1. Екологічні знання.
2. Екологічні мотиви і цінності.
3. Поведінка в природі.
4. Спосіб життя (стосовно навколишнього середовища та свого здоров'я).
5. Посильна участь в екологічній діяльності.
Ці критерії враховано для трьох рівнів екологічної культури учнів.
І рівень — низький.
- поверхові, фрагментарні екологічні знання;
- споживацька орієнтація щодо навколишнього середовища; байдужість до випадків заподіяння цьому шкоди;
- порушення правил поведінки в навколишньому природному середовищі;
- нездоровий спосіб життя (багато необов'язкових, надмірних видів споживання, нераціональне харчування, відсутність намагання зменшити витрати енергетичних і матеріальних ресурсів, відсутність прагнення зменшити кількість побутових відходів, наявність шкідливих звичок);
— неучасть у посильній екологічній діяльності.
II рівень - середній.
- досить глибокі екологічні знання з окремих питань, але загалом недостатньо систематизовані;
- орієнтація на необхідність збереження та охорони навколишнього середовища, небайдужість до випадків порушення вимог до правил поведінки в ньому;
- утримання від порушень правил поведінки в навколишньому природному середовищі;
- не зовсім здоровий спосіб життя (окремі необов'язкові види споживання, нераціональне харчування, намагання зменшити витрати енергетичних і матеріальних ресурсів, прагнення зменшити кількість побутових відходів, відсутність шкідливих звичок.
III рівень - високий.
- системні знання про екологічні закономірності, екологічні проблеми людства та шляхи їх розв'язування;
- розуміння необхідності докорінних змін у взаємодії людини з природою з метою її відновлення. Вияв грамотної громадянської позиції щодо випадків порушень правил поведінки в навколишньому середовищі;
- недопущення порушень правил поведінки в навколишньому природному середовищі;
- здоровий спосіб життя (окремі необов'язкові види споживання, намагання раціонально харчуватися, намагання зменшити витрати матеріальних та енергетичних ресурсів, прагнення зменшити кількість побутових відходів, відсутність шкідливих звичок);
- посильна з власної ініціативи участь в екологічній діяльності. Виходячи з критеріїв та рівнів екологічної культури школярів, визначаються показники, за якими робляться висновки про результативність екологічного виховання:
підвищення якості екологічних знань;
переорієнтація, зміна мотивів та цінностей щодо навколишнього середовища;
дотримання правил поведінки у природі;
позитивні зміни у способі життя;
участь в екологічній діяльності.
Узагальненим показником ефективності екологічного виховання є підвищення рівня екологічної культури школярів. Остання є системним утворенням, що складається з таких компонентів, як:
екологічні наукові знання;
способи мислення;
риси світогляду;
відношення і моральні позиції;
практичні дії, які забезпечують гармонійну взаємодію людини з природою;
підтримання збалансованого розвитку суспільства.
Отже, діагностика екологічного виховання - досить складний процес, де не можна обійтися методами анкетування, опитування, тестування. Такими методами можна скористатися тільки для вимірювання першого показника - підвищення якості екологічних знань. Щодо інших показників, то за допомогою цих методів можна отримати лише окремі дані. Адже нерідко учні досить добре обізнані з екологічними питаннями, вимогами до поводження в навколишньому середовищі (або інтуїтивно відчувають, чого від них чекає вчитель), тож дають грамотні відповіді на запитання анкет, добре орієнтуються в запропонованих тестами уявних ситуаціях. Та в повсякденній поведінці ці самі учні порушують екологічні вимоги, не турбуючись про можливі наслідки. Причина в тому, що їхні екологічні знання не перетворилися на особисто значущі мотиви і цінності, в екологічні поняття.
Актуально про педагогіку:
Статеве виховання, як основа профілактики підліткової вагітності
Суть первинної профілактики у загальноосвітньому закладі полягає у здійсненні комплексу заходів, спрямованих на запобігання негативного впливу біологічних і соціально-психологічних факторів, які можуть слугувати причиною формування поведінки, що відхиляється від норми. У першу чергу вона має бути с ...
Структура вищого навчального закладу. Загальна характеристика основних
структурних підрозділів ВНЗ
Структура вищого закладу освіти визначається відповідно до Положення та його Статуту. Основними структурними підрозділами вищого закладу освіти третього і четвертого рівнів акредитації є: інститути, факультети, кафедри, курси тощо. Основними структурними підрозділами вищого закладу освіти першого і ...
Вікові особливості молодших школярів
Вступ до школи знаменує собою початок нового вікового періоду в життя дитини - початок молодшого шкільного віку, провідною діяльністю якого стає учбова діяльність. До 6 - 7 років підвищується рухливість нервових процесів, наголошується більше, ніж у дошкільників, рівновага процесів збудження і галь ...