Виховання як педагогічна категорія

Сторінка 1

Категорія тлумачиться як поняття, відтворююче найбільш загальні властивості і зв'язки явищ матеріального світу, характерні особливості сприйняття дійсності в тому чи іншому середовищі, узагальнююче найбільш суттєві ознаки предметів, подій, процесів тощо. Категорія у перекладі з грецької мови звучить як "ознака". Це є "загальне поняття, яке відображає універсальні властивості і відношення об'єктивної дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних, духовних явищ". Отже, переходячи до змісту понять, які стосуються теорії виховання, ми акцентуємо увагу на їх узагальнюючих властивостях.

Якщо тлумачити поняття "вихователь" у широкому його змісті, то воно здебільшого трактується як "той, що виховує, наставляє, радить". Воно стосується батьків, старших членів родини, вчителів, педагогів ВНЗ та інших, хто сприяє формуванню особистості через безпосередній вплив на неї.

Відповідно "вихованець" сприймається як той, кого виховують, наставляють, підтримують у процесі формування світогляду, конкретних якостей, рис характеру тощо. Вихователь і вихованець співпрацюють, підтримують взаємостосунки, побудовані на довірі, дотримуються певних етичних норм у спілкуванні тощо.

Поняття "особистість" включає соціальні властивості і якості людини. Воно характеризує її суспільну сутність, значущість.

Розвиток - процес суттєвих змін у властивостях і якостях особистості.

Формування розглядається як результат розвитку особистості, включаючи її становлення, набуття сукупності якостей і властивостей.

Індивідуальність трактується як несхожість, відмінність однієї особистості від іншої, її своєрідність.

Відомо, що виховний вплив на особистість і її розвиток, формування індивідуальних якостей має рід, родинні стосунки.

Поняття "рід" за Іваном Огієнком означає "рідня, родина, плем'я". Щоб здійснювати виховання студента, формувати з нього майбутнього спеціаліста, потрібно знати хоча б най суттєвіші дані про його родину, оскільки родинний вплив є досить сильним і залишається таким протягом життя.

Виховний процес не мислимий поза народом, бо кожна особистість формується у середовищі людей, які взаємодіють і впливають на долю, розвиток, професійне становлення тощо один одного.

Народ здебільшого трактується як "спільнота, яка охоплює собою всіх людей того самого етнічного походження, з'єднаних спільною історією, спільною мовою, своєю етнічною культурою й спільною волею свого життєвого самоутвердження та збереження своєї етнічної ідентичности". Оскільки у даному тлумаченні вживаються словосполучення етнічне походження, етнічна культура, етнічна ідентичність, то доцільним є розкриття змісту поняття "етнос", яке часто вживане в теорії виховання.

Етнос у перекладі з грецької мови означає "народ", окремий народ. Відомо, що кожен окремий народ має відмінні ознаки, властивості, якості. Тому перш ніж характеризувати поняття, які включають слово "якості", розглянемо його смислове навантаження. Якість Іван Огієнко розглядав як "1) специфіку предмету; 2) ступінь його вартості; 3) характерну його ознаку".

Духовно-моральні якості особистості являють собою поєднання ознак духовності і моралі в людини. Духовність на думку окремих дослідників мислиться "в контексті релігійності, бо вона по суті і є продуктом, і виразником релігії і релігійності людини". У "Релігієзнавчому словнику" (1996) духовність трактується як "якісна характеристика свідомості людини і не лише свідомості". В ній поєднані "естетизм (орієнтація на естетичні цінності життя), етизм (тяжіння до певної парадигми поведінки) і теоретизм (апеляція до теоретичних аргументів у житті)". Мораль являє собою "систему поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості". Звідси випливає узагальнення щодо трактування поняття духовно-моральні якості особистості. Воно включає розуміння характерних її ознак, які базуються на естетизмі, етизмі, теоретизмі та мають своє втілення у системі поглядів, уявлень, норм і оцінок, регулюючих поведінку людини в цілому й конкретні вчинки зокрема.

Страницы: 1 2 3

Актуально про педагогіку:

Методи навчання
Метод - шлях до чогось, спосіб пізнання. Метод навчання - шлях навчально - пізнавальної діяльності студентів до результатів, визначених завданнями навчання. В навчальному процесі вони виконують функції: освітню, виховну, розвиваючу, стимулюючу (мотиваційну), контрольно - коректуючу. Освітня функція ...

Розвиток фонематичного аналізу і синтезу в учнів молодших класів за допомогою мовленнєвих ігор та ігрових прийомів в системі логопедичної роботи
Наше дослідження було направлене на вивчення використання мовних ігор з метою розвитку фонематичного аналізу і синтезу в системі логопедичної роботи з подолання вад писемного мовлення учнів 1-2 класів масової школи. В ході дослідження було виявлено, що роботу над розвитком фонематичного аналізу і с ...

Складання перспективно-поурочного плану викладення теми
Перспективно-поурочний план – це документ, який містить перелік уроків по конкретній темі, а також організаційні та дидактичні характеристики кожного з них, що представлені часом, що відводиться на вивчення тих чи інших питань теми, типом уроку, цілями навчання, змістом базового матеріалу, методами ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com