Психолого-педагогічні передумови формування часових уявлень у дітей дошкільного віку за допомогоювикористання наочного матеріалу

Статті і корисна інформація » Роль наочного матеріалу у формуванні часових уявлень у дітей середнього дошкільного віку » Психолого-педагогічні передумови формування часових уявлень у дітей дошкільного віку за допомогоювикористання наочного матеріалу

Сторінка 2

Ж.Ж. Руссо виніс навчання безпосередньо в природу. Тому наочність навчання не набуває самостійного і істотного значення. Дитина знаходиться в природі і безпосередньо бачить те, що повинна дізнатися і вивчити.

Проблема наочності в педагогіці різносторонньо і глибоко була проаналізована К.Д. Ушинським. На питання, що таке наочне навчання, Ушинський відповідає так: «Це таке вчення, яке будується не на певних відокремлених уявленнях і словах, а на конкретних образах, безпосередньо сприйнятих дитиною».

К.Д. Ушинський розкрив значення наочних відчуттів для розвитку мови, дав глибоке психологічне обґрунтування наочності початкового навчання. Наочна демонстрація є засобом для активізації розумової діяльності і формування чуттєвого образу. Саме чуттєвий образ, сформований на основі наочної демонстрації, є головним в навчанні, а не сама по собі наочність.

Процес пізнання по Ушинському складається з двох основних ступенів: чуттєве сприйняття предметів і явищ зовнішнього світу; абстрактне мислення.

Суть наочного навчання він вбачає в тому, щоб за допомогою наочної допомоги або самих реальних предметів сприяти: появі у дітей чіткого і ясного уявлення про предмети і явища; виявленню зв'язків між предметами і явищами; утворенню певного узагальнення.

Отже, наочність в навчанні сприяє формуванню у дітей уявлень, що правильно відображають об'єктивну дійсність. Це показ (демонстрація) різних предметів, матеріалів, проведення дослідів з докладним супровідним текстом. Вивчаючи, аналізуючи літературу і систематизуючи її, наочність була розділена на наступні напрями:

демонстрація приладів і механізмів;

демонстрація картин;

демонстрація слайдів, діафільмів;

демонстрація кінофільмів;

демонстрація відеофільмів;

демонстрація дослідів;

логічні конспекти, структурні схеми;

завдання-малюнки, тестові завдання;

комп'ютерні програми.

Таким чином, вирішення проблеми наочності класики педагогіки зводять до вирішення питання: чи відбувається засвоєння знань в процесі спостереження (сприйняття)?

Очевидно, що з самого започаткування наочного навчання вважалося, що наочність є джерелом всіх знань, що в спогляданні відбувається засвоєння знань. Тривалий час наочне прирівнювалося до чуттєвого, тому всяке уявлення об'єкту засвоєння в чуттєвій формі вважалося наочним. Проте вже П.Ф. Каптерев (в цьому його думка близька поглядам Ушинського) стверджує, що не всяка наочність робить навчання наочним: «Тут важливий не сам по собі чуттєвий об'єкт, а знання, яке він забезпечує».

Отже, якщо при створенні чуттєвих образів, тобто при реалізації першої функції, як засоби наочності повинні використовуватися реальні предмети або зображення, що їх копіюють, то для реалізації другої функції конкретність наочних засобів заважає.

Адекватнішою формулою наочності є наступна: наочність – це активність суб'єкта по створенню образу пізнаваного об'єкту і ясне розуміння цього образу.

Психологічний аналіз поняття наочності показує наступне.

Наочність не є якась властивість або якість реальних об'єктів. Наочність є властивість, особливість образів цих об'єктів, які створює людина в процесі пізнання. Наочність є показник простоти і зрозумілості для даної людини того психічного образу, який вона створює в результаті його безпосереднього або опосередкованого пізнання. Тому не наочним може бути образ реально існуючого предмету, якщо він нам незрозумілий, і навпаки, цілком наочним може бути образ предмету або явища, що не існує реально, тобто фантастичного об'єкту.

Наочність або не наочність образу, що виникає у людини, залежить головним чином від особливостей самої людини, від рівня розвитку її пізнавальних здібностей, від її інтересів, нарешті, від її потреб і бажання створити для себе яскравий, зрозумілий образ цього об'єкту.

Сьогодні педагоги пов'язують наочне навчання з наступними особливостями :

правильне застосування наочності залежить від її супроводу словом вихователя;

наочність може дати ефект, якщо у дитини є певний досвід роботи з об'єктом, що вивчається;

для ефективного засвоєння знань однієї наочності недостатньо – до неї потрібно приєднати активну діяльність самої дитини.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Актуально про педагогіку:

Методи та засоби естетичного виховання дошкільників
Неабияке значення має створення можливостей для прилучення дітей до різноманітних видів художньої діяльності, що дасть їм змогу розширити діапазон естетичного пізнання світу, спробувати свої сили у різних сферах, зосередитися на найпривабливішій і найперспективнішій для себе. Найчастіше у закладах ...

Вікові особливості мислення молодших школярів
Вивчення літературних джерел показало, що зі вступом дитини до школи відбувається перехід від безпосереднього чуттєвого сприймання світу до сприймання, вираженого в абстрактних поняттях. Те, що вона раніше фіксувала у своєму мисленні як об'єкт із певним набором ознак, отримує наукове осмислення. У ...

Педагогічна модель формування уявлення про закон пропозиції майбутніх кваліфікованих робітників
Педагогічна модель – розумова система, що імітує чи відображає певні властивості, ознаки, характеристики об’єкта дослідження або принципи його внутрішньої організації чи функціонування та презентується у вигляді культурної форми, притаманній певній соціокультурній практиці. У загальновживаному розу ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com