Психологічний аналіз професійної діяльності педагога дошкільної ланки освіти

Статті і корисна інформація » Соціально-психологічні детермінанти самоактуалізації фахівців дошкільної освіти » Психологічний аналіз професійної діяльності педагога дошкільної ланки освіти

Сторінка 2

Суперечності, з якими дитина входить у дошкільний вік (йдеться про кризу трьох років «Я сам»), розв'язуються переважно в ігровій діяльності : в сюжетно-рольових, режисерських, театралізованих та інших іграх, провідній у цьому віці - це символічно-моделююча діяльність. Натомість опосередкована участь вихователя має надавати грі розвивального ефекту й не суперечити її вільному творчому характеру.

Моделюючий характер є визначальним і для інших суто дитячих видів діяльності : малювання, ліплення, конструювання, проте й тут дорослі часто-густо нав'язують дитині штампи, стереотипи, зразки, чим перешкоджають їй самовиразитись у кольорі, формі, лінії.

Інші види дитячої діяльності : самообслуговування, елементи праці тощо. Формують операційні можливості — ті вміння та навички, які забезпечують життєдіяльність дитини, її соціальну та фізичну незалежність.

Спільним же для всіх видів діяльності дошкільнят є різноманітна спілкування з дорослими, яке сприяє їхньому загальному розвитку, розвивальне предметна середовище, а також наявність умов для прояву активності дитини, для реалізації її фізичних і творчих потенцій.

За час, що передує дошкіллю, прикінцеві новоутворення раннього віку індивідуалізуються (їх можна розглядати як один з варіантів збагачення розвитку особистості дитини), й формуються новоутворення, характерні для дошкільняти.

Центральним новоутворенням дошкільного віку є уява. І як пізнавальний процес, і як емоційний образ вона є емоційним передбаченням. Дбати про розвиток дитячої уяви — пріоритетне завдання дошкільної освіти. Для розвитку-пізнавальної сфери дитини необхідно втілювати ідею ампліфікації , збагачувати образні форми пізнання, зокрема уяву, яка в подальшому стане його підґрунтям.

Зазначений вище перехід на особистісно-орієнтовану модель виховання і на педагогічне співробітництво вимагає зміни методів та прийомів взаємодії вихователя з дитиною. Адже авторитарна комунікативна модель поки що не стала атрибутом минулого. На практиці й досі переважають такі словесні форми впливу на дитину як наказ, погроза, докір, приниження гідності, готові рішення, нотації тощо, які ставлять бар'єр у спілкуванні й послаблюють регулювальну роль внутрішнього мовлення, викликають роздратування, бажання захистити себе.

За особистісно-орієнтованого підходу, який практикує вихователь, провідним є діалогічне спілкування, а саме: любов до дитини, її безумовне прийняття, активне слухання та толерантність.

Страницы: 1 2 

Актуально про педагогіку:

Роль та місце ІКТ при підготовці майбутніх вчителів математики
Підготовка учителя в умовах модернізації освіти повинна відображати перспективні тенденції розвитку інформаційних та інноваційних педагогічних технологій у сфері фундаментальної, випереджаючої, відкритої і безперервної освіти. Основною метою педагогічної освіти сьогодні є підготовка педагога відпов ...

Процес мотивації і стимулювання навчальної діяльності
Мотивацію особистості можна розглядати не тільки як сукупність певних спонукальних причин наших дій, але і як процес розгортання активності індивіда у часі, від початку до завершення. Схематично процес мотивації можна представити наступним чином: В основі процесу мотивації полягають потреби. Потреб ...

Зміст уроків української мови
Курс української мови – важлива складова загального змісту початкової освіти, оскільки він не тільки є окремим навчальним предметом, а й виступає основним засобом опанування усіх інших шкільних дисциплін. Основна його мета – забезпечити розвиток, удосконалення умінь і навичок усного мовлення (слуха ...

Навігація по сайту

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com