Аналіз методик вдосконалення формування часових уявлень з використанням наочностей

Педагогічні рекомендації

Співвідношення уявлень про час та об'єктивної часової мережі розвивається у дітей під впливом навчання та в процесі організації житія, тобто створення певного режиму. Але інколи уявлення про часовий простір у дітей затримуються у своєму розвитку. Частіше за все це відбувається через недостатність приділення уваги батьками і вихователями цьому аспекту, частково через недостатнє використання наочного матеріалу, який полегшує та прискорює процес оволодіння цими знаннями.

Під наочними методами навчання розуміють такі методи, при яких засвоєння необхідного матеріалу знаходиться в істотній залежності від вживаних в процесі навчання наочних посібників і технічних засобів. Наочні методи повинні використовуватися у взаємозв'язку із словесними і практичними методами навчання.

Наочні методи навчання умовно можна поділити на дві великі групи: метод ілюстрацій і метод демонстрацій.

Метод ілюстрацій припускає показ дітям ілюстративної наочності: плакатів, таблиць, картин, карт, замальовок тощо.

Метод демонстрацій зазвичай пов'язаний з демонстрацією приладів, дослідів, технічних установок, кінофільмів, діафільмів і ін.

При використанні наочних методів навчання необхідно дотримувати ряду умов:

вживана наочність повинна відповідати віку дитини;

наочність повинна використовуватися в міру і показувати її слід поступово і лише у відповідний момент заняття;

спостереження повинне бути організоване так, щоб всі діти могли добре бачити демонстрований предмет,

необхідно чітко виділяти головне, істотне при показі ілюстрацій;

детально продумувати пояснення, що даються в ході демонстрації явищ;

демонстрована наочність повинна бути точно узгоджена із змістом матеріалу;

Дошкільник живе у власному уявленні «зараз і тепер», де хвилина – це слово, що не співвідноситься з фізичною мірою часу.

Для запобігання та профілактики темпової непристосованості дитини необхідно вжити певних заходів, спрямованих на розвиток орієнтації в часовому просторі:

Створення власного календаря. Метою цього заходу є те, що дитина сама для себе створює те, що вже існує в культурі. Таблицю календаря малюють і зберігають на протязі місяця; дати з'являються послідовно з початком нового дня.

Діти позначають дні. Запитайте у дитини, де позначені ночі. Необхідно обговорити з дитиною, що в календарі позначають добу, тобто дні та ночі разом. Таким чином ми знаходимо місце для позначення ночі між днями.

«Вставка» ночей дозволяє зазначити в календарі безперервність часу в цілому. Це робить більш наочним перехід між тижнями, тоді з'являється зв'язок неділі одного тижня з понеділком наступного. Необхідно звернути увагу дитини на плавний перехід між місяцями, коли останній день одного місяця переходить у ніч першого дня наступного місяця.

Після цього можна говорити з дитиною про послідовність днів тижня, місяців, років, так і про тривалість діб, тижнів, місяців, років та їх співвідношення.

Поєднайте роботу з календарем з народним способом запам'ятовування послідовності чергування довгих та коротких місяців по кістках стиснутої в кулак долоні. Це дозволяє на тілесному рівні усвідомити існуючу закономірність.

Актуально про педагогіку:

Структура педагогічної діяльності
На відміну від прийнятого в психології розуміння діяльності як багаторівневої системи, компонентами якої є мета, мотиви, дії і результат, стосовно педагогічної діяльності переважає підхід виділення її компонентів як щодо самостійних функціональних видів діяльності педагога. Н.В. Кузьміна виділила в ...

Самостійна робота учнів як метод навчання
Самостійність навчанні – найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Часто і правильно застосована робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як рису характеру. Ц ...

Закон паралельного педагогічного розвитку А.С. Макаренко
У житті дітей немає жодного слова, жодного факту, жодного явища або відношення, який, окрім свого безпосереднього життєвого значення, не мали б значення виховного. "Спробуйте, - говорив А.С. Макаренко, - серйозно, щиро, гаряче задатися метою виховати мужню людину. В цьому випадку вже не можна ...