Професійні комунікативні якості педагога вищого юридичного навчального закладу

Сторінка 6

емпатії такого рівня розвитку, що припускає той або інший ступінь сформованості уявлень індивіда про автономність іншого. Так, наприклад, В.В. Знаков визначає поняття ідентифікації як здатність стати на точку зору партнера, чим ототожнює феномени ідентифікації та децентрації.

В.О. Петровський підкоряє емпатію і децентрацію більш широкому поняттю - професійної рефлексії. А децентрація і емпатія в даній системі є рівнозначними елементами, які знаходяться на одному ієрархічному рівні. В такому ж напрямі визначається місце даних понять у системі інтерперсоно - логічних факторів пізнання особистості «іншого» А. О. Реана, який підкоряє децентрацію, ідентифікацію та емпатію рефлексії як єдності інтелекту, чутливості та рефлексивно-перцептивної мотивації.

Г.М. Андреєва, вивчаючи процес соціальної перцепції, виділяє структуру його механізмів, що знаходяться в ієрархічній супідрядності. Більш загальними й універсальними елементами даної структури є механізми когнітивної відповідності / дисонансу, а в даний час - механізми каузальної атрибуції. Вони забезпечують стабілізацію, категоризацію, селекцію, обмеження сприйманої інформації, що є необхідною умовою будь-якого перцептивного процесу, у тому числі і процесу міжособистісного сприйняття. Таким чином, децентрація є частковим проявом каузальної атрибуції, яка підпо-рядна універсальному, з погляду Г.М. Андреєвої, механізму.

Т.П. Гаврилова, стверджує, що децентрація, а зокрема її емоційна форма, входить у структуру емпатії. На основі того, що автор виділяє два види децентрації - емоційну і соціальну (рефлексивна, перцептивна, комунікативна), виводиться положення про те, що специфіка емоційної децентрації полягає в тому, що людина, у позицію якого ставить себе індивід, не розмірковує, не сприймає об'єкти предметного світу, не веде діалог, - переживає щось, пов'язане з його власними проблемами або проблемами інших людей. Отже, Т.П. Гаврилова її водить емоційну ідентифікацію, що в сутності ототожнює поняття ідентифікації і децентрації. Деякі психологи (Т.П. Гаврилова, Р.Л. Кричевський та ін.) намагаються виявити причину такого поєднання і розділити дані явища шляхом функціонального аналізу. Так, Т.П. Гаврилова пояснює причину поєднання понять «емпатія» і «ідентифікація» у такий спосіб: емоційна децентрація структурує не тільки емпатичні переживання, але і різноманітні рольові процеси, тим самим функціонально збігаючись з ідентифікацією. Що не пояснює причину поєднання даних понять, а ще більше ускладнює процес розмежування цих феноменів, функціонально ототожнює емоційну децентрацію (як елемент емпатії) й ідентифікацію.

Однозначно стверджувати про співвідносність даних механізмів соціальної перцепції можна тільки за результатами спеціальних досліджень, які б проникали в їх природу. Проте гіпотетично можна припустити, що всі вони, у тому числі і децентрація, є рівнозначними, але формами, які взаємодоповнюють одне одного, часто переходять один в одного за певних умов. Саме говорити можна про них як про комунікативні якості педагога.

У процесі професійної децентрації педагога можна констатувати і прояв професійної емпатії, що відповідає за усвідомлення співчуття переживання учня, і ідентифікації його проблем, цінностей на рівні прийняття його норм. Професійна децентрація не може бути здійснена педагогом без його професійної рефлексії у формі усвідомлення того, як він у дійсності сприймається й оцінюється студентами, який він сам, а також який студент, яким він бачить себе самого в процесі їхньої взаємодії.

Отже, зазначені інтегративні комунікативні якості педагога вищої школи: професійна емпатія, професійна рефлексія, професійна ідентифікація і професійна децентрація, є рівнозначними, однорівневими, й забезпечують ефективність професійної педагогічної діяльності, комфортні умови для розвитку та саморозвитку особистості в професійній діяльності, його успішної професійної адаптації.

Проаналізувавши загальну та спеціальну літературу з питань професійної компетентності викладача вищої школи, ми дійшли певних висновків.

Компетентний - це:

той, хто має достатні знання в якій-небудь галузі, який з чим-небудь добре обізнаний, тямущий; який ґрунтується на знанні, кваліфікації;

який має певні повноваження, повноправний, повновладний.

Професійна компетентність - це професійна підготовка і здатність суб'єкта праці до виконання завдань і обов'язків діяльності, міра і основний критерій його відповідності вимогам професійної діяльності.

Висока професійна компетентність — глибокі знання й широка ерудиція в науково-предметній галузі, нестандартне мислення, креативність, володіння інноваційною тактикою і стратегією, методами вирішення творчих завдань Основними компонентами професійної компетентності фахівця визначені:

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Актуально про педагогіку:

Методика виховання загальноосвітньої школи
Діти повинні стати людьми з ясним розумом, благородним серцем, золотими руками і піднесеними почуттями. Дитина – дзеркало сім’ї. Як в краплині води відображається сонце, так в дітях відображається моральна чистота батька і батька. Задача школи і батьків – дати кожній дитині щастя. Щастя – багатогра ...

Основні ознаки кооперативної групової роботи
Поділ академічної групи на малі групи (команди) для досягнення конкретного навчального результату. Склад малої групи не може бути постійний протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і характеру навчальних завдань, що необхідно виконати. Кожна група розв’язує певну проблему, визначе ...

Нормативне забезпечення системи якості ВНЗ
Відповідно ст.22 Закону України “Про вищу освіту” основною метою діяльності вищого навчального закладу (ВНЗ) є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України. Головними завданнями ВНЗ визначено здійснення освітньої діяльності, яка відповідає ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com