Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів

Під час огляду екскурсійних об’єктів учні повинні спостерігати, робити замальовки, записувати необхідні відомості тощо.

Підбиття підсумків екскурсій може здійснюватися залежно від віку школярів у різних формах:

бесіди, під час якої вчитель з'ясовує враження учнів від об’єкта, обговорює найважливіші етапи екскурсії,

конференції – під час якої учні звітують щодо виконання запропонованих раніше завдань (проектів),

диспуту, під час якого учні висловлюють власну позицію щодо побаченого та почутого;

виставки колекцій, стіннівок, малюнків, альбомів тощо.

Якщо екскурсію передбачено змістом навчальної програми, то вона обліковується на відповідних сторінках навчальних предметів класного журналу та може оцінюватися вчителем.

Усі інші навчальні екскурсії, їх зміст і дата проведення обліковуються в класних журналах на спеціально відведених сторінках. Якщо тривалість навчальної екскурсії визначено більше однієї академічної години, то під час обліку в журналі поруч з тематикою екскурсії вказується в дужках відповідна кількість годин. Оцінювання навчальних досягнень учнів за результатами таких екскурсій здійснюється на розсуд учителя.

Професійна орієнтація учнів основної школи у процесі трудового навчання

У Законі України «Про освіту» та ряді державних документів наголо­шується на тому, що одним із голов­них завдань загальноосвітньої шко­ли є забезпечення професійного са­мовизначення учнів. У зв'язку з цим у нашій країні створюється відпо­відна система професійної орієнта­ції, як невід'ємна ланка системи від­творення трудових ресурсів. Проф­орієнтаційна робота в 5 — 9 класах за своїм змістом може бути розбита на два етапи. Так, у 5 — 7 класах пе­редбачається: формування цінніс­них орієнтацій, мотивації самопі­знання, установки на власну актив­ність у професійному самовизначенні та оволодінні професійною діяль­ністю; систематичне ознайомлення з найбільш поширеними професія­ми; формування умінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної професійної спрямованос­ті; консультування відносно вибору профілю подальшої освіти та трудо­вої діяльності (навчальних закладів, факультативів, спец предметів, гурт­ків, секцій); створення умов для про­би сил та розвитку здібностей у різ­них видах трудової (та наближеної до професійної) діяльності; форму­вання загально трудових і загальновиробничих умінь. Результатом такої роботи повинен бути вибір на­пряму (профілю) продовження осві­ти в старших класах та сфери самореалізації.

На етапі 8 — 9 класів передбача­ється: вивчення наукових основ ви­бору професії (класифікаційних ознак професій, їх вимог до людини та спорідненість за психологічними ознаками, основних професійно важ­ливих якостей, правил вибору про­фесії); оволодіння методиками са­мопізнання, самооцінки, розвитку індивідуальних професійно важли­вих якостей; формування уміння зі­ставляти вимоги професій з власни­ми можливостями та кон'юнктурою ринку праці; створення умов для професійної проби в різних видах професійної (чи наближеної до про­фесійної) діяльності; консультування відносно вибору професії та навчаль­ного закладу, формування психоло­гічної готовності до стану профе­сійно незайнятого і в майбутньому до зміни професії. В результаті по­винні бути сформовані особистісно-значимий смисл вибору профе­сії, стійка професійна спрямованість (професійні наміри, плани оволо­діння професією, професійна пер­спектива), психологічна готовність до стану незайнятого і зміни професійної діяльності та переорієнта­ції на нову діяльність.

Особливо важливу роль у реалі­зації такого змісту професійної орієн­тації школярів має і може відіграва­ти трудове навчання. Не випадково в програмах цього шкільного пред­мета визначено профорієнтаційні завдання, які спрямовують роботу вчителя з підготовки учнів до сві­домого вибору професії. Включен­ня профорієнтаційної роботи в про­цес трудового навчання має дві ці­лі: інформаційну, тобто ознайомлення учнів з різними професіями, і ви­ховну — орієнтацію учнів на необ­хідні в ринковій економіці масові професії та спеціальності. Відмін­ності в цільовій установці визнача­ють також відмінність форм і мето­дів їх реалізації в профорієнтацій­ній роботі з учнями, визначають діяльність самих учнів. Досвід тру­дового навчання в школі показав, що в цій роботі можуть бути вико­ристані майже всі форми і методи, напрацьовані педагогічною практи­кою. Обираючи форми і методи про­ведення профорієнтаційної роботи, слід враховувати, що вона повинна бути органічною частиною навчаль­но-виховного процесу, в якому і тру­дове навчання і профорієнтація не­віддільні одне від одного.

Актуально про педагогіку:

Принцип свідомості і активності навчання
У цьому принципі відображаються психологічні закономірності засвоєння знань, а також загальні закономірності процесу пізнання: співвідношення теоретичного і емпіричного, об'єктивного і суб'єктивного, людського і раціонального, конкретного і абстрактного, одиничного, особливого і загального. Принцип ...

Система завдань, спрямованих на розвиток комунікативних умінь учнів з урахуванням міжпредметних зв’язків
Комунікативний підхід до навчання української мови в початкових класах став домінуючим у сучасній методиці й практиці шкільного навчання, що насамперед передбачає засвоєння її безпосередньо через спілкування. Отже, основна увага вчителя зосереджується на мовленнєвій діяльності учнів на уроці. Одноч ...

Наслідки кризи в психології та еволюція основних психологічних шкіл і напрямів
Стрімкий розвиток психології на початку XX ст. свідчить про збагачення теорії і методології науки. Народжувалися нові напрямки психологічної науки. Серед них в історії психології значне місце відводиться – необіхевіоризму. Очолили цей рух американські психологи Едвард Толмен і Кларк Халл. Едвард То ...