Організація аудиторної та поза аудиторної роботи учнів

Сторінка 5

Підсумовуючи все вищесказане, можна стверджувати, що найбільш поширеною точкою зору стосовно здійснення самостійної роботи є твердження про необхідність її організації в умовах особистісно-орієнтованого підходу. Отже, в організації самостійної роботи, насамперед, слід виявити індивідуальні особливості учнів і зіставляти виявлені закономірності функціонування пізнавальних процесів з оптимальними умовами їх перебігу.

Ми вважаємо, що діяльність викладача щодо організації самостійної роботи учнів в умовах особистісно-орієнтованого підходу має включати такі напрямки:

1) розробка системи нових завдань із предмета на різних рівнях складності;

2) індивідуалізація навчальних завдань;

3) зміна рівнів складності навчальних завдань для студентів різних типологічних груп з тим, щоб ступінь самостійності у процесі їх виконання постійно зростав;

4) створення позитивного емоційного фону заняття;

5) співвіднесення оптимальних поєднань фронтальної, групової і індивідуальної форм роботи з урахуванням специфічних відмінностей кожної групи студентів;

6) надання викладачем консультативно-дозованої допомоги при виконанні учнями самостійної роботи залежно від їх типологічних особливостей і рівня складності навчального завдання;

7) регулювання частоти і глибини контролю за продуктивністю виконання самостійної роботи учнями залежно від їх особливостей.

Таким чином, питання організації самостійної роботи учнів у системі освіти постійно знаходяться в сфері інтересів дослідників. Протягом багатьох років навкруги цієї проблеми виникають наукові суперечки, в результаті яких народжуються різноманітні погляди і формуються методичні та методологічні позиції.

Існує чимало підходів до визначення самостійної діяльності, яка спрямована на формування не тільки самостійної, а й творчої особистості. За своєю суттю самостійна робота є активною розумовою діяльністю учня, пов’язаною з виконанням навчального завдання. Самостійна робота сприяє формуванню в учнів інтелектуальних якостей, необхідних майбутньому спеціалістові. Вона виховує в учнів стійкі навички постійного поповнення своїх знань, самоосвіти, сприяє розвитку працелюбності, організаційності й ініціативи, випробовує його сили, перевіряє волю, дисциплінованість тощо.

За останні роки суттєво змінилася модель освітнього процесу. Сьогодні здійснюється перехід від навчання, коли учневі передають готові знання, до навчання, коли він здобуває знання сам. Це передбачає організацію аудиторної і позааудиторної самостійної навчальної діяльності учня таким чином, щоб він зміг оволодіти стратегіями навчання, які дозволяють засвоїти систему освітньої діяльності, конструювати особисті знання і взаємодіяти з іншими суб’єктами освітнього процесу.

У навчанні іноземної мови (ІМ) головною метою є розвиток особистості, яка здатна ефективно здійснювати міжкультурне спілкування у всіх його сферах. Оволодіння ІМ на сучасному етапі розвитку освіти передбачає використання освітніх технологій, орієнтованих на позааудиторну самостійну роботу, під якою ми, слідом за Н.Ф.Коряковцевою, розуміємо форму організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів без керівництва викладача поза стінами аудиторії.

Питанню організації позааудиторної самостійної роботи учнів не приділялося належної уваги, оскільки опора на пріоритетну роль викладача, який управляє навчальною діяльністю учнів, не викликала необхідності створювати умови для розвитку творчої самостійності, вміння вчитися, приймати на себе відповідальність за результат.

Самоосвіта учнів - це специфічна динамічна система, яка ґрунтується на індивідуальних потребах у постійному розширенні, оновленні, та поглибленні знань людини в різних галузях науки, освіти, культури, сучасної техніки.

Основними її функціями є такі:

самоосвіта є невід’ємною частини освіти учнів;

самоосвіта є важливим складовим компонентом психічного розвитку й саморозвитку особистості;

самоосвіта виступає як умова, результат і засіб розумового самовиховання й розвитку учнів; вона формує якості особистості, які необхідні для успішного розвитку пізнавально-активної і продуктивної діяльності та творчих здібностей.

Організація самоосвітньої діяльності в процесі навчання у ВНЗ є показником сучасного, досить високого рівня системи освіти. Без уваги до самоосвіти як одного з основних елементів процесу навчання у вищій школі у наш час неможливо підготувати висококваліфікованих фахівців для різних сфер професійної діяльності. Основний резерв підвищення ефективності процесу навчання і якості підготовки майбутніх вчителів, зазначають вчені, необхідно шукати в раціональній організації навчального процесу. На думку Б.Ф Райського, «завдання формування в суб’єктів навчання готовності до безперервної самоосвіти вимагає включення самоосвіти в навчальний процес як об’єктивного необхідного заняття. Це не нав’язування додаткової, позапрограмної роботи, а зміна характеру навчальної роботи».

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Актуально про педагогіку:

Поняття цифрового освітнього ресурсу
Поняття цифрових освітніх ресурсів є фундаментальним поняттям нашого курсу. До складу нього входять достатньо зрозумілі і широко вживаються терміни. На підставі їх визначень побудуємо визначення поняття, що цікавить нас. Цифровий - представлений у вигляді послідовності цифр - чисел. В даний час при ...

Суть пояснювального читання
У програмі зазначалося, що " . пояснювальним читанням називається таке заняття, яке, маючи на меті навчити дітей розуміти читане, складається з читання, що супроводжується бесідою вчителя з учнями, тобто річ тут не в тому, щоб пояснювати різні незрозумілі слова і вирази, а в тому, щоб доводити ...

Короткий огляд стану трудової підготовки в зарубіжних країнах
Як було зазначено в пункті 1 цієї лекції, прогресивні педагоги та філософи особливо культивували думку про працю, як найвигідніше заняття людини, як засіб виховання підростаючого покоління. Їх основу становила народна педагогіка, яка із самого початку свого розвитку втілювала досвід трудового вихов ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com