Характеристика та умовами формування толерантності у педагогічному середовищі

• структурування гуманістичних стосунків у системі учень – учень, учень-педагог, педагог-учень, педагог-батьки, педагог – педагог;

урізноманітнення навчальних, ігрових, дискусійних форм і тренінгів у педагогічному процесі;

систематичний педагогічний моніторинг стану сформованості толерантності кожного учня;

забезпечення науково-методичної бази навчально-виховного процесу з проблем виховання толерантності.

Успішність взаємодії між педагогом і вихованцем визначається такими засобами педагогіки толерантності, як:

діалог – виступає фундаментом толерантності і рівнем толерантних переконань. У структурі діалогічної взаємодії переважають емоційний і когнітивний компоненти, які виявляються крізь високий рівень емпатії, почуття партнера, уміння прийняти його таким, яким він є, відсутність стереотипності у сприйманні інших, гнучкість мислення, а також через уміння «бачити» свою індивідуальність, здатність адекватно оцінювати власну особистість. У діалозі розкривається індивідуальність особистості й осягається своєрідність іншого, оскільки передбачається рівність позицій у спілкуванні;

співпраця – спільне обговорення цілей діяльності, спільне її планування і розподіл сил та засобів на підставі можливостей кожного. Її можна охарактеризувати такими ознаками: контактністю, доброзичливістю, відсутністю агресії чи самоагресії, відсутністю тривожності, мобільністю дій, ввічливістю, терпінням, довірливістю, соціальною активністю;

опіка – можлива тільки тоді, коли обидві сторони сприймають одна одну і терпляче ставляться одна до одної. Опіку можна розпізнати за такими ознаками: емоційна стабільність, високий рівень емпатії, соціальна активність і вміння прийти на допомогу.

вибачення – це не заперечення власної правоти в цих судженнях, а спроба поглянути на кривдника зі співчуттям, милосердям і любов'ю. Коли людина вибачає, активізуються певні елементи цих сфер, тобто такі негативні емоції, як гнів, ненависть, образа, сум чи нехтування повинні бути залишені. Вибаченню як толерантному стилю взаємодії притаманні такі особливості: готовність вибачити кривднику, розуміння помилок інших, перегляд власних поглядів на кривдника й ситуацію взагалі шляхом «примірювання» на себе різних ролей, усвідомлення зменшення негативних і зростання позитивних почуттів.

Ефективність виховання толерантності значною мірою залежить від цілеспрямованості навчально-виховного процесу, форм його організації. Особлива роль тут належить предметам соціально-гуманістичного та художньо-естетичного циклу: рідної мови, літератури, етики, історії, природничих наук, образотворчого мистецтва тощо.

Толерантність є доволі делікатним правилом поведінки, якого, безумовно, потрібно дотримуватись, оскільки, воно визначає не лише моральний, суспільний і демократичний рівень розвитку суспільства, але і кожної особистості, зокрема. Варто пам’ятати, що толерантність – це можливість людини реалізувати свої права, не порушуючи, при цьому, права інших людей, та вміння захистити свої права без порушення прав іншої людини. Толерантність – це шлях до життєво-побутового, професійного, загальносоціального успіху усіх і кожного.

Професійна діяльність педагога за своєю природою, характером і результатами є етичною, ґрунтується на етичних законах і принципах. Рівень толерантності свідчить про готовність суспільства в цілому до формування стосунків відкритого типу та співпраці на основі демократичних принципів. І педагог повинен чітко й усвідомлено це зрозуміти та діяти на основі «золотих» правил етики. Тому виховання толерантності визначається як одне з провідних освітніх завдань XXI ст. практичне втілення якого спрямовує до створення в суспільстві та світовій спільноті культури довіри та культури толерантності.

Актуально про педагогіку:

Патогенні мікроорганізми і здоров`я людини
Питання про природу інфекційних захворювань людини здавна цікавило багатьох дослідників. Завдяки відкриттям Л.Пастера, обґрунтуванню значення хвороботворних мікроорганізмів у виникненні різних хвороб, ідентифікації їх (тріада Генле—Коха) вдалося правильно підійти до розкриття суті цієї надзвичайно ...

Вікові особливості молодших школярів та їх урахування під час проведення самостійної роботи з фізичного виховання
Молодший шкільний вік – найбільш відповідальний період у процесі формування особистості дитини. В цьому віці закладаються основи культури рухів, успішно засвоюються нові, раніш невідомі вправи і дії, фізкультурні знання. Саме у цьому віковому періоді „закладається і зміцнюється фундамент здоров’я т ...

Вимоги до формування вимови на початковому ступені оволодіння усним мовленням
Основними вимогами до вимови учнів є фонематичність та швидкість. Фонематичність передбачає ступінь правильності фонетичного оформлення мовлення, достатню для того, щоб воно було зрозумілим для співрозмовника. Швидкість – ступінь автоматизованості вимовних навичок, яка дозволяє учням говорити в нор ...