Поняття стимулу. Види стимулів навчання

Сторінка 1

Поняття “стимул” хоч і позначає аналогічно до мотиву рушійну силу людини до діяльності, значно відрізняється від того за своїм смислом. В давності так називали довгу загострену палицю, якою поганяли биків та мулів. У перекладі це слово позначає “підштовхувати, поганяти”. Отже, на відміну від мотиву, який означає внутрішній потяг людини до діяльності, стимул є зовнішнім спонуканням активності.

Дія стимулу спрямована на актуалізацію наявних мотивів і переключення їх до забезпечення потрібної діяльності. Це добре демонструє такий приклад:

Миша заходить у комору, щоб знайти щось поїсти. Нею рушить мотив отримання їжі, що і обумовлює її пошуки. Щоб спіймати цю мишу, ми кладемо у мишоловку шматочок сиру. Сир є стимулом для того, щоб миша потрапила до мишоловки, до якої вона б не увійшла просто так. Він відповідає її мотиву, підсилює його, і миша починає виконувати необхідну діяльність (заходить до мишоловки).

Дія під впливом стимулу відрізняється від дії, здійсненої під впливом мотиву. Коли ми маємо власну мотивацію до діяльності, ми діємо із задоволенням, мало відволікаємося і можемо працювати тривалий час з однаковою продуктивністю. Дія під впливом стимулу – вимушена, неприродна, і хоч продуктивність роботи під час дії стимулу може бути дуже високою, при найменшому послабленні його дії ми починаємо відволікатись, уникати роботи продуктивність різко знижається.

Вчитель примусив учнів виконати додаткове завдання. В його присутності всі мов би плідно працюють, але як тільки вчитель вийшов з класу, учні відрізу ж припинили своє заняття, почали гучно розмовляти, лаяти вчителя і т.п.

Здавалося, від застосування стимулів варто відмовитись. Але досить часто наша мотивація до діяльності – недостатня. Лінощі і звичка до байдикування призводять до загального зниження життєвого тонусу і байдужості навіть до цікавих занять. У таких випадках стимулювання необхідне. Тим більш, що часто початкове стимулювання спричиняє і формування необхідних мотивів, появу мотивації.

Стимули також можна класифікувати. Часто їх розрізняють за спрямованістю дії на такі види:

позитивні підкріплення: схвалення, позитивні відмітки (бали, тести показники), матеріальні винагороди (призи, подарунки, гроші, цукерки, премії, медалі і т.п.), привілеї, можливість підвищення статусу і т.п. за гарну діяльність та її результати;

негативні підкріплення: вербальне (словесне) покарання (засудження, зауваження і т.п.), негативна оцінка, відмітка, матеріальні санкції (штраф, позбавлення привілей, стипендії), соціальна ізоляція (зневага, ігнорування), позбавлення волі, фізичні покарання, погрози у випадку нездійснення діяльності або її недостатньої якості.

В.М. Вергасов пропонує класифікувати стимули навчання таким чином:

збуджувальні (інтерес, довіра, пріоритет, важливість, професія);

динамічні (час, швидкість);

загрозливі (контроль, оцінка, важкість, відповідальність).

Стимул довіри – полягає у привертанні учнів до спільного вирішення проблем, ситуацій, самостійного здобуття знань, їх обговорення, процесу викладання. Довіру можна створити ситуацією вільного вибору завдання, участі у контролі і оцінюванні своїх робіт, привертанню до науково-дослідної діяльності викладача, проханнями допомогти, щось підказати, підрахувати, пригадати і т.п.

Стимул інтересу – надання можливості задоволення пізнавальних потреб. Інтерес може бути викликаний:

цікавою проблемною ситуацією, пов’язаною з захопленнями учня, його особистими проблемами;

цікавими історичними відомостями;

інформацією про актуальні події;

наочною демонстрацією цікавого факту;

розповіддю нового про відомі факти, особисте життя відомих осіб;

створенням атмосфери очікування незвичайного, оригінального, нового.

Стимул пріоритету полягає у наданні можливості учням проявити себе краще за інших. Викликається ігровими ситуаціями, змаганнями. Може бути підсилений ще й оцінками, коли викладач ставить п’ятірку першому, хто виконав завдання.

Стимул важливості – підкреслення важливості якоїсь події, формули, теорії тощо.

Стимул професії – вказування на професійну необхідність знання.

Стимул часу і швидкості – обмеження дій учня часом. Може бути також скомбінований з оцінкою. Наприклад, зниження оцінки на бал у випадку несвоєчасного виконання завдання.

Стимул контролю – створення загрозливої ситуації – непередбаченість проведення контрольної роботи, вибору питання, білету. Систематичне використання такого стимулу може викликати негативне ставлення учнів.

Стимул оцінки – заохочення оцінкою .

Стимул посильної важкості – диференційований розподіл завдань для сильних і слабких студентів.

Стимул відповідальності – спонукання відповідального ставлення до навчання взагалі, покладання певних обов’язків на студентів (почергове) – допомога викладачу у підготовці і розподілі роздаткових матеріалів, наочних засобів. Добре поєднувати із стимулом довіри.

Роль стимулів у діяльності і навчанні настільки значна, що на заході існує навіть спеціальний психологічний напрямок – біхевіоризм, який зводить будь-яку діяльність до формули “стимул-реакція”. Тобто будь-яка дія це лише реакція на зовнішній подразник, ситуацію – стимул, і достатньо лише чітко встановити, яку реакцію викликає той чи інший стимул, щоб можна було ефективно управляти людиною, пред’являючи їй стимули у необхідній послідовності.

Страницы: 1 2

Актуально про педагогіку:

Вікова динаміка природнього розвитку координаційних здібностей
Динаміка розвитку координаційних здібностей має своєрідний для кожного різновиду характер. Найбільш повно вивчено вікову динаміку розвитку здатності зберігати рівновагу. Так, за даними В. Фарфеля (1977), як статична, так і динамічна рівновага прогресивно зростає від 3 до 13 років. Статична рівноваг ...

Поняття андрагогіки, її об’єкт, предмет, завдання
Педагогіка – багатогалузева наука, яка охоплює всі аспекти навчання і виховання особистості. Однією з її галузей є вікова педагогіка, що вивчає закономірності навчання, виховання і розвитку людей різних вікових груп. У наш час зростає значущість освіти дорослих, яка згідно матеріалів ЮНЕСКО, має за ...

Писемне мовлення і передумови його формування
Писемне мовлення – одна з форм існування мови, протилежна усному мовленню. Це вторинна, більш пізня за часом виникнення форма існування мови. Для різних форм мовленнєвої діяльності первинним може бути як усне, так і писемне мовлення. Якщо усне мовлення відокремило людину від тваринного світу, то пи ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com