Аналіз методик вдосконалення формування часових уявлень з використанням наочностей

Картина світу, поєднуючи в собі циклічність і лінійність у вигляді спіралі, тільки намічається, хоча послідовність вже розглядається як причинно-наслідковий ряд. У колективній бесіді, коли всі версії приймаються до обговорення, частина дітей приходить до ідеї поступальної ходи в часі. Це відбувається тоді, коли задана точка відліку, коли вказаний напрям руху, підкреслений незавершений характер руху. Діти самі констатують, що «колись і день тижня буде той же, і число те ж, але рік буде іншим». До такого висновку діти можуть прийти самі, проглянувши безліч календарів і порівнявши їх один з одним. Звичайно, це порівняння можливе тільки тоді, коли завдання має характер загадки.

На наш погляд, для оволодіння вказаними характеристиками часу дитині важливо:

по-перше, зрозуміти, як влаштований природничо-науковий час, точніше, його вимірювання. Для дітей цього віку «хід часу» Ілюструється ходом стрілок годинника. Педагоги повинні розуміти, що дитина ще тільки освоює лінійку як вимірювальну шкалу. Представити цю шкалу у вигляді кола – додаткове непросте завдання;

по-друге, усвідомити, що вміння вписуватися в об'єктивний час (тимчасові рамки), є спосіб адаптації людини до навколишнього середовища в най ширшому сенсі.

Робота з тимчасовою послідовністю продовжувалася нами у напрямі подолання замкнутого тимчасового циклу. Разом з послідовністю ми з дітьми почали працювати над тривалістю. Наша практика ґрунтувалася на роботі з наочним матеріалом, таким, як календар, сенс якої полягав в своєрідному «привласненні» устрою календаря дитиною, інакше кажучи, наші діти знову і знову «винаходили велосипед» для того, аби зрозуміти, як він облаштований.

Мета створення «свого» календаря базується на тому, що дитина сама для себе будує те, що вже існує в культурі. В процесі побудови дитина привласнює модель календаря, яка повторює культурний зразок. Робота з календарем вимагає допомоги дорослого, оскільки календар – плід тисячолітньої роботи людства і вимагає поетапного освоєння.

Спираючись на дані А.А. Смирнова про те, що дії краще запам'ятовуються, ніж думки, а серед дій краще запам'ятовуються ті, які пов'язані з перепоною, ми вводили різні перепони – з метою звернути увагу дитини на особливості календаря.

Сучасна дитина бачить масу різноманітних і красивих календарів в домашньому побуті, але ще не звикла виділяти істотні ознаки часу, відображені в календарі. Необхідно активізувати увагу дитини. Для цього ми використовували наступні прийоми;

У «нашому» табелі-календарі, накресленому на звичайній класній дошці, нумерація йшла справа наліво, а не зліва направо, і від низу до верху, а не зверху вниз. Таблиця календаря малювалася на дошці і зберігалася протягом місяця, числа з'являлися послідовно у міру настання нового дня, на що вихователь послідовно звертав увагу дітей.

Бесіди з дітьми виявили, що вони відзначають появу нових днів в календарі. На питання експериментатора: «Де відмічені ночі?» – дітям було важко відповісти. Тоді, відзначивши разом з дітьми, що в календарі відмічена доба, тобто дні і ночі разом, ми знайшли місце для позначення ночі між днями. «Вставка» ночей дозволила:

Актуально про педагогіку:

Теоретико-методологічні основи проблеми вільного часу. Історико-педагогічний аспект проблеми
Час людини, сім’ї, суспільства є нематеріальною формою багатства, значною соціальною цінністю. Його головні складові – робочий час, який людина присвячує праці, та час, який людина використовує на власний розсуд. Кожна складова часу має своє призначення, соціально-економічний зміст, функції. Суспіл ...

Характеристика елементів дидактичної системи
Форма організації навчання (організаційна форма) - це зовнішній вияв узгодженої діяльності викладача та студентів, яка здійснюється в певному порядку і режимі. Під формами організації навчального процесу розуміють види навчальних занять, які відрізняються один від одного дидактичними цілями, складо ...

Формування художніх здібностей учнів на заняттях гуртка образотворчого мистецтва у грі
У будь-якій країні великого значення надається роботі позашкільних закладів, передусім студій і гуртків образотворчого мистецтва. Основне завдання цих закладів, як і загальноосвітніх шкіл – зацікавити дітей мистецтвом, залучити до творчої діяльності не тільки всіх тих, хто бажає, а й тих, які не ви ...