Активність і пізнавальна активність особистості. Активізація навчальної діяльності

пересування по аудиторії (не занадто);

актуалізуючі слова («Послухайте!», «Це цікаво!», «Запишіть, будь ласка!»).

Первісним комплексним психічним процесом, який зустрічає навчальну інформацію, до якої була привернута увага, є сприйняття.

Сприйняття – це психічний процес цілісного відображення предметів і явищ об’єктивного світу при їх безпосередньому впливі на органи відчуття. Це результат поєднання окремих почуттів. Воно припускає виділення з комплексу окремих відчуттів основних і найбільш суттєвих, з одночасним відвертанням від несуттєвих. Хоч відчуття також пов’язане з певним психофізичним станом людини, сприйняття – більш суб’єктивне. Воно залежить від попереднього досвіду людини. Існують декілька закономірностей сприйняття, про які корисно пам’ятати:

людина завжди сприймає більше, ніж усвідомлює, або, якщо людина чогось не усвідомлює, то це не значить, що вона це не сприймає.

людина скоріше сприйме знайомі об’єкти;

людина сприймає оточуючі її знайомі об’єкти як незмінні;

людина часто сприймає те, що очікує сприйняти;

при сприйнятті доповнюється нестача певних почуттів;

сприйняття завжди прагне виділити знайоме в незнайомому;

сприйняття може бути помилковим (ілюзорним);

сприйняття залежить від уважності людини.

Існують і певні принципи досягання ефективного сприйняття якоїсь інформації:

Активність. Вона забезпечує різноманіття відчуттів, які надходять до нервової системи людини, а отже й повноцінність сприйняття. Крім того, практична діяльність служить засобом зворотного зв’язку з об’єктом сприйняття, перевірки правильності образів, що сформувалися.

Оптимальний обсяг інформації, яка надходить до мозку з зовнішнього і внутрішнього середовища. Недостатня кількість інформації з зовнішнього середовища може викликати явище “сенсорного голодування”, а надто велика – перенавантаженість нервової системи.

Використання максимальної кількості інформаційних каналів. В реальному житті людина відчуває інформаційне навантаження майже на всі сенсорні канали, що формує комплексний, багатоканальний засіб сприймання. А, наприклад, в навчанні, слуховий канал використовується частіше, ніж зоровий. Разом з цим, відомо, що зоровий аналізатор має в декілька разів більшу, ніж у слухового, пропускну здатність, а зорові уявлення дуже стійкі.

Організація процесу сприйняття. Формування цілісного образу об’єкта сприйняття – процес складний. Досвід свідчить про те, що на початку сприймання корисно організувати дрібне, всебічне і послідовне обстеження об’єкта (його виявлення). Надалі процес сприймання повинен доповнюватись підключенням механізмів мислення і пам’яті, коли серед великої кількості зовнішніх ознак об’єкта починають виділятись знайомі властивості (узнавання), відбувається узагальнення первісних ознак і встановлюється приналежність даного об’єкта до певного типу об’єктів (ідентифікація).

До прийомів активізації сприйняття відносять:

Пред’явлення різноманітних засобів прямої наочності:

натуральних – реальні предмети і явища;

модельованих – штучні копії реальних об’єктів – макети, моделі ті інш.;

зображених, які в свою чергу поділяються на: образні – показують предмети і явища в реальному виді (кінофрагменти, телебачення, фотографії, картини, малюнки); умовно-схематичні – передають головне, основне в предметі чи явищі, при відомій логічній обробці і використанні умовних графічних знаків і символіки (діаграми, графіки, таблиці, схеми, формули, математичні моделі економічних процесів, географічні карти та інше).

Помірне і доречне застосування засобів наочності (у разі втоми слухового сприйняття, для його полегшення, для реалізації цілей навчання, а не відволікання від них).

Використання всього спектру відчуттів (зорових, слухових, кінестетичних, нюхових, смакових, тактильних) або окремих їх комбінацій.

Актуально про педагогіку:

Індивідуальне завдання з поглибленим вивченням одного з аспектів професійного навчання. Аналіз основних законодавчих документів про освіту в Україні
Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забе ...

Виникнення ідеї соціальної педагогіки в античній культурі
Античність (IX – I ст. до н.е.) в цілому є складовою історії Стародавнього світу, проте розвиток культури, зокрема соціального виховання, тут досягнув такого рівня, що уможливив виникнення ідеї соціальної педагогіки, це дає підстави розглянути цей період детальніше. Античність з повним правом можна ...

Діалектика розвитку колективу
Колектив — не застигла структура, він постійно розвивається, проходячи певні стадії. Стадійність розвитку колективу є вираженням внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої — рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу. Шкільний колектив у своєму розвитку п ...