Діяльнісно-рольові компоненти професійної компетентності

Система професійних знань педагога вищої школи включає в себе декілька основних блоків.

Перший блок - психологічні знання.

На думку Є. О. Клімова, підготовленість в сфері психології - це перш за все ясні уявлення про специфічну психічну реальність, які супроводжуються позитивним афективним тоном, пов'язані з ненаситним інтересом до неї і готовністю контактувати з нею в міжособистісному спілкуванні. У психологічно підготовленого педагога повинно бути перш за все «загострене відчуття одухотвореності» сторонніх людей, а не просто вербальні та концептуальні знання відповідного роду.

Відповідно до Н.В. Кузьміної в системі професійного знання педагога повинні бути представлені наступні психологічні компоненти:

диференційно-психологічпий - знання про особливості засвоєння навчального матеріалу у відповідності з індивідуальними та піковими характеристиками;

соціально-психологічний - знання про особливості навчально-пізнавальної і комунікативної діяльності навчальної групи і конкретної особистості в ній, про особливості взаємовідносин та спілкування;

аутопсихологічний - знання про позитивні та негативні сторони своєї професійної діяльності, особливості своєї особистості і її характерні якості.

Другий блок - педагогічний.

Знання по дидактиці та їх творче використання, на думку М.В. Буланової-Топоркової, в багатьом направляють формування педагогічної майстерності викладача вищої школи. Вони допомагають викладачу аналізувати залежності, які обумовлюють хід і результати процесу навчання, встановлювати на цій основі закономірності, які діють у освітній сфері, вибирати методи, організаційні форми і засоби навчання, найбільш ефективні для здійснення якісної підготовки фахівців.

Особливістю професійних педагогічних знань педагога вищої школи є їх багаторівневість (І.Я.Зязюн). Знання повинні бути сформовані зразу ж на всіх рівнях:

методологічному (знання закономірностей розвитку загально філософського ряду, обумовленість цілей виховання і навчання та інше);

теоретичному (закони, принципи та правила педагогіки та психології, основні форми діяльності та інше);

методичному (рівень конструювання навчально-виховного процесу);

технологічному (рівень вирішення практичних завдань навчання і виховання в конкретних умовах).

Третій блок - це комплекс знань професійного спрямування, відповідно до яких він повинен мати уяву:

про характерні особливості тієї чи іншої спеціальності;

про сучасний стан, умови і перспективи розвитку професії;

про систему підготовки кадрів для виробництва;

про методологічні основи теоретичної і практичної підготовки фахівців по даній спеціальності тощо.

Четвертий блок - конкретно-предметні знання, який передбачає знання теоретичних основ і розуміння фахівцем тих явищ, які складають основу викладаємої дисципліни.

П'ятий блок - науково-дослідницькі знання.

Практика свідчить, що наукова діяльність істотно підвищує інтерес до вивчення загальних і спеціальних дисциплін сприяє формування теоретичних і практичних навичок, необхідних фахівцю досліднику, розширяє науковий кругозір здібності до проведення методологічного аналізу і критичної розуміння досягнень сучасної науки.

Даний блок передбачає цілісне уявлення викладача науку як систему знань і метод пізнання; загальний аналіз методології та визначення її місця в науковому пізнанні; сутність загальнонаукових і конкретно наукових методів дослідження; планування і організація наукового експерименту; обробку результатів наукових спостережень та їх оформлення; робота науковою літературою та підготовка матеріалів до друку тощо.

Професійні вміння. Розглядаючи професійну компетентність, як єдність теоретичного і практичного аспектів готовності педагога до здійснення професійної діяльності, структура, відповідно з підходом В.А Сластеніна,

І.Ф. Ісаєва, О.І. Міщенко, Е.Н. Шиянова, представлена через педагогічні вміння наступним чином:

Вміння «переводити» зміст об'єктивного процесу виховання в конкретні педагогічні задачі: дослідження особистості і колективу з метою визначення рівня готовності до активного оволодіння знаннями і проектування на цій основі процесу розвитку; виділення комплексу освітніх, розвиваючих і виховних задач і визначені домінуючої задач.

Вміння створити і привести із рух логічно завершену педагогічну систему: комплексне планування навчальної виховних задач; обґрунтований підбір змісту освітнього процесу; оптимальний вибір форм, методів і засобів його реалізації.

Актуально про педагогіку:

Психолого-педагогічні умови впровадження в навчальний процес комп'ютерного моделювання
З появою персональних комп'ютерів у загальноосвітніх навчальних закладах учителі фізики отримали потужний інструмент підвищення ефективності навчального процесу зі своєї дисципліни. Попри велику розмаїтість напрямків застосування комп'ютерної техніки при вивченні фізики детальніше розглянемо можлив ...

Методи удосконалення запам’ятовування учнями на уроках англійської мови
Недарма науковці-психологи зауважують, що за бажанням пам’ять будь-якого типу можна поліпшити. Адже головна відмінність між людьми з доброю пам’яттю та з поганою виявляється в тому. Що одні вміють нею користуватися, тренують її, а інші – ні. За визначенням Е. Канта, в пам’яті є важливі три якості: ...

Дослідницька робота з виявлення шляхів профілактики підліткової вагітності
Для виявлення шляхів профілактики підліткової вагітності в умовах загальноосвітньої школи було розроблено програму емпіричного дослідження, що складається з наступних елементів. Проблемна ситуація. Серед сучасних педагогічних проблем однією з суспільно важливих є зниження віку початку неповнолітнім ...