Феномен мислення та мисленнєвої діяльності в психолого-педагогічній літературі

Статті і корисна інформація » Розвиток логічного мислення учнів початкових класів на уроках читання » Феномен мислення та мисленнєвої діяльності в психолого-педагогічній літературі

Сторінка 2

Одну з найбільш, переконливих реконструкцій такого роду здійснив С.Л. Рубінштейн.

Розрізнення – операція виділення елементів з мислимого цілого і їх відділення один від одного. Процес розрізнення добре проявляється у висловах, що перераховують складові частини і ознаки (якості, властивості, функції, зв’язки) цілісного об’єкта.

Порівняння – операція уявного зіставлення розділених об’єктів або їх ознак для подальшого встановлення подібності та відмінності між ними. Виявляється у висловлюваннях про специфічні особливості співвідношень явищ.

Знаходження подібності (спорідненості) – операція, що дозволяє ототожнювати різні об’єкти за однією або декількома ознаками. Виявляється у висловлюваннях про різні явища зі схожими рисами, властивостями.

Знаходження відмінностей –операція, завдяки якій однорідні предмети відкриваються як такі, що володіють індивідуальними або типологічними відмінностями один від одного. Виражається у висловлюваннях про відмінні ознаки об’єктів і явищ.

Об’єднання в ціле – операція возз’єднання різних предметів, що пройшли порівняння і виявили тісні взаємодії і подібні ознаки в нову структуру. Виражається в судженнях, що підкреслюють співвідношення (причинна залежність, вплив і ін.) елементів в об’єднуючому цілому.

Абстрагування і узагальнення – єдині операції виділення істотних, тобто вільних від випадкових привнесень, властивостей і зв’язків об’єкта і об’єднання об’єктів з даними характеристиками в загальну категорію. Яскраво виражаються у висловлюваннях, які підкреслюють узагальнюючі, категоріальні ознаки явищ.

Виділення протилежностей – операція поділу ознак об’єктів, що знаходяться в більшому або меншому протиріччі одне з одним. Проявляється через висловлювання, що зіставляють протилежності.

Синтез протилежностей – операція поєднання протилежних об’єктів, властивостей, зв’язків в нове ціле, де раніше суперечливе співставляється, гармонізується за рахунок єдності один з одним. Виявляється у висловлюваннях про явища, речі або події, які містять у собі протилежності та виявляють нові можливості їх взаємодії.

Конкретизація – зворотна операція по відношенню до абстрагування, визначає узагальнені (видові, родові, універсальні) відмінності, протилежності і тотожності вихідного об’єкта з іншими об’єктами. Як окремий випадок виявляється у висловлюваннях про конкретні явища, які виявляютьяскраву індивідуальність за рахунок критично повного володіння ключовими ознаками або максимальної відповідності законам тих категорій, до яких вони належать.

Символізація – операція, близька конкретизації, але передбачає не пряме, а опосередковане співвіднесення вихідного одиничного об’єкта з абстрактними параметрами загальних і універсальних об’єктних категорій. Засобом конкретизації виступає інший реальний об’єкт, який не може бути порівняний з першим, але який критично повно демонструє узагальнену ознаку, яка абстрактно поєднує обидва об’єкти. Виявляється в метафоричних висловлюваннях, а також у висловлюваннях з переносним змістом.

За характером операцій видно, що їх можна розділити на розрізнюючі, об’єднуючі і синтезуючі. Емпіричні та теоретичні операції розрізнення виступають «аналітичними»; об’єднання емпіричних ознак і теоретичний синтез належать до розряду «синтезуючих». Подібні міркування стали підставою для визначення С.Л. Рубінштейном єдиного і безперервного розумового процесу як аналітико-синтетичного.

Структурна модель та види понять Л. С. Виготського

Одна з кращих типологій, що враховує внутрішню подібність індивідуальної і соціально-історичної еволюції понять, належить Л.С. Виготському. Виділені їм різновиди понять вдало переводяться в план типізації концептів зрілого суб’єкта мислення. Генетично найбільш ранніми в дорослому понятійному мисленні є синкретичні поняття. Вони формуються способом випадкового, ситуативного, асоціативногопоєднання логічно не поєднуємихречей і подій. У синкретичну «в’язку» можуть потрапити будь-які елементи реальності, немов суб’єкт несвідомо переконаний, що «все в світі пов’язано з усім» незліченною кількістю безпосередніх відносин. Синкретичними елементами понятійного ладу дорослого виступають, наприклад, думки та образні картини екзотичних снів, ідеї ритуальних, обрядових і деяких ігрових дій, поетичні аглютинації, жартівливі «нісенітниці». Дитинство сучасної людини відзначено також розвитком понять-в-комплексах або понять-колекцій. Такими концептами об’єднуються предмети, явища, події, які або разом об’єктивно беруть участь впевній практичній дії, або являють собою різні ситуативні форми одного і того ж факту. Або пов’язані безпосереднім процесом реалізації якогось конкретного предметного бажання, або ж в сукупності слугують матеріалом для словесного виокремлення загальних властивостей, отриманих при первинному емпіричному абстрагуванні. Концепт «одяг» об’єднуєдля дитини тільки те, що реально носиться в будинку або на прогулянці; «гра» передбачає усамітнення з улюбленими іграшками. «Колекційне мислення» відгукується в нашому дорослому інтелектуальному відношенні до світу, коли ми мимоволі користуємося прийомами буденного визначення речей, добре знайомих з дитинства, непорушних в своїй очевидності з часів, коли казки, легенди, перекази і проста життєйська мудрість оточуючих були для нас основним джерелом знання про життя. Особливою магією володіє для нас логіка древніх узагальнень, що стосуються людських якостей, яку ми іноді стихійно відтворюємо, не підозрюючи, що її зразки з’явилися тисячоліттятому. До процесів утворення концептів-комплексів безпосередньо приєднуються процеси формування псевдопонять, які структурно схожі з істинними поняттями, але відрізняються від них відносною нестійкістю перед впливом сенсорно-перцептивних вражень, прямою участю в практичних діях у вигляді конкретних «рецептів», вказівок і регламентів. Крім того, вони відрізняються «законодавчим» характером в сенсі керівництва повсякденним життям і негнучкістю в умовах, що вимагають когнітивних перетворень. Розвиток істинних понять, а з ними утвердження в індивідуальній або колективній понятійній системі законів вербалізації, категоризації, ієрархічності і раціоналізації знання є, за Виготським завершальним етапом думкогенеза.

Страницы: 1 2 

Актуально про педагогіку:

Методи навчання
Оскільки термін "метод" має різне тлумачення, домовимось вкладати в це поняття єдність принципів навчання і таких глобальних компонентів методики як мета, зміст, технологія та засоби навчання іноземних мов. В залежності від того, який аспект мови переважає у навчанні, метод має назву грам ...

Передавання тиску рідиною. Закон Паскаля
Дослід з кулею Паскаля Обладнання: 1. Куля Паскаля. 2. Склянка з водою. 3. Великий кристалізатор або кювета. Для досліду використовують прилад заводського виробництва, який називається кулею Паскаля (рис. 2.1). Цей прилад складається зі скляного циліндра з металевими оправами на обох кінцях і поршн ...

Творчий підхід до уроку
розпочинають конструювання виробів, виконуючи в робочих зошитах ескізи заготовок гвин­та і гайки. Щоб визначитися зі своєю конструкцією, вони роз­дивляються зразки гвинтів і га­йок деяких існуючих конструк­цій (у цей час проводжу поточ­ний інструктаж з консультантами, роз'яснюю їхні обов'язки). Пар ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com