Активність і пізнавальна активність особистості. Активізація навчальної діяльності

Спонукання учнів до осмислення логіки і послідовності у викладі навчального матеріалу, до виділення в ньому головних і найбільш суттєвих положень (з обов’язковим навчанням логічним прийомам виконання відповідних завдань):

пояснення, побудоване на логічних методах індукції (приклад – теорія) та дедукції (теорія - приклад), висновки, підсумки, теоретичне завбачення, аналогія, підтвердження прикладом;

звертання уваги учня на логіку у викладі матеріалу, його структурування, висновки.

навчання учнів тезисному конспектуванню, аналізу літератури, прийомам аналізу, синтезу, порівняння, класифікації інформації.

Надання учню пізнавальних завдань, які можуть бути вирішені у ході прослуховування викладу:

сформулювати основні питання, тобто скласти план матеріалу.

самостійно сформулювати висновки.

навести приклади для ілюстрації засвоєних положень.

знайти факти-докази до засвоєних положень.

побудувати блок-схему основних понять теми.

сформулювати питання до теми (наприклад, типу «якщо …, то»).

порівняти нові факти і положення з тими, що вивчалися раніш.

Надання різноманітних пізнавальних завдань за наочним матеріалом:

пояснити схему, малюнок чи інший засіб.

завдання, що починаються дієсловами: “показати”, “підкреслити”, “знайти схожість чи відзнаку”.

скласти розповідь за малюнком.

створити опорну схему, малюнок, таблицю.

В методах самостійного опрацювання навчального матеріалу при роботі з підручником - завдання на осмислення логіки викладу:

виділити основну думку.

прослідкувати за переконаністю її обгрунтування.

скласти план тексту.

знайти необхідний матеріал в тексті.

визначити логіку роздумів.

визначити послідовність і етапи доказу формули.

співвіднести положенням, що доводиться, конкретні приклади і факти.

законспектувати основні положення.

Стимулювання обговорення навчального матеріалу:

запитання до аудиторії: прямі – потребують відповіді конкретного учня; проблемні – викликають дискусію, не мають однозначної відповіді; риторичні – не потребують відповіді, бо відповідь – загальновідома; навідні - потребують не односкладних стверджувальних або заперечних відповідей, а розгорнутих міркувань, певних висновків і порівнянь, у результаті яких учні відрізняють істотні ознаки досліджуваних предметів і явищ і таким шляхом набувають нові знання.

висунення проблемних ситуацій, або пізнавальних задач, вирішення яких – пошук виходу з проблеми;

умисна помилка - пропущене слово у визначенні, невірна формула ті ін. (учні не повинні здогадуватись про умисність помилки, і бути в змозі її помітити).

роздуми в слух (викладач коментує свої дії).

дискусія – провокування обміну думками поміж слухачами (викладач виграє роль керівника обговорення, не дає обговоренню вийти за межі теми).

ігрова ситуація – утворення змагання поміж учнями, наприклад, попередній розподіл навчального матеріалу поміж учнями, які і проводять заняття (рідко застосовується при наданні інформації, бо потребує багато часу, але здатна значно активізувати слухачів).

експрес-опитування – швидке повторення тільки що викладеного матеріалу без оцінювання.

Емоційний компонент безпосередньо впливає на формування так званих оцінних знань, тобто таких, які характеризують суспільне або особисте значення для людини навчального матеріалу. В будь-якій формі надання навчального матеріалу поряд зі знанням про поняття, терміни і факти повсякденної дійсності і науки, теорії та засоби виконання пізнавальних дій, переноситься і досвід емоційно-ціннісного ставлення, тобто відношення самого вчителя до світу, діяльності, наукових знань, моральних норм, ідеалів. Крім того, емоційне реагування супроводжує процес навчально-пізнавальної діяльності учня, повідомляючи вчителю і оточуючим про особисте ставлення учня до навчальних завдань і матеріалу, тобто забезпечує зворотний зв’язок, повідомлення про хід і результати вчення. Разом з цим емоційне реагування може здійсняти і негативний вплив на процес навчання. Для управління своїми емоціями доцільно враховувати такі правила:

Актуально про педагогіку:

Особливості формування лексико-граматичної сторони мовлення
Повільне розширення словника розумово відсталих учнів пов'язане з тим, що вони, сприймаючи висловлювання, не помічають у ньому незнайомих слів. Нове слово вони часто уподібнюють зі значенням іншого, знайомого, близького за звучанням. Якщо діти з нормальним психофізичним розвитком можуть здогадатися ...

Планування навчально-виховного процесу з ІМ. Види планування
Планування процесу навчання ІМ – передусім планування його результатів на різних за тривалістю відрізках часу. Головна мета планування – науково обґрунтована організація навчально-виховного процесу та досягнення оптимального засвоєння учнями навчального матеріалу. Успішність планування залежить від ...

Проблема використання народної іграшки як засобу виховання дітей в творах педагогів світової і вітчизняної науки
В Законі України про дошкільну освіту вказано, що одним із завдань дошкільної освіти є виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей Українського народу, а також цінностей інших націй і н ...