Психолого-педагогічні передумови формування часових уявлень у дітей дошкільного віку за допомогоювикористання наочного матеріалу

Статті і корисна інформація » Роль наочного матеріалу у формуванні часових уявлень у дітей середнього дошкільного віку » Психолого-педагогічні передумови формування часових уявлень у дітей дошкільного віку за допомогоювикористання наочного матеріалу

Сторінка 1

Використання засобів наочності в навчально-виховному процесі

Па ранніх стадіях розвитку людства, коли навчання було безпосередньо пов'язане з трудовою діяльністю дорослого, діти не відчували значних ускладнень, щоб уявити і зрозуміти те, чому їх вчили.

З появою писемності і книг навчання стало складнішим і важчим. Виникла суперечність між особистим досвідом дитини і суспільним досвідом, відбиваним в книгах. Досвід дитини обмежений. Діти не можуть зрозуміти, про що йде мова в книгах. Виникають складні відносини чуттєвого і раціонального при вивченні матеріалу.

У педагогіці і психології наочність і моделювання трактують неоднозначно: як засіб навчання, як принцип навчання і як метод навчання. У останньому випадку наочність фактично зливається із спостереженням як методом пізнання. Якщо наочність розглядати як спостереження, тоді витоки цього методу беруть початок задовго до праць Я.А. Коменського (спостереження описувалося ще в роботах багатьох давньогрецьких філософів). Тут же мова йде про спостереження в тому сенсі, в якому його розумів Ф. Бекон (згідно вченню Ф. Бекона, відчуття непогрішимі і складають джерело всякого знання. Наука є засвоєнням та розвитком досвіду і полягає в застосуванні раціонального методу до чуттєвих даних. Індукція, аналіз, порівняння, спостереження, експеримент суть головні умови раціонального методу. Отже, Бекон вважав спостереження методом пізнання, який повинен поєднуватися з методами аналізу і порівняння. Тому прийнято вважати, що вперше в педагогіці теоретичне обґрунтування принципу наочності навчання дав Ян АмосКоменський (XVII ст). Коменський «перетворив» метод спостереження на метод навчання, ізолювавши його від інших методів. Однією з умов проникнення в таємниці науки він вважав сприйняття, тобто організоване і цілеспрямоване спостереження. Сприйняття (спостереження) Коменськийрозглядає як джерело всіх знань, оскільки припускає, що речі безпосередньо відображаються в свідомості і лише після ознайомлення з самою річчю потрібно давати пояснення. «Золотим правилом» навчання він вважав не наочність, а саме спостереження, якому підлягає все те, що сприймається органами чуття зором, слухом, нюхом, смаком і дотиком.

Використовуючи досягнення народної педагогіки, він знайшов засоби, що полегшують дитині вивчення книжкового матеріалу. «Світ чуттєвих речей в картинах» – сама назва однієї з його навчальних книг показує шлях, яким повинне йти пізнання учня. У своєму відомому «золотому правилі дидактики Коменський дав чітке формулювання принципу наочності: «все, що можливо, давати для сприйняття відчуттями: видиме для сприйняття зором; чутне – слухом; запахи нюхом; смакове – смаком; допустиме дотику – шляхом дотику. Якщо ж які-небудь предмети або явища можна відразу сприймати декількома відчуттями, – надати таку можливість. » У основі сенсуалістичної філософії Коменський обґрунтовує: необхідність глибшої опори на чуттєве пізнання в процесі навчання. Наочність в розумінні Коменського стає вирішальним чинником засвоєння навчального матеріалу.

Аналіз історії навчання показує, що проблема наочності ще ширше і обгрунтованіше була представлена в працях 1.Г. Песталоцци. Він виходив з того, що розумовий розвиток дитини витікає із спостереження над предметами, які стосуються зовнішніх відчуттів. Песталоцци вважав за необхідне вести навчання спостереженню через виділення початкових елементів (число, форма, слово), організуючих це спостереження. Якщо для Коменського спостереження (наочність) служить дитині способом накопичення знань про навколишній світ, то у Песталоцци наочність виступає як засіб розвитку здібностей і духовних сил дитини.

Песталоцци із самого початку прагне до єдності педагогічних і філософських переконань. Не випадково сучасники ставили його вчення про виховання поряд із філософією Канта. Проте, як вважає Наторп, Песталоцци не тільки не схильний, але і не підготований до того, щоб ясно і до кінця цілком розвинути в собі філософію, що вдягнулася його педагогікою. Таким чином, і у нього завдання суто наукової побудови теорії виховання залишається невирішеною. Песталоцци бачить в наочності єдину основу всякого розвитку. Малюнок, картинка – засоби, які дозволяють учневі вільно представити предмети, явища, події, що вивчаються по книзі. Чуттєве пізнання зводиться до наочності навчання. Наочність перетворюється на самоціль. Таким чином, головне надбання спадщини Песталоцци у тому, що він показав необхідність поєднання наочності із спеціальним уявним формуванням понять.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Розумове виховання, його зміст, мета та завдання
«Всебічний розвиток особистості – це створення індивідуального людського багатства, яке поєднує в собі високі ідейні переконання, моральні якості, естетичні цінності, культуру матеріальних і духовних потреб» Важливим складником всебічного розвитку особистості є розумове виховання. У підручниках з п ...

Самооцінка особи
Пізнання саме себе - природна потреба людини. Від того, наскільки правильно він оцінює свою особу, залежить дуже багато що: характер, відчуття, відношення до тих, що оточують і так далі Немає необхідності доводити, що для дитяти прагнення знайти відповідь на питання: "Хто я такий?" можна ...

Дидактичні функції історичного краєзнавства
Останнім часом неухильно зростає роль краєзнавства в навчальній і позаурочній роботі. Конкретні знання про свій край повинні увійти до складу обов'язкових базисних знань з історії Батьківщини, а у ряді випадків – з історії ближнього і далекого зарубіжжя. Це відповідає вимогам державного стандарту ш ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com