Підготовка та використання наочності на заняттях з кулінарії

Статті і корисна інформація » Застосування технічних засобів навчання на заняттях кулінарії » Підготовка та використання наочності на заняттях з кулінарії

Сторінка 1

Висока педагогічна майстерність визначається насамперед власною методикою, яку розробив викладач або майстер виробничого навчання. Проте є дидактичні закономірності використання наочності, спільні для всіх майстрів і для навчання всіх учнів. Розглянемо їх.

1. Активізація пізнавальної діяльності учнів шляхом поєднання демонстрації наочності зі словом викладача або учнів. Фізіологами, психологами і педагогами давно доведено, що людина бачить і чує не все, що їй показують або говорять, а лише те, що сама хоче побачити або почути, чи те, на що хтось звертає її увагу. Ця дидактична закономірність формулюється так: наочність обов'язково повинна поєднуватись зі словом вчителя або учнів. При цьому евристичні способи поєднання значно ефективніші від ілюстративних. Коли сам викладач аналізує наочний посібник, словесно ілюструючи, що в ньому зображено і чому, то цей спосіб менш ефективний, ніж той, коли педагог запитаннями і евристичними завданнями пропонує учням самим визначити і роз'яснити ті сторони наочного зображення, які потрібні для реалізації цілей навчання.

Із двох форм запитань до наочності краще збуджують самостійну думку учня не запитання типу: «Що зображено в таблиці?», «З яких деталей складається механізм?», «Яка послідовність дій у певному виробничому процесі?» (Хоч ці запитання необхідні на попередньому етапі застосування наочності). Значно ефективніші запитання типу: «Чому саме така послідовність дій?», «Навіщо введена певна деталь в механізм?», «Що відбувається в машині при такій-то зміні певної деталі (наприклад, шатуна або поршня)?» тощо. На жаль, таких запитань поки надзвичайно мало і в існуючих підручниках, і в практиці роботи викладачів і майстрів ПТУ.

2. Розвиток розумової діяльності учнів залежно від часової послідовності поєднання слова і наочності. Наукові дослідження показали, що найуживаніший спосіб, коли спочатку демонструються наочні посібники, а потім — словесно аналізуються учнем чи вчителем. Це розвиває спостережливість учня, вміння пояснювати і навіть обґрунтовувати зображене. Але значно ефективнішим є такий спосіб, коли викладач або особливо учень словесно випереджає зображення, висуваючи гіпотези і обгрунтовуючи свою думку до того, як буде показано певний етап наочної демонстрації (найкраще — динамічної).

Наприклад, при демонструванні діючої моделі двигуна внутрішнього згоряння (або послідовного демонстрування кількох картин, що зображають один такт його роботи) спочатку учні пояснюють нульовий цикл (поршень у нижній частині циліндра), а потім викладач задає запитання учням: «Як зміниться положення клапанів, рух запальної суміші, коли поршень піде вгору?» «Обгрунтуйте свою думку: які сили діятимуть на запальну суміш і чому?» Після аналізу різних думок і висунутих учнями гіпотез (не відхиляючи жодної з них!) педагог демонструє другий такт, а потім іде пояснення, обгрунтування, підтвердження чи спростування висунутих гіпотез. Далі знову словесно пояснюється наступний етап наочної демонстрації.

Ось іще приклад з показової демонстрації виробничих дій майстра. Навчаючи прийомів фарбування, майстер, вмокнувши пензель у фарбу і піднявши його над коробкою, запитує в учнів, чи можна так починати фарбування (коли фарба тече з пензля), як зняти залишок фарби. Потім, зробивши кілька вертикальних мазків, запитує, чи можна так домогтись рівномірного пофарбування, що і чому треба зробити, після чого демонструє результат горизонтальних рухів пензля.

Отже, слід чергувати випереджаючі і пояснювальні способи часового поєднання слова з наочністю, але перевагу треба давати першому, що збуджує активну думку, здогадку, передбачення, прогнозування ідей та дій.

3. Моделювання предметів, явищ і процесів (в тому числі і мислительних) засобами наочності. Тривалий час серед науковців і практиків панувала думка, що наочними є лише реальні предмети або їх зображення. Вважалось, що на наукові узагальнення про ці предмети або теоретичні абстрактні ідеї не впливають закономірності наочного навчання. Проте дослідження останніх років переконують, що існує схематична і символічна наочність, яка моделює саму реальну дійсність і думку про неї. На цей вид наочності поширюються сформульовані вище закономірності про поєднання слова і наочності.

Страницы: 1 2 3

Актуально про педагогіку:

Структурно-логічна модель процесу самовиховання
Програма самовиховання для учнів початкових класів (1-4 класів). Програма самовиховання для учнів 3 класу Як працювати над собою. 1-й етап. Визнач суспільну мету і значення свого життя. Мій етичний ідеал. 1. Девіз життя. 2. Кінцева мета моїх прагнень і діяльності. 3. Що люблю в людях і що ненавиджу ...

Виклад основного матеріалу
З огляду на це метою даної статті є розкриття методики навчання іноземних мов у початковій вальдорфській школі для визначення основних прийомів навчання та перспектив їх використання в сучасних українських школах. Фундаментом побудови дидактики і методики вальдорфської школи є їхня орієнтація на ці ...

Огляд класифікацій видів самостійних робіт
Ураховуючи динамічний розвиток сучасного суспільства, необхідно надавати великого значення вихованню самостійності учнів. Визначається величезний уплив наук на розвиток держави. Свідомий науковий пошук – основа наукового пізнання, і він може здійснюватися лише за наявності розвинених умінь самостій ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com