Діяльнісно-рольові компоненти професійної компетентності

Система професійних знань педагога вищої школи включає в себе декілька основних блоків.

Перший блок - психологічні знання.

На думку Є. О. Клімова, підготовленість в сфері психології - це перш за все ясні уявлення про специфічну психічну реальність, які супроводжуються позитивним афективним тоном, пов'язані з ненаситним інтересом до неї і готовністю контактувати з нею в міжособистісному спілкуванні. У психологічно підготовленого педагога повинно бути перш за все «загострене відчуття одухотвореності» сторонніх людей, а не просто вербальні та концептуальні знання відповідного роду.

Відповідно до Н.В. Кузьміної в системі професійного знання педагога повинні бути представлені наступні психологічні компоненти:

диференційно-психологічпий - знання про особливості засвоєння навчального матеріалу у відповідності з індивідуальними та піковими характеристиками;

соціально-психологічний - знання про особливості навчально-пізнавальної і комунікативної діяльності навчальної групи і конкретної особистості в ній, про особливості взаємовідносин та спілкування;

аутопсихологічний - знання про позитивні та негативні сторони своєї професійної діяльності, особливості своєї особистості і її характерні якості.

Другий блок - педагогічний.

Знання по дидактиці та їх творче використання, на думку М.В. Буланової-Топоркової, в багатьом направляють формування педагогічної майстерності викладача вищої школи. Вони допомагають викладачу аналізувати залежності, які обумовлюють хід і результати процесу навчання, встановлювати на цій основі закономірності, які діють у освітній сфері, вибирати методи, організаційні форми і засоби навчання, найбільш ефективні для здійснення якісної підготовки фахівців.

Особливістю професійних педагогічних знань педагога вищої школи є їх багаторівневість (І.Я.Зязюн). Знання повинні бути сформовані зразу ж на всіх рівнях:

методологічному (знання закономірностей розвитку загально філософського ряду, обумовленість цілей виховання і навчання та інше);

теоретичному (закони, принципи та правила педагогіки та психології, основні форми діяльності та інше);

методичному (рівень конструювання навчально-виховного процесу);

технологічному (рівень вирішення практичних завдань навчання і виховання в конкретних умовах).

Третій блок - це комплекс знань професійного спрямування, відповідно до яких він повинен мати уяву:

про характерні особливості тієї чи іншої спеціальності;

про сучасний стан, умови і перспективи розвитку професії;

про систему підготовки кадрів для виробництва;

про методологічні основи теоретичної і практичної підготовки фахівців по даній спеціальності тощо.

Четвертий блок - конкретно-предметні знання, який передбачає знання теоретичних основ і розуміння фахівцем тих явищ, які складають основу викладаємої дисципліни.

П'ятий блок - науково-дослідницькі знання.

Практика свідчить, що наукова діяльність істотно підвищує інтерес до вивчення загальних і спеціальних дисциплін сприяє формування теоретичних і практичних навичок, необхідних фахівцю досліднику, розширяє науковий кругозір здібності до проведення методологічного аналізу і критичної розуміння досягнень сучасної науки.

Даний блок передбачає цілісне уявлення викладача науку як систему знань і метод пізнання; загальний аналіз методології та визначення її місця в науковому пізнанні; сутність загальнонаукових і конкретно наукових методів дослідження; планування і організація наукового експерименту; обробку результатів наукових спостережень та їх оформлення; робота науковою літературою та підготовка матеріалів до друку тощо.

Професійні вміння. Розглядаючи професійну компетентність, як єдність теоретичного і практичного аспектів готовності педагога до здійснення професійної діяльності, структура, відповідно з підходом В.А Сластеніна,

І.Ф. Ісаєва, О.І. Міщенко, Е.Н. Шиянова, представлена через педагогічні вміння наступним чином:

Вміння «переводити» зміст об'єктивного процесу виховання в конкретні педагогічні задачі: дослідження особистості і колективу з метою визначення рівня готовності до активного оволодіння знаннями і проектування на цій основі процесу розвитку; виділення комплексу освітніх, розвиваючих і виховних задач і визначені домінуючої задач.

Вміння створити і привести із рух логічно завершену педагогічну систему: комплексне планування навчальної виховних задач; обґрунтований підбір змісту освітнього процесу; оптимальний вибір форм, методів і засобів його реалізації.

Актуально про педагогіку:

Форми прояву педагогічної творчості в процесі навчання іноземної мови
Як зазначалося в розділі 1.2, педагогічна творчість може розглядатися в двох основних формах: застосування відомих засобів в нових поєднаннях до виникаючих в освітньому процесі педагогічним ситуаціям і розробка нових засобів стосовно до ситуацій, аналогічних тим, з якими вчитель вже мав справу рані ...

Застосування методики викладання історії в школах та університетах
Одним з найважливіших результатів модернізації, що охопила всі сторони життя загальноімперського суспільства в кінці XIX - на початку ХХ ст. стало підвищення уваги з боку суспільства та держави до проблем освіти на всіх рівнях освітньої системи і, в першу чергу, до вищої освіти. Це пов'язано як з о ...

Індивідуальне завдання з поглибленим вивченням одного з аспектів професійного навчання. Технологія постановки і конкретизації учбового процесу
Проблема полягає в підвищенні та досягнення якості навчання. Природно, що треба спочатку дати визначення цього самого "якості", а потім, вже відштовхуючись від нього будувати свою подальшу роботу. Під якістю навчання будемо розуміти співвідношення мети і результату, міру досягнення мети. ...