Історія виникнення поняття «автономія навчання»

Сторінка 1

Ще у давні часи древньогрецькі вчені Аристотель, Сократ, Платон дуже глибоко та всебічно обґрунтували значення добровільного, активного і самостійного оволодіння знань людиною. Так, Сократ у своїх міркуваннях виходив з того, що розвиток мислення людини може відбуватись успішно тільки в процесі самостійної діяльності, а вдосконалювання особистості та розвиток її здібностей та вмінь – шляхом самопізнання.

Подальший розвиток знайшли ці міркування у працях Франсуа Рабле, Мігеля Монтеня, Томаса Мора, Томазо Кампанело, які навіть під час середньовічного мракобісся вимагають навчати дитину самостійності, виховувати в ній критично мислячу людину.

Про необхідність формування самостійності учнів в процесі навчання писали Ян Амос Коменський, Жан Жак Руссо, І.Г. Песталоцці, А. Дистервег. Але їх концепції не виходили за межі саморозвитку дитини та вчення про виховання, яке узгоджено з природою.

Старовинна китайська мудрість каже: «Дайте людині рибу, і вона буде ситою один день. Навчить її ловити рибу, і вона буде ситою все життя». Ці слова не втратили актуальності і в наші дні. Вже в минулому столітті американські вчені висунули лозунг «Навчати вчитись». Але сьогодні він придбав ще й нові значення.

Концепції автономії учня в учбовій діяльності розвивалась в рамках та у відповідності з загальними положеннями концепції особистісно-орієнтованого навчання, гуманістичної направленості та демократизації освіти, гуманістичної та когнітивної психології. В галузі методики викладання іноземних мов концепція автономного учня та автономного навчання первісно розроблялась у зв’язку з навчанням іноземній мові дорослих в рамках так званого навчання іноземним мовам зі спеціальною метою. Теорія і практика автономного навчання пов’язані з реформаторською педагогікою, яка розвилась на початку 20 століття. Вона відстоювала ідею перетворення учня з пасивного об’єкта навчання, яким керує вчитель, в активного суб’єкта, який спроможний самостійно та відповідально керувати своєю власною навчальною діяльністю. Піонером у цій галузі був відомий французький педагог Селестен Френе (1896 – 1966), яким перший почав розвивати концепцію автономного навчання. У сучасній дидактиці його називають «противником словесного виховання». Він відмовився від традиційних методів навчання та виховання. В учбовому процесі надавав він велике значення самостійності учнів. Діти систематично створювали так звані вільні тексти, а потім друкували їх. За допомогою вчителя кожен учень складав свій індивідуальний щотижневий план, який дозволяв йому вивчати матеріал у тому обсязі та тими темпами, які найбільш відповідали його здібностям та інтересам. За Френе, вирішальне значення у навчанні та вихованні мав досвід учня, який він отримував у результаті відповідної організації шкільного життя.

На початку 80 років минулого століття цю ідею продовжив розвивати Генрі Голек (Henri Holek). Вихідне означення автономії / самонавчанню/ самоосвіті учня та автономного навчання у галузі іноземних мов було запропоновано їм у 1979 році. Загальні положення його теорії зведено до того, що автономія учня в процесі оволодіння іноземною мовою це уміння брати на себе відповідальність за свою учбову діяльність, охоплюючи всі компоненти цієї діяльності, а саме встановлення цілей, визначення змісту та послідовності, вибір методів та засобів, об’єктивна оцінка власної роботи.

Більш пізніше та повне означення поняття автономії / самостійності учня в учбовій діяльності / було запропоновано у 1991 році Д.Литлом, згідно з яким, автономія співвідноситься як безпосередньо з ситуацією учбової діяльності, так і з більш широким учбовим контекстом. За Д.Литлом, автономія – це здібність до незалежних та самостійних дій, до критичною рефлексії, прийняття рішень. Учень розвиває певне психологічне відношення до процесу та змісту учбової діяльності. Це не лише спосіб вчитись, але й спосіб переносити результати навчання на більш широкий контекст.

Страницы: 1 2

Актуально про педагогіку:

Основні праці по проблемах самовиховання
Серед значних робіт по самовихованню я б хотіла вказати праці А.І.Кочетова, який двадцять п'ять років свого життя присвятив роботі над цією проблемою. В його популярній книзі "Як займатися самовихованням" розкривається вся теорія самовиховання, його цілі, задачі, прийоми і методи роботи н ...

Характеристика лінгво-дидактичних підходів до вивчення прикметника в початкових класах
Методика вивчення прикметника обумовлюється його лінгвістичними особливостями. На відміну від іменника і дієслова ця частина мови характеризується несамостійністю своїх граматичних ознак. її основні граматичні категорії (рід, число, відмінок) розглядаються тільки в єдності з такими ж категоріями ім ...

Класифікація олігофреній
На підставі якісного аналізу своєрідності дефектного розвитку при різних формах олігофренії професор М.С. Певзнер розробила чітку класифікацію олігофреній, що має важливе значення для здійснення диференційованого та індивідуального корекційного підходу до таких дітей у процесі їх навчання та вихова ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com