Психолого-педагогічні передумови формування часових уявлень у дітей дошкільного віку за допомогоювикористання наочного матеріалу

Статті і корисна інформація » Роль наочного матеріалу у формуванні часових уявлень у дітей середнього дошкільного віку » Психолого-педагогічні передумови формування часових уявлень у дітей дошкільного віку за допомогоювикористання наочного матеріалу

Сторінка 1

Використання засобів наочності в навчально-виховному процесі

Па ранніх стадіях розвитку людства, коли навчання було безпосередньо пов'язане з трудовою діяльністю дорослого, діти не відчували значних ускладнень, щоб уявити і зрозуміти те, чому їх вчили.

З появою писемності і книг навчання стало складнішим і важчим. Виникла суперечність між особистим досвідом дитини і суспільним досвідом, відбиваним в книгах. Досвід дитини обмежений. Діти не можуть зрозуміти, про що йде мова в книгах. Виникають складні відносини чуттєвого і раціонального при вивченні матеріалу.

У педагогіці і психології наочність і моделювання трактують неоднозначно: як засіб навчання, як принцип навчання і як метод навчання. У останньому випадку наочність фактично зливається із спостереженням як методом пізнання. Якщо наочність розглядати як спостереження, тоді витоки цього методу беруть початок задовго до праць Я.А. Коменського (спостереження описувалося ще в роботах багатьох давньогрецьких філософів). Тут же мова йде про спостереження в тому сенсі, в якому його розумів Ф. Бекон (згідно вченню Ф. Бекона, відчуття непогрішимі і складають джерело всякого знання. Наука є засвоєнням та розвитком досвіду і полягає в застосуванні раціонального методу до чуттєвих даних. Індукція, аналіз, порівняння, спостереження, експеримент суть головні умови раціонального методу. Отже, Бекон вважав спостереження методом пізнання, який повинен поєднуватися з методами аналізу і порівняння. Тому прийнято вважати, що вперше в педагогіці теоретичне обґрунтування принципу наочності навчання дав Ян АмосКоменський (XVII ст). Коменський «перетворив» метод спостереження на метод навчання, ізолювавши його від інших методів. Однією з умов проникнення в таємниці науки він вважав сприйняття, тобто організоване і цілеспрямоване спостереження. Сприйняття (спостереження) Коменськийрозглядає як джерело всіх знань, оскільки припускає, що речі безпосередньо відображаються в свідомості і лише після ознайомлення з самою річчю потрібно давати пояснення. «Золотим правилом» навчання він вважав не наочність, а саме спостереження, якому підлягає все те, що сприймається органами чуття зором, слухом, нюхом, смаком і дотиком.

Використовуючи досягнення народної педагогіки, він знайшов засоби, що полегшують дитині вивчення книжкового матеріалу. «Світ чуттєвих речей в картинах» – сама назва однієї з його навчальних книг показує шлях, яким повинне йти пізнання учня. У своєму відомому «золотому правилі дидактики Коменський дав чітке формулювання принципу наочності: «все, що можливо, давати для сприйняття відчуттями: видиме для сприйняття зором; чутне – слухом; запахи нюхом; смакове – смаком; допустиме дотику – шляхом дотику. Якщо ж які-небудь предмети або явища можна відразу сприймати декількома відчуттями, – надати таку можливість. » У основі сенсуалістичної філософії Коменський обґрунтовує: необхідність глибшої опори на чуттєве пізнання в процесі навчання. Наочність в розумінні Коменського стає вирішальним чинником засвоєння навчального матеріалу.

Аналіз історії навчання показує, що проблема наочності ще ширше і обгрунтованіше була представлена в працях 1.Г. Песталоцци. Він виходив з того, що розумовий розвиток дитини витікає із спостереження над предметами, які стосуються зовнішніх відчуттів. Песталоцци вважав за необхідне вести навчання спостереженню через виділення початкових елементів (число, форма, слово), організуючих це спостереження. Якщо для Коменського спостереження (наочність) служить дитині способом накопичення знань про навколишній світ, то у Песталоцци наочність виступає як засіб розвитку здібностей і духовних сил дитини.

Песталоцци із самого початку прагне до єдності педагогічних і філософських переконань. Не випадково сучасники ставили його вчення про виховання поряд із філософією Канта. Проте, як вважає Наторп, Песталоцци не тільки не схильний, але і не підготований до того, щоб ясно і до кінця цілком розвинути в собі філософію, що вдягнулася його педагогікою. Таким чином, і у нього завдання суто наукової побудови теорії виховання залишається невирішеною. Песталоцци бачить в наочності єдину основу всякого розвитку. Малюнок, картинка – засоби, які дозволяють учневі вільно представити предмети, явища, події, що вивчаються по книзі. Чуттєве пізнання зводиться до наочності навчання. Наочність перетворюється на самоціль. Таким чином, головне надбання спадщини Песталоцци у тому, що він показав необхідність поєднання наочності із спеціальним уявним формуванням понять.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Педагогічні для психологічні аспекти формування мовної ввічливості як компонента іншомовного навчання
У середніх класах учні впритул приступають до засвоєння окремих учбових предметів, тобто до засвоєння системи наукових понять, системи причинно-наслідкових залежностей, складових вміст відповідного учбового предмету. Правда, і в кінці молодшого шкільного віку в учбову програму вже вводяться такі пр ...

Визначення основних понять проблеми
У процесі вивчення композиції у сучасній школі розглядаються теоретичні питання композиції, пояснюється процес роботи художника над картиною, розкривається послідовність роботи над сюжетним малюнком на основі спостережень навколишньої дійсності та з уяви, а також над ілюстраціями до літературних тв ...

Технології створення педагогічного проекту
З опорою на класичні уявлення про проектування, погляди науковців, а також з урахуванням сутності поняття «педагогічне проектування» і специфіки педагогічної діяльності, можна виділити наступну схему етапів педагогічного проектування: передпроектний (початковий) - характеризується формуванням перві ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com