.

а) Молодше школярство.

Основними небезпеками, які повинен контролювати соціальний педагог є пияцтво та аморальність батьків, убогість, антигуманність вчителя, зґвалтування, фізичні травми, гноблення старшокласниками.

Діти цієї вікової категорії грайливі (на уроці, на перерві, вдома), дитячий сленг, словесна творчість, фантазія та марновірство, прізвиська.

Основні напрямки діяльності соціального педагога:

• бути неформальним лідером;

• вплив на зміст дозвілля;

• просвітницька діяльність з батьками;

• створення умов для розвитку молодших школярів у мікро соціумі;

• охоронно-захисний напрямок;

• культурно-дозвільний напрямок (фізкультурно-оздоровчі заходи, культурний відпочинок);

• духовно-практичний напрямок.

Завдання:

• розвиток духовних навичок;

• розвиток ознак маскулінності-фемінності;

• формування довільних психічних процесів;

• соціально-культурні (оволодіння роллю учня, систематизованими знаннями та уміннями в обсязі шкільної програми, оволодіння способами самоорганізації);

• соціально-психологічні (розвиток рефлексії щодо своєї діяльності, статева стереотипізація, подолання суперечностей між ролями дитини і школяра (криза 6 років) і між прагненнями до імпровізації, творчості, демократичного спілкування.

б) Робота з підлітками (діти групи ризику).

Провідні інститути та агенти соціалізації підлітків: родина, школа, мікро соціум, телебачення і відео, батьки, вчителі, однолітки своєї статі, старші діти своєї статі.

Особливості спілкування в цій віковій групі: скорочення обсягу спілкування з дорослими, спад довіри, зростання конфліктності, активний пошук з однолітками, нестійкість мікрогруп, конфліктність.

Небезпеки: пияцтво, алкоголізм, аморальність батьків, помилки педагогів і батьків, паління, зґвалтування, самотність, цькування однолітками, залучення до соціальних і злочинних груп.

Проблеми діяльності соціального педагога в зв’язку з віковими особливостями:

• природно-культурні (розвиток усіх систем організму, статеве дозрівання);

• соціально-культурні (навчання, сфери інтересів, залучення до романтичних ідеалів (вірність, друг, честь));

• самовиховання (фізичне, індивідуальні інтереси);

• соціально-психологічні (ідентифікація зі статево віковою групою).

Вікова субкультура: ігри (перевага рухливих, поява азартних, захоплення електронними, жаргон, елементи моди в одязі, марновірства, міфи, фантазії).

Основні напрямки діяльності:

• просвітницька діяльності з батьками;

• діагностика віктимності родини;

• робота з віктиногенними родинами та віктимними підлітками;

• створення в мікросоціумі груп та організацій для пробудження

задоволення інтересів підлітків.

Вікові завдання ранньої юності, також є сферою діяльності соціального педагога:

• завершення фізичного та статевого розвитку;

• оволодіння навчальною програмою;

визначення орієнтації у професійній та поза професійній сфері;

• самореалізація через самоствердження;

• гармонізація „образу Я”;

• сексуальна децентрація в поведінці;

• гармонізація прагнення „бути як усі” та „не як усі”.

Вікові проблеми: мода, жаргон, способи проведення часу, стиль поведінки, естетичні пристрасті.

Напрямки діяльності соціального педагога:

• просвітницька;

• створення умов для позитивного проведення часу, відповідно до тенденцій моди;

• створення різних клубів та організацій;

• робота з переорієнтації окремих юнацьких груп і ”розколу” асоціальних груп.

Соціальна робота з дітьми припускає їх типолізацію за групами ризику: діти-інваліди, діти з неповних родин, діти з малозабезпечених сімей, „діти вулиці”, діти-утікачі, діти, які страждають на алкоголізм, токсикоманію, наркоманію, діти злочинців, які зазнали насильство, діти девіантної поведінки

Причини потрапляння дітей до групи ризику можуть бути різні, проте досить точно встановлено, що цим дітям властива одна загальна характерна риса – порушення соціалізації в широкому розумінні цього слова: нездатність адаптуватися, порушення статевої орієнтації, гіперсексуальність, злодійство, утрата цінності людського життя, жорстокість, агресивність, утрата інтересу до праці, ліності, відсутність ціннісних орієнтацій, норм моралі і моральності, бездушевність, втрата інтересів до знань, дурні звички і т.д

Основою організації соціальної роботи з дітьми групи ризику є такі обставини .

По-перше, у доборі і розробці методик і технологій соціальної роботи з дітьми і батьками цієї групи необхідно спиратись на психологічні особливості дітей різного віку, на взаємодію та узгодження загальних зусиль спеціалістів цієї галузі.

Страницы: 1 2

Актуально про педагогіку:

Експериментальна перевірка впливу дидактичної гри як засобу формування самостійності учнів молодшої школи загальноосвітнього навчального закладу
У контрольній групі навчання проводилось відповідно до діючих навчальних програм і методичних посібників. Для педагога експериментальної групи були підготовлені методичні рекомендації, які включали ігрові завдання і вправи, дидактичні ігри, що сприяли формуванню самостійності учнів, а також завданн ...

Поняття «колектив» і його вплив на формування особистості
У сучасній психолого-педагогічній літературі вживається два значення поняття колектив. Перше: під колективом розуміється будь-яка організація, група людей (на заводі, у цеху, бригаді, студентській групі й т.д.); друге: під колективом розуміється високий рівень розвитку групи. У цьому випадку мова й ...

Формування фонетико-фонетичної сторони мовлення в осіб з інтелектуальними порушеннями
Порушення звуковимови при розумовій відсталості трапляється значно частіше, ніж при збереженому інтелектуальному розвитку. Дослідження Р.І. Лалаєвої показали, що в учні молодших класів переважає поліморфне порушення звуковимови — дефекти вимови двох — трьох груп звуків (свистячих шиплячих, р або д) ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com